Після фронту я став столяром, - ветеран АТО 44 ОАБр Бернацький

Згідно з даними Міністерства у справах ветеранів, понад 380 тисяч українців брали участь у військових діях на Донбасі, починаючи з 2014 року. 60% з них мають посттравматичні розлади і проблеми з працевлаштуванням і соціалізацією.

Під час ексклюзивного інтерв'ю директор київського реабілітаційного госпіталю "Лісова поляна" Ксенія Возніцина поділилася з ASPI news успіхами в лікуванні колишніх військових. За її словами, найважчий пацієнт, який пройшов полон і "Іловайский котел", після довгої реабілітації здобув вищу освіту з червоним дипломом, співпрацює з Європейським судом і консультує госпіталь в юридичних питаннях. Ми опублікуємо серію історій про труднощі, з якими зіткнулися ветерани російсько-української війни після повернення з фронту, як влаштувалися на роботу і відкрили свою справу.

Військовий після фронту відкрив багетну майстерню

Бернацький Віталій, вереран Ато (44 ОАБр, звязківець, 6 хвиля мобілізації, серпень 2015- жовтень 2016 року), після повернення відкрив свою майстерню з виробництва дзеркал в дерев'яних рамах і частково меблів: "Я з самого початку знав, ще під час служби, що не хочу працювати на когось. Після "учебки" потрапив в артилерію на півтора роки, а саме в той час проходили Мінські угоди, і нас відвели від "нуля", але підрозділ перебував на постійному бойовому чергуванні. Я хоч і не бачив "жесті" в плані бойових дій, але була купа інших нюансів, і найбільше бісили "аватари", ті бійці, які увесь час пили. Коли повернувся в цивільне життя, довелось звикати до нього, особливо до настрою суспільства: "Війна то десь на Донбасі, і нас не стосується".

Під час служби і після я чув історії інших ветеранів, дивився на Олександра Матяша, Леоніда Остальцева, які починали свої справи. Стояв на обліку в центрі зайнятості тривалий час. Я за освітою еколог, а для таких фахівців мало роботи, тим більше нормально оплачуваної. Згодом разом з куратором із центру зайнятості ми написали бізнес-план, я відкрив ФОП і отримав гроші. З приміщенням для майстерні допомогли друзі в яких я працював складальником меблів до війни, і з часом накупив необхідного інструменту. Зараз важкувато справа йде, адже працюю я самостійно, займаюсь маркетингом і ще багато чого поєдную. В середньому, нормальне дзеркало коштує 3 тисячі гривень, але, звичайно, все індивідуально. Мені дуже щастить з клієнтами, більшість стає постійними. До мене зверталися "Всі свої", і ті, які шукали дзеркала для виставок. Поки це єдина робота, але після поповнення в родині відчуваю, що доведеться шукати підробіток.

Звичайно, у нас є районні ветеранські організації, і я в них формально перебуваю, але намагаюся абстрагуватися і дуже рідко буру участь у якихось акціях. Я бачив, що не всі ветерани - хороші люди, а від більшості волосся на голові дибки, тому мене не тягне в цей рух".