Опозиційний Блок: між праймеріз і виживанням

Про це у себе в Facebook написав директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.

У Партії влади (БПП) таких кандидатів - один, ну максимум два, у «Батьківщини», РПЛ і Самопомочі - суцільно «самотні воїни» і «вожді» - Ю. Тимошенко, О. Ляшко і А. Садовий, прозахідна непарламентська опозиція потенційно може виставити двох кандидатів - А. Гриценко і С. Вакарчука. Так, звичайно, можна знову спробувати розіграти «нове обличчя» і запропонувати чергового «кота в мішку», але результативність таких ігор після 2014-2015 рр. значно впала і викликає величезні сумніви в доцільності.

Наявність же 5-7 потенційних кандидатів в Президенти підштовхує ПРО до внутрішньопартійних праймеріз. Адже не один з кандидатів поки не демонструє особистих рейтингів, які були б вище партійних - не є безумовним лідером або фігурою, здатною додати щось партії. У той же час всі кандидати, в тій чи іншій мірі, виступають в ролі більш-менш ємних «акумулятора» загальнонаціонального рейтингу партії. Партія їх «тягне», а не вони партію.

Проведення ж праймеріз в кожній з областей України, в яких могли б взяти участь рядові члени партії, може перетворитися в потужну піар-компанію ПРО, мобілізувати членів і прихильників партії, провести аудит (огляд) партійних структур на місцях і отримати найбільш ефективного кандидата. Це гарантія 26 значущих інформаційних приводів - «американської картинки» і якийсь зрозумілою логіки в прийнятті внутрішніх рішень.

Та й що ділити-то в кінці кінців - квоти в недобитою опозиції після 2019 року? Адже в умовах серйозного інформаційного, адміністративного та фінансового придушення партія потребує чимось значно більшому, ніж банальна компанія призначеного кандидата. Якщо хоче існувати, звичайно.

Так, об'єднаний навіть призначений кандидат від ПРО має дуже хороші шанси потрапити до другого туру, але перед Партією адже коштують абсолютно інші завдання - Отримати реальний шанс на перемогу на Президентських виборах і перемогти на парламентських виборах щоб вийти з кута глухій опозиції. А це можливо тільки при максимальній мобілізації прихильників і нестандартної виборчої кампанії.

У таких праймеріз повинні бути зацікавлені і всі кандидати від ПРО. Адже «призначенця» (навіть узгодженим шанованими людьми) не варто себе тішити ілюзіями підтримки від своїх «усунутих» колег - в кращому випадку саботаж, в гіршому - пряма конфронтація гарантовані. А кандидат від партії, яка працює на 1/5 або 1/7 своїх можливостей гарантований лузер. Чи є в цьому такий вже сенс?

Інакше наступний політичний цикл стане останнім для Опозиційного Блоку. «Двох опозицій» поспіль партійний бізнес не витримає.