Зеленський під час пандемії COVID-19 фактично втратив управління державою, – політтехнолог Голобуцький (Відео)

Бунт мерів та непідконтрольна монобільшість. Чому Зеленського може врятувати лише зовнішнє управління, розповів заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.

Розбіжності між гілками влади в Україні існували й раніше, наприклад, за часів Віктора Януковича частина депутатів проводила альтернативні засідання в "Українському домі". Проте за президента Володимира Зеленського ми маємо безпідставний розпуск парламенту VIII скликання минулого року, конституційну кризу осені 2020-го, публічну непокору мерів рішенням уряду про карантинні обмеження тощо.

ASPI news: Чи відбувається в Україні деградація системи державного управління? Робиться це навмисно чи ні?

Питання достатньо складне, зважаючи на те, що саме вважати деградацією. Пострадянська система управління деградує абсолютно природнім шляхом протягом останніх 30 років. І це факт. Всі реформи, котрі запроваджувалися, або не доведені до кінця, або знаходяться на початковому рівні. Й найбільш вдалою реформою за всі роки незалежності, очевидно, стала, поки що децентралізація. Центральні еліти поділилися частиною ресурсів та повноважень з місцевими. Абсолютно зрозуміло, хто від цього виграє. На даному шляху на нас чекає декілька неприємних моментів, проте, це природно. Тобто елементи феодалізації окремих регіонів будуть посилюватися певний час, якщо держава не зможе віднайти механізмів комунікації з регіонами, наприклад, запровадити двопалатний парламент, то для України, як для унітарної держави, все може закінчитися не дуже добре.

Зрозуміло, що протягом 2014-2016 років вимагати від влади реальних реформ управління державою було нереально через те, що стояла задача просто вижити. Тому потрібно було стару систему зробити ефективнішою на дуже короткий термін, що, в принципі, й відбулося. Я не пам’ятаю, автора цитати, проте вона дуже влучна: "Вам не подобаються українська корупція, суди та влада загалом? То приїздіть до ОРДЛО! Там таке саме населення, проте української влади немає". Тобто, якщо порівнювати з Європою, то, звичайно, Україна знаходиться на дні. Але у нас існувала реальна перспектива перетворення усієї держави на суцільні ОРДЛО.

Чинна влада дуже слабка та не розуміє жодних процесів, що відбуваються у державі. Вона не може впроваджувати реформи, бо не розуміє їхньої суті. З іншого боку, вона й не може зробити ефективною систему, що існує. Знову ж таки через некомпетентність. Я бачу, що в регіонах не стали красти більше з точки зору величини сум. Просто наразі це все відбувається хаотичніше, швидше та нахабніше, бо вже не бояться центру, як раніше.

ASPI news: Наразі відбувається певний управлінський хаос між гілками та рівнями влади. Кому це потрібно? Хто є основними внутрішніми та зовнішніми бенефіціарами цього процесу?

Звичайно, бенефіціари є. Проте вони не є організаторами тих процесів, про які ви говорите. Мені здається, що можливість такої масштабної змови в українському політикумі дещо перебільшена. Є бажання олігархів використати у власних інтересах слабкість влади та управлінський хаос, який наразі відбувається. Було бажання людей зі статками позбутися будь-яких проблем на майбутнє. Тому й подали позов до Конституційного Суду про скасування кримінальної відповідальності у разі неправдивого декларування. З іншому боку, західні кредитори тиснуть на Зеленського через згортання боротьби з корупцією. Ймовірно, президент міг на початку каденції унеможливити подібні ексцеси. Проте він цього не зробив, й наразі вже не управляє процесами.

Щобільше, він не може повноцінно керувати власною фракцією у Верховній Раді. Та й взагалі сьогодні державним апаратом керують олігархи. Чому президент прагнув абсолютно незаконно розігнати Конституційний Суд? Бо всі його рішення є лише реагуванням на проблеми, що виникли. При чому аналітичний підхід до справ не застосовується, над наслідками своїх рішень та дій вони не думають. Проблема навіть не в тому, що Зеленський є некомпетентним політиком. Він же навіть не зміг оточити себе притомними кадрами. Бо у них лише одна задача – триматися за владу поки набиваєш кишені. Це – трагедія, проте, на жаль, це є реальність.

Я не вірю, що президент свідомо втілює якийсь глобальний російський план щодо України. Володимир Олександрович й для Кремля також став великою несподіванкою. До того ж, по-перше, Зеленський є поганим прикладом для тоталітарної Москви. Не потрібно показувати росіянам, що президентом держави може стати людина не з середовища політичної еліти країни. По-друге, такі серйозні справи некомпетентному керівнику, яким є Зеленський, не доручають.

Візьміть будь-які резонансні кроки влади. Що вирішує "карантин вихідного дня"? Тактичну задачу – збити хвилю захворюваності. Чи буде розв’язана ця проблема таким чином? Ні, якщо спиратися на свіжий досвід низки країн. Чому вони не прораховують ситуацію на довшу перспективу? Бо не вміють. Домінує підхід: день пережили, а далі якось буде.

Виборці хотіли несистемних людей при владі. Вони їх отримали. У розвинених країнах є державні інституції, які можуть наслідки несистемної діяльності коригувати без катастрофічних наслідків для громадян. Крім того на Заході є сильний середній клас, який менше залежить від держави. В Україні відсоток людей на утриманні Держбюджету значно більший, тому й наслідки несистемних дій для таких людей означають кінець. Невеликий відсоток дрібних та середніх бізнесменів, котрі є в Україні, спакують чемодани та поїдуть жити та працювати за кордон. А вчителі, пенсіонери та інші бюджетники через неефективність держави будуть змушені жебракувати.

Замість того, щоб поступово реформувати країну, вирішуючи, як утримувати соціальну сферу та лібералізувати економіку, вони розв’язують  найбільш резонансні питання (гральний бізнес, ринок землі), а з іншого боку, повністю фіскалізують економіку. Тобто втілюють протилежні речі – мріють залучити гроші до країни, одночасно створюючи умови, щоб ці кошти не працювали. Це й є наслідком несистемного підходу. Принаймні на початок каденції Зеленського у нього була монобільшість у парламенті, проте не було розуміння, що робити.

Петро Порошенко та навіть Віктор Янукович у другій половині свого терміну могли сміливо глянути в очі будь-якому олігарху та сказати, щоб він припинив робити ті чи інші дії. Зеленський, судячи з усього, так вчинити не може. Як людині в минулому з обслуговуючої розважальної сфери, йому навіть в голову не може прийти думка, що проблеми в країні можна розв’язати кількома кроками. Насамперед, зробити так, щоб по-справжньому запрацювало антимонопольне законодавство. Також ухвалити закон про лобізм, щоб зняти більшість питань про політичну корупцію народних депутатів.

Проблема ще й тому, що у 2020 році у Зеленського й можливості були обмежені через пандемію COVID-19. Проте він й тут примудрився повторити всі помилки, що їх зробили у боротьбі з коронавірусом США та країни Європи. Хоча, на відміну від них, висновків з цих помилок так і не зробив.

ASPI news: "Слуга народу" зможе стати зрештою ідеологічною політичною партією, чи перетвориться на бізнес-клуб за інтересами?

По-перше. В Україні майже немає партій у класичному розумінні. По-друге, наразі відбувається криза ідеологій практично у всьому світові. Наприклад, 51% білих жінок з вищою освітою голосували на виборах президента США за Дональда Трампа при всьому його сексизмі та інших, неприйнятних для освічених американців, речах. Сьогодні має значення лише ефективність політика. Бо що таке ідеологія, створена в індустріальну епоху, у сучасному інформаційному світі?

"Слуга народу" – взагалі не партія. Вони запропонували центризм. Проте у їхній інтерпретації це виглядало, як відмова відповідати на жодне гостре запитання. Тактика подобатися і на Сході, і на Заході, і у Центрі до певної міри себе виправдовує. Незважаючи на розвал за півтори роки всього, що можна й ні, рейтинги партії хоч і суттєво рухнули, проте все ще залишаються відчутними. Просто існує певна кількість виборців, котрі тримаються до кінця. І якщо Зеленському нічого не вдасться зробити (а це вірогідніше за все), вони або впадуть в апатію, або оберуть нам наступного президента такого, що мені навіть страшно уявити.

Формально "Слуга народу" – партія влади, котра має монобільшість у парламенті, та може формувати владну вертикаль. Хто ці люди та ефективність їхньої роботи ми побачили на прикладі функціонування Верховної Ради IX скликання. Найбільш ефективними людьми наразі є кадри, котрі залишили країну після Революції Гідності, а зараз повернулися. Один Андрій Портнов (ексзаступник глави АП за часів Януковича) стільки гидоти державі наробив на користь певних кіл, що жодному "слузі" не снилося. І він на своєму місці ефективний, а купа нових чиновників, котрі наразі бігають коридорами будівлі уряду – ні.  Тому, з огляду на якість політичної еліти України та її поведінку, в даний момент я не бачу виходу, крім запровадження в Україні справжнього західного зовнішнього управління.