Реабілітація учасників АТО і ООС, - лікар пояснив її важливість для держави (Відео)

Лікування будь-якої залежності – непростий процес. Та коли мова йде про учасників бойових дій, спеціалісти стикаються із раніше невідомими комбінаціями фізичних і психологічних травм та проблемами лікування і відновлення пацієнтів.

За даними Міністерства у справах ветеранів, понад 370 тисяч українців брали участь у військових діях на Сході України. Складність процесу їхньої адаптації у соціумі після пережитих подій часто призводить до того, що колишні військові починають вживати алкоголь та наркотичні засоби, або ж "тікають" у ігрозалежність. На жаль, на сьогодні в Україні недостатньо спеціалізованих закладів, у яких могли б допомогти таким людям, а їхні проблеми часто замовчуються. 

Раніше ASPI news публікувало серію матеріалів, пов'язаних із темою хімічних та поведінкових залежностей – продовжуючи, ми вирішили з'ясувати, чи відрізняється реабілітація учасників бойових дій від лікування пересічних українців. Для того, щоб отримати фахову оцінку, ми поспілкувалися із завідуючим відділенням реабілітаційного центру "Ренесанс" Віталієм Трегубом. 

Яка існує особливість при реабілітації військових?

Хлопці, які брали участь у бойових діях і мають посттравматичні розлади, контузії та інше, дуже складно піддаються лікуванню. Це колосальна проблема, яку ніхто зараз не висвітлює. Нарешті зараз створюються реабілітаційні центри саме для них. Коли до нас надходить така людина, перше, що вона говорить: "Та хто ти такий, ти ж там не був! Як ти можеш мене зрозуміти?".
Тому перше, що потрібно для лікування ветеранів – терапевтична група. Присутність тих, хто вже пройшов всі ці етапи. Вони вже розуміють, як правильно діяти, вони на цьому шляху стоять. І тільки в таких умовах колишні військові можуть лікуватися. Успішних випадків реабілітації у мене було близько 30%, не більше. 

В чому найбільша складність реабілітації ветеранів? 

Всі вони мають посттравматичні стресові розлади, вони дезадаптовані в соціумі. Коли людина на фронті вирішує питання життя і смерті, а в тилу йому доводиться просто ходити на роботу, він не може співставити цінності цих речей. Звідси і агресія, і загострене відчуття несправедливості – "Ви тут штани протирали, а ми воювали за вас". З того, що я знаю, стресовий стан на фронті у багатьох випадках супроводжується вживанням психоактивних речовин, в основному, налбуфіну або алкоголю. Також серед військових є ігрозалежні. Головна складність у таких пацієнтів в тому, що вони вже не уявляють, як будуть далі жити після всього, що побачили. І саме в цьому контексті вони потребують допомоги.

Яка має бути державна політика щодо таких людей?

Через величезну кількість травмованих війною людей ця проблема однозначно стає гостросоціальною. Якщо фізичні поранення вилікувати ще можна, адже у нас існують військові шпиталі, то з психологічними травмами ситуація складніша. Державні заклади реабілітації фізично не можуть впоратися з такою кількістю пацієнтів, яку ми на сьогодні маємо. Ми, як представники приватних центрів, могли б долучитися до реабілітації, але нам потрібне сприяння держави, в тому числі фінансове. 
Зрозуміло, що самостійне "лікування" посттравматичного синдрому алкоголем чи наркотиками ні до чого хорошого не призведе. І не забуваймо, що у колишніх учасників АТО та ООС є навички поводження зі зброєю, велика частина якої ніде не зареєстрована. Тому ігнорувати це питання не вийде.

Нагадаємо, що раніше ASPI news публікувало інтерв'ю із психотерапевтом Дмитром Сербіним про ігрову та алкогольну залежності. Також власним досвідом успішної реабілітації поділився колишній ігроман Максим.