Серіал "Чорнобиль": як усе було насправді

"За час, що минув, чорнобильська епопея породила багато різних міфів і легенд", — саме так ліквідатор Олексій Ананеко сьогодні говорить про події 33-річної давнини. В історії з катастрофою на АЕС не є виключенням і сам пан Ананеко - у відомому серіалі від HBO "Чорнобиль" вирішили сюжетно обіграти його "загибель".
 
Нещодавно "Чорнобиль" очолив рейтинг найпопулярніших серіалів усіх часів, перевершивши мастодонтів, як булі в топі багато років. Серіал позиціонується як суто художній витвір, навіть попри те, ще деякі його сцени перезняті в точності до документальних кінохронік тих часів.

 
Однак з моменту виходу першої серії навколо стрічки в усьому світі розгорнулось гостре обговорення достовірності продемонстрованих подій американською телевізійною компанією.
 
Передбачувано, що епіцентр дискусії відбувається в Україні, а саме в Києві, бо саме тут досі живуть безпосередні учасники тих подій: рятівники, науковці, інженери та чиновники компартії, які були винуватцями трагедії та її героїчними ліквідаторами.
 
Журналісту АСПІ вдалося почути історії з перших вуст, поспілкувавшись з чотирма учасниками тих подій. 

Читайте також: "Чорнобильці стільки не живуть": історія ліквідатора

Перед початком приведення аргументів варто ще раз наголосити на тому, що серіал "Чорнобиль" - суто художній витвір, його не треба сприймати як збірник достовірної інформації.
 

Саме на цьому робив акцент радіаційний розвідник Сергій Мирний:

"Це (серіал, - ред.) найкраще наближення до реальності, яке існує в художньому кінематографі, але воно зовсім далеке до реальності".

Це ж підтверджує і секретар партійного комітету Чорнобильської АЕС Сергій Парашин:

"Реального тут небагато, але сам дух цього фільму корисний для людей. Багато деталей не співпадають. Все було не так, але дух є. Проте в фільмі правильно показана саме причина вибуху на АЕС".

Учасники чорнобильської трагедії прокоментували події перших двох епізодів.

"Прізвища людей зобов’язують говорити про них з точністю, тому що ми з вами в Україні та перебуваємо біля станції"

Сергій Парашин – секретар партійного комітету Чорнобильської АЕС 

Професійний ядерний енергетик. Він та директор Брюханов, фактично, були головними керівниками АЕС за різними вертикалями влади. Через 40 хвилин після вибуху вже був пристутній на станції.

В своїй промові пан Парашин робить акцент на іменах головних героїв – вони всі відповідають реальним постатям. Але саме тут і є одна з головних проблем серіалу – персонажі реальні, але їх характер та тип особистості спотворені.  

---

– Тип постатей не співпадає з реальністю. В цьому є проблема, тому що багато хто з тих людей досі живий і ми повинні бути точними. Наприклад, тут невірно показаний тип особистості директора АЕС Віктора Брюханова. Директор був набагато етичніше витриманий, він був постаттю, яка прийняла на себе весь удар. Однак основна причина вибуху була технічною. Безумовно, що директор несе відповідальність, але він вів себе не так. Це важливо, тому що зараз він хворіє. Прізвища людей зобов’язують говорити про них з точністю, тому що ми з вами в Україні та знаходимось біля станції.

– Дятлов (Анатолій Дятлов, заступник головного інженеру з експлуатації, - ред.) був теж інший. Він жорсткий, але він не боягузливий. Також як і боягузливим не був директор. Можливо, найбільш близько показаний головний інженер – він дійсно "зламався" в результаті цієї аварії. Він нічого не розумів.

---

Парашин зазначає, вся складність чорнобильської трагедії полягає в нерозумінні. Ніхто з присутніх на станції, які все бачили своїми очима, чи інженери та чиновники, які потім приїхали, не могли повірити, що реактор дійсно вибухнув, тому що тоді це було технічно неможливо. В серіалі це відображено, але не достатньо точно.

---

– Персонал. В цілому персонал зображений більш мляво. На мій погляд, персонал чорнобильської станції зустрів аварію відповідно до своїми обов’язками: ліквідував аварію, подавав воду і так далі. Тут присутні люди, які це робили, і робили це достойно.
 
Надзвичайно важливо розуміти, що їх ніхто не просив. Була команда і всі її виконували. Ніхто не тікав, всі робили свою справу. Саме в цьому є наш простий героїзм.
 
Головний висновок: психологічний шок був настільки великий, що декілька годин керівництво станції не могло дати відповідну команду.

---

 В першій серії, одразу після вибуху, в бункері збираються дійові особи для обговорення ситуації. Пан Сергій був там присутній та розповів, що йому одразу кинулось в очі – кімната виглядала не так та дії в ній були іншими.

---

– Те, що відбувається в кімнаті бункеру – це не точно. За інструкцією телефоністка у випадку аварійної ситуації обдзвонює за списком людей, які мусять бути присутні на станції. Я також був у цьому списку, тому дзвінок мені поступив через п’ять хвилин після вибуху. Начальники цехів теж були у списку і протягом години практично всі вони сиділи за столами в цих приміщеннях.

 
– Ця кімната неправильно показана (в серіалі це одна кімната з одним великим столом, - ред.). У кожного начальника цеху був свій власний телефон на окремому столі. У директора теж свій стіл та телефон. Начальники  цехів обдзвонювали свій персонал на робочих місцях та збирали інформацію про те, що трапилось.

---

"Там було дуже небезпечно: всюди оголені дроти, окрім радіації ще гаряча вода"

Олексій Бреус – оператор четвертого енергоблоку 

Член другої зміни, яку викликали вночі. Вийшов на робочу зміну через кілька годин після вибуху. Відпрацював на своєму енергоблоці весь перший день. Після цього працював на інших енергоблоках, допомагаючи своїм колегам. Заробив легку ступінь променевої хвороби. Зараз Олексій журналіст та художник, який виражає свій унікальний досвід за допомогою живопису.

Пана Бреуса в серіалі обурило те, як автори показали персонал АЕС, який в перші години аварії самотужки боровся з катастрофою. Він вважає, що їхня роль була значно важливішою.

---

– З точки зору оператору енергоблоку стосунки між людьми були більш діловими, менш брутальними та лайливими, ніж це показано. Навіть жорсткий Дятлов не дозволяв собі такої поведінки. Працівники станції та персонал показані в серіалі боягузливими: бояться начальства, бояться ситуації. Дійсно, в блоці була напружена ситуація, але ніхто не втік, навіть ніхто не намагався. Навпаки, на блок приїжджали нові й нові люди.

 
Досі багатьом незрозуміло, чим займалися працівники вночі, зранку, а потім ще цілий день. В фільмі показано, що вони намагались врятувати постраждалих, вивести їх в безпечну зону та передати лікарям.
 
Проте насправді вони намагалися зрозуміти, що з реактором, який рівень радіації, в якому стані будівлі, системи, запобігти новим негараздам. Розібратися в ситуації було дуже важливо та зрозуміти, що робити далі. Окрім того, не показано як персонал самотужки гасив вогонь без допомоги пожежників, це є в інструкції і вони цьому навчені. Там було дуже небезпечно: всюди оголені дроти, окрім радіації ще гаряча вода. Це дуже важливо.

---

"Американці все розуміють інакше"

Олексій Ананенко – ліквідатор
 
Один з трьох людей, які ходили відкривати заслону басейну-барботеру під реактором, для того, щоб уникнути другого вибуху, який міг охопити 30-ти кілометрову територію навколо АЕС. У серіалі Ананенко більше не з'являвся, що зазвичай означає "загибель". Але насправді вся трійка після аварії вижила. 

Олексій Ананенко, ризикуючи своїм життям, запобіг другому вибуху ЧАЕС, який був досить імовірним. Саме через його загрозу були евакуйовані люди з усіх навколишніх міст. В розмові пан Ананенко згадав, що у 2016 році, на 30-ти річчя чорнобильської трагедії їздив в Америку з докладною доповіддю про ці смутні події.
 
Отже, в США знають подробиці та особисто знайомі з героєм серіалу. Тож незрозуміло, чому режисери та сценаристи «Чорнобилю» не зазначили «хеппі енду» пана Ананенка не показавши, що після всіх подій він вижив та взагалі вирішили не зв’язуватися задля інформації з однією з ключових осіб тих подій.

Втім, як би там не було, Олексій не бачить в цьому нічого критичного.

---

– Я їздив до Америки, де розповідав їм про те, що у нас відбувалось. Вони все це записували та знали. Але те, що потім, коли вони направили нам готовий матеріал, я зрозумів, що вони все розуміють інакше. По-своєму. Але це не погано – вони просто так все бачать.

---

"В нас була така робота, що ніколи випити було"

Сергій Мирний – радіаційний розвідник
 
У 1986 році був офіцером радіаційної розвідки, працював в єдиній роті, яка займалась моніторингом чорнобильської зони.  В серіалі показана його рота. 

 
Радіаційний розвідник та експедитор до зони відчуження Сергій Мирний вирішив розвінчати міф навколо алкогольної тему серіалу.

---

– Там така байка була, ще коли я туди потрапив: "в Чорнобилі всім наливають, все так класно". Нічого подібного – навколо цієї 30-тикілометрової чорнобильської зони була створена, як я казав, 60-тимильна зона "сухого закону". Горілки там неможливо було купити. Це ще були горбачовські часи, коли були гоніння.  Хтось знаходив там алкоголь, але в нас була така робота, що ніколи випити було.

---

Серіал "Чорнобиль" – це надзвичайно важлива робота, яка в кольорах описує характер радянської влади, її тоталітарну секретність та партійну політику, яка дуже часто була вища за життя простої людини. Він заново відкриває світу ті трагічні події та передає їх саме через героїзм українського народу, а не радянського.
Вдало переданий масштаб катастрофи та емоції не залишать глядача байдужим. Але все ж таки – це художній фільм. Його призначення — нагадати, що таке бути героєм, і що людське життя – це найважливіший фактор нашого існування.