Що треба зробити, щоб на пенсію можна було жити а не виживати

Діюча на сьогодні пенсійна система ніколи не зможе забезпечити гідні пенсії як нинішнім пенсіонерам, так і майбутнім. Оскільки розрахована на демографічна структура населення початку і середини ХХ століття.

У ті часи кількість працівників істотно перевищувала кількість пенсіонерів і невеликі відрахування з зарплати могли забезпечувати пристойні пенсії. Однак зараз ситуація інша: знизилася народжуваність, зросла тривалість життя і кількість пенсіонерів, зменшилася і продовжує зменшуватися чисельність працівників, які відраховують внески в Пенсійний фонд. Так, за оцінками аналітиків, з 2014 по 2018 рік пенсійного віку досягли на 700 тисяч осіб більше, ніж людей, які досягли працездатного віку. Ще більш невтішні прогнози на період з 2019 по 2023 рік – пенсіонерів стане як мінімум на 1 500 тисяч чоловік більше. Таким чином, пенсіонерів в Україні стане більше, ніж людей, які сплачують пенсійні внески. 

Що це може означати? А те, що наприклад реальні доходи зараз працюючих, які вийдуть на пенсію через 10 років, будуть навіть менше, ніж мізерні пенсії сьогоднішніх пенсіонерів.

На жаль, діючий принцип роботи Пенсійного фонду України полягає в тому, щоб тільки зібрати гроші на виплату пенсій з відповідних внесків, акумулювати їх і відразу ж, без інвестування, виплатити сьогоднішнім пенсіонерам. Тобто ті, хто працює сьогодні, повинні забезпечити тих, хто знаходиться на пенсії і абсолютно не має жодної можливості накопичити зі своїх внесків на гідну пенсію собі. Відповідно немає стимулів відраховувати в пенс фонд більше грошей.

З тіньової поруки все-таки вихід є і він вже реалізований в розвинених країнах і навіть законодавчо (тільки на папері) в Україні. І суть його в тому, що окрім загальнообов'язкового державного пенсійного страхування повинна існувати і накопичувальна система загальнообов'язкового пенсійного страхування. При такій системі працівник частину пенсійних внесків перераховує в фонд обов'язкового пенсійного страхування, а частину - на власний накопичувальний пенсійний рахунок, який є його приватною власністю.

Для збереження, примноження і захисту від інфляції, держава ці кошти на накопичувальних пенсійних рахунках інвестує в надійні активи, визначені законодавством. А по досягненню пенсійного віку держава виплачує їх у якості надбавки до пенсії нарахованої з фонду обов'язкового пенсійного страхування. Відповідно у людей з'являється можливість збільшити собі пенсію на стільки, на скільки накопичено на власному накопичувальному пенсійному рахунку.

У плюсі ​​від цього і держава. Так як накопичувальні пенсійні активи є не тільки приватним багатством громадян, а й «фінансовою подушкою», що підтримує економіку країни в кризовий період. Тобто, така накопичувальна пенсійна система є не просто основою для зростання пенсій громадян, а й створює ресурси які активно працюють на національну економіку.

Слід зазначити, що для цього слід провести пенсійні реформу і процес реформування досить довгограючий і результати можна буде побачити тільки через 25-30 років. Але таке реформування дасть шанс на гідну пенсію тим, хто почав працювати при чинній пенсійній системі і стане ключовим фактором для майбутнього економічного зростання. Найближчим прикладом є Польща, яка почала пенсійну реформу, як і Україна, в 1998 році і завдяки накопичувальній системі накопичила більше $ 120 млрд внутрішніх інвестиційних ресурсів, що посприяло безболісно подолати світову кризу 2008-го, розвивати ефективну економіку, істотно підвищити пенсії, побудувати сучасний фондовий ринок.

Тому кращі українські аграрні компанії розміщують свої акції не на Українській біржі, де немає грошей, перш за все пенсійних, а на Варшавській, де є ресурси польських пенсійних фондів - найбільших інвесторів в українські акції.

Не зупиняючись на досягнутому Польща з 1 січня 2019 го переходить, по досвіду інших країн (таких, як Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль, Великобританія, США, Грузія, Литва, Данія, Ірландія), на систему автозапису (аuto-enrolment) в основі якої активна стратегія заохочення людей до формування власної пенсії

Суть системи полягає в наступному: законодавство країни гарантує, що всі, хто працює в момент введення автозапису автоматично стають учасниками накопичувальної пенсійної системи другого рівня. На їх індивідуальні пенсійні рахунки роботодавець та (в більшості випадків) держава, в обов'язковому порядку кладуть перший встановлений законом пенсійний внесок. Зазвичай він невеликий (1-2% валової зарплати для роботодавця і незначний бонус від держави). Працівник або за замовчуванням приймає таку можливість і автоматично через один-два місяці приєднується до системи або добровільно відписується від такої можливості, втрачаючи кошти, які вже є на його рахунку, а на певний період і саму можливість такого пенсійного накопичення.

У Польщі така система є обов'язковою для роботодавців та добровільна для працівників. Особи віком до 55 років долучаються автоматично, але протягом 60 днів можуть відмовитися, втрачаючи бонус від держави в розмірі 250 злотих (€ 58) і щомісячні внески роботодавця в розмірі 1,5% заробітної плати. Особи віком від 55-70 років приєднуються до системі за бажанням. Учасники системи отримують доступ до своїх грошей після настання пенсійного віку (60 років) з можливістю взяти 25%, як одноразову суму. Решту 75% отримують не менш ніж 120 щомісячними платежами. Також вони можуть в будь-який час мати доступ до своїх накопичень в разі захворювання або скористатися своїми грошима для отримання короткострокового кредиту на будівництво або придбання житла.

Зараз у нашого президента та новообраного парламенту кращий період для проведення реформ - загальний клімат для цього дуже сприятливий. І одне з першочергових питань яким необхідно зайнятись це пенсії і наші пенсіонери. Створити не тільки умови для гідних пенсій, а й державні джерела довгострокових інвестиційних ресурсів, акумульованих накопичувальною складовою - введення накопичувальної системи забезпечить в найближчі роки надходження десятків і сотень мільярдів гривень тільки пенсійних внесків.

Олена Давиденко