Накопичувальна пенсійна система: вчений з Києво-Могилянської Академії розвінчав поширені міфи

У грудні 2019 року депутати від "Слуги народу" подали на розгляд Верховної Ради законопроєкт №2683 про загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення. Під час обговорення законодавчих змін до процедури нарахування пенсій 2 листопада експерти доводили необхідність накопичувальної системи в Україні.

Зокрема, міністерка соціальної політики Марина Лазебна висловила сподівання, що законопроєкт №2683 буде розглянутий депутатами у першому читанні до кінця 2020 року, а у 2022 році накопичувальна система в Україні запрацює.

В той же час, кандидат економічних наук, доцент Національного Університету "Києво-Могилянська академія" Віталій Мельничук розповів, що навколо теми накопичувальної пенсійної системи в Україні існує чимало міфів, та спробував розвінчати головні з них. Далі подаємо пряму мову експерта. 

Міф1

Запровадження накопичувальної пенсійної системи (НПС) – реформа, яка стосується лише майбутніх пенсіонерів та лобіюється "нечистими на руку людьми".

Запровадження накопичувальної пенсійної системи – це комплексне державне питання, що має великий вплив на ключові фактори розвитку країни, такі як: макроекономічна стабільність, соціальна стабільність, політична стабільність, економічне зростання.

Міф2

Запровадження накопичувальної пенсійної системи не на часі.

Друга половина 90-х років минулого століття ознаменувалася початком пенсійних реформ у країнах Європи. У 1998 році вийшов указ президента України про початок пенсійної реформи, у 2001 році відбулося звернення президента до парламенту і уряду про основні напрями реформування пенсійної системи України. Затверджується і реалізується дорожня карта реформ з таким графіком:

• 2001-2002 рік – реформа 1 рівня (Солідарної системи); 
• 2003-2004 – запроваджується 3-й рівень добровільної накопичувальної системи;
• 2005-2009 роки – запровадження 2 рівня загальнообов' язкової накопичувальної системи та завершення пенсійної реформи. 

Пройшло 15 років – 2-й рівень так і не запроваджено. 

Міф3

Немає джерел для сплати внесків до накопичувальної системи. Непосильна ноша для Пенсійного фонду і для роботодавців.

Внески до Пенсійного фонду і накопичувальної системи розділені і не перетинаються. Щодо роботодавців – у 2016 році було зменшено ЄСВ з 2 до 22% , з яких 7% було передбачено до накопичувальної системи. Їх ліквідували, хоча не мали права цього робити. Але сьогодні важливий не так відсоток внеску, як запуск системи, і тому пропозиція прем'єра про старт 2+2 виглядає дуже привабливою, хоча думаю, що роботодавцям треба частіше нагадувати про подаровані їм 7%.

Міф4

Запровадження накопичувальної пенсійної системи не можна здійснювати на основі існуючих інституційних компонентів системи НПЗ. Воно потребує створення спеціалізованих державних монополій, зокрема, Централізованого накопичувального фонду (Пенсійного казначейства) та залучення Центрального адміністратора. 

Лукавий міф. Ще законом 2003 року про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення було встановлено, що однією з умов запровадження другого рівня є набуття досвіду роботи пенсійною системою 3-го рівня. За 16 років з моменту свого запровадження децентралізована система недержавного пенсійного забезпечення набула великого досвіду роботи і сьогодні є найбільш надійною і гнучкою серед усіх складових фінансової системи країни. 

Це підтверджується як мінімум чотирма викликами, які вона витримала: фінансова криза  2008-2009 років, яку система пройшла з мінімальними втратами, війна на Донбасі, коли ВНПФам вдалося фактично у повному обсязі вивести свої активи із території так званих ЛНР і ДНР, валютна криза 2015-2016 років, коли недержавні пенсійні фонди вистояли і зберегли позиції, та корупційні скандали сьогодення, в яких ВНПФи не помічені.

Раніше ASPI news писало, що прем'єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що через 15 років Україна не зможе виплачувати пенсії своїм громадянам.