Сквер у Печерському районі Києва можуть назвати на честь загиблого Героя України Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла
Про це повідомив директор Департаменту суспільних комунікацій КМДА Роман Лелюк.
26 вересня експерти на Комісії з питань найменувань одноголосно підтримали таку ініціативу. Йдеться про зелену зону між вулицею Михайла Омеляновича-Павленка та Іподромним провулком. Тепер на черзі громадське обговорення і голосування містян.
Й от з'явилася петиція про перейменування скверу. Про це повідомила 21 жовтня депутатка Київради, парамедикиня Аліна Михайлова на своїх сторінках в соціальних мережах: "В додатку "Київ Цифровий" важливе опитування. Ми вже розпочали розробку проєкту скверу. Тож прошу підтримати і проголосувати за назву скверу іменем Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла". Дякую".
Що відомо про Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла
Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської области України. Освіту здобував у Бовшівській загальноосвітній школі та Івано-Франківському художньому ліцеї.
На війні Дмитро з 18 років, туди потрапив одразу після Революції Гідності. У 2014 році отримав важке поранення в Пісках Донецької области, після одужання повернувся на фронт. До початку повномасштабного вторгнення був добровольцем, потім вступив у ЗСУ. Вісім років готувався сам та готував інших до "великої" війни.
"Спочатку наш підрозділ направили на запорізький напрямок, щоб не дати росіянам пройти до Запоріжжя і прорватися до Дніпра. Потім мене покликали у Київ, бо маю досвід роботи з артилерією. Коли російські війська почали рухатися на Бориспіль, ми нанесли якісне вогневе ураження, знищили понад 20 одиниць техніки та “Бук”, — розповідав Дмитро "Суспільному" у проєкті "Командири, до перемоги!".
Далі були дніпровський та херсонський напрямки, а згодом Луганщина: "Ми були у Лисичанську, Білогорівці, Золотому. А зараз воюємо за мою рідну Донеччину, мій другий дім". Ось що "Да Вінчі" казав про незалежність: "Це можливість говорити українською, носити шеврон та захищати свою країну".
30 листопада 2021 Дмитро Коцюбайло був відзначений званням Героя України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
У 2022 році отримав звання молодшого лейтенанта. Він загинув 7 березня на Бахмутському напрямку.

Спецпідрозділ Головного управління розвідки МО України «Артан» здійснив серію результативних наступальних дій на Запорізькому напрямку, повернувши контроль над ключовими позиціями поблизу Степногірська.
У четверті роковини з дня загибелі бійців батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Полтава» Олександра Білаша та Володимира Володіна в Полтаві відбулися заходи з ушанування їхньої пам’яті.
Віцепрезидент Асоціації спортивної боротьби м. Києва Михайло Бугай в інтерв’ю АСПІ заявив, що підтримка дитячого спорту під час війни є питанням національної безпеки, а українські чемпіони з боротьби мають бути прикладом і отримувати системну державну підтримку.
25 лютого 2026 року в Полтаві відбувся круглий стіл у форматі відкритого діалогу, присвячений об’єднанню зусиль для вирішення актуальних питань підтримки ветеранів і ветеранок та членів їхніх родин. Ініціатором зустрічі став начальник поліції Полтавщини Євген Рогачов.
У четверті роковини від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Полтаві відбулися заходи з нагоди Національного дня молитви. До спільної молитви долучилися керівництво області, правоохоронці, військовослужбовці, родини загиблих захисників і захисниць, представники освіти, культури, громадських організацій та духовенства.
Голова Національної поліції України Іван Вигівський повідомив про ухвалення Верховною Радою України законопроєкту № 14194, ініційованого Кабінетом Міністрів України, який передбачає внесення змін до статті 50 Закону України «Про Національну поліцію» щодо окремих питань перевірки кандидатів на службу.
Війна змінює не лише кордони — вона змінює свідомість. Сьогодні український спорт уже давно вийшов за межі арен, килимів і стадіонів. Він став частиною національного спротиву.
Коли країна воює, кожен фронт має значення. Є фронт бойовий. Є інформаційний. Є економічний. Але є ще один — не менш важливий — фронт формування сили нації. І цей фронт проходить через спортивні зали, борцівські килими та дитячо-юнацькі школи.
Сьогодні, 24 лютого 2026 року — чотири роки з початку повномасштабної війни проти України. У роковини вторгнення в Києві близько 7 000 учасників зібралися в межах Національного дня молитви за Україну. Ініціатором та активним учасником заходу стала ГО «Тінь», яка об’єднала представників своїх осередків з різних регіонів держави, їхні родини та небайдужих громадян.
Спецпідрозділ Головного управління розвідки МО України «Артан» здійснив серію результативних наступальних дій на Запорізькому напрямку, повернувши контроль над ключовими позиціями поблизу Степногірська.
У четверті роковини з дня загибелі бійців батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Полтава» Олександра Білаша та Володимира Володіна в Полтаві відбулися заходи з ушанування їхньої пам’яті.
Віцепрезидент Асоціації спортивної боротьби м. Києва Михайло Бугай в інтерв’ю АСПІ заявив, що підтримка дитячого спорту під час війни є питанням національної безпеки, а українські чемпіони з боротьби мають бути прикладом і отримувати системну державну підтримку.