Пристрасті за депутатом Артеменком або звідки «ростуть ноги» у скандалу з передачею Криму Росії

В інтерв'ю виданню "Страна" Артеменко заявив, що план розробляла група депутатів з різних парламентських фракцій, включно із опозицією. Пізніше в ефірі телеканалу "112 Україна" він стверджував, що в його концепції не згадувалася передача Криму в оренду.

Крім цього, Артеменко підтвердив, що передав США документи про нібито корупційну діяльність  президента України Петра Порошенка. За словами нардепа, мова йде про "платіжки по Нацбанку, по оборонці, по офшорним компаніям Порошенко та його друзів", а також про інші документи, зібрані "у співпраці" з колишнім главою СБУ Валентином Наливайченко. На думку Артеменка, це повинно допомогти змістити Порошенко з поста і привести до влади в Києві новий уряд, що не так вороже налаштований до Росії.

21 лютого голова Верховної Ради Андрій Парубій оголосив про виключення Артеменка з фракції Радикальної партії. Генпрокуратура України відкрила кримінальне провадження проти депутата.

Але давайте повернемося, як казав класик, до витоків.

Розкопавши масу інформації у відкритих джерелах, можна простежити основні лінії сюжетного розвитку цього детективу, що поєднує політику, бізнес, інтереси олігархів і багато іншого.

Проаналізувавши наявну інформацію, ми скористалися лезом Оккама - відсікли все зайве і пішли шляхом найменшого опору - простежили, з чого почалася ця історія.

Початок

А почалася вона з внутрішніх розборок між представниками «Оппоблока», що набирають все чіткіших обрисів. З одного боку є інтереси Льовочкіна, Бойка і Фірташа. З іншого боку стоїть непотоплюваний Ахметов. І прірва вже настільки широка, що біганина Новинського з криками «Хлопці, давайте жити дружно!» Мало кого цікавить.

Ідеологічно розкол, як нескладно помітити, йде по лінії ставлення до основних засобів виробництва. Душа Чахлика Невмирущого-Ахметова захована в ЛЕП-ах і в електростанціях, в станціях підхоплення, в тарифних довідниках «Укрзалізниці», в заводах і шахтах, в самому форматі існування українських держпідприємств.

Монополія Ахметова сидить в людях - поки є пікове споживання електроенергії, а двухтарифні лічильники тільки (в кращому випадку) в одному з двадцяти домогосподарств району - Ахметов живе і процвітає. Тому як маневрування ядерними енергоблоками для покриття пікових запитів це останнє, що нам хотілося б бачити в українській енергетиці. Відключення вечорами - теж штука не з приємних, для будь-якого з підприємств з безперервним техпроцесом. Все це означає, що бізнес-імперію Ахметова не можливо скасувати одним указом. Хоча кисень «ДТЕК» і «Метінвесту» можна нормально перекрити, просто поставивши Ахметова в спільні з усіма умови.

Але повернемося до справи.

Прибуток Фірташа (і, як наслідок, Льовочкіна) і в меншій мірі Бойко - це майже чистий «схематоз». Вишки і газові посередники, кредити під держгарантії на розпил активів, пільгові кредити Газпромбанку одночасно з пільговою ціною на газ. Імперія Фірташа - це просто перекачування грошей російського бюджету в кишеню прокладки під його егідою. На цьому збудована вся монополія і розтанути вона може в той момент, коли вони втрачають владу - їх можна прибрати одним указом або одним призначенням в держкомпанію.

Довгий час ці хлопці пречудово жили в режимі заклятих друзів. І жили б далі, але, за чутками, їм в компаньйони настійно запропонували кума одного президента з сусідньої держави. І навіть ніби-то  з переглядом часток бізнесу, щоб кум себе почував комфортно. Але Ахметов змінює частки тільки на реальні активи, до яких Медведчука віднести можна з великими труднощами. Так це чи ні, але кулуарами поповзли чутки про стрімкий розкол. Ахметов різко почав вирулювати в сторону. Ляшко почав вести швидкий вогонь по Тимошенко.

І тут постало питання розподілу активів

Як ви пам'ятаєте, нині Почесний Іллічівець пан Ляшко будував свою кар'єру в пулі «антикорупційних активів» та інших «нових облич» пана Льовочкіна (так, в тому ж самому, де були, наприклад, Найєм і Кличко). Ляшко, власне, навіть не намагається приховати свою співпрацю з Льовочкіним. Він відкрито говорив, що, наприклад, кандидатура Мельничука (третій номер РПЛ) була на останніх виборах включена в список РПЛ за квотою Льовочкіна. Зроблено це було, щоб потрапити на рейтинговий Інтер. До війни Ляшко разом з Ігорем Шуваловим старанно надували рейтинг Льовочкіна на шоу Савіка Шустера. Про що зізнався сам Шустер, відкрито заявивши, що запрошував він на шоу Ляшко на «велике» прохання очільника АП Януковича пана Льовочкіна. За це Ляшко мочив тодішню опозицію Януковича, а до цього Ющенко і конкурентів Льовочкіна по «ПР».

Однак протягом останніх півтора року Ляшко трохи «перевзувся» (що, до речі, викликало невдоволення не тільки нардепа Мельничука. Особливо сильно процес «перевзування» пішов у січні, коли і поповзли чутки про розкол, а по Авдіївці почали стріляти з великого калібру. Славне відвідування всіх заводів Метінвесту, електростанцій ДТЕК і «активів» Смарт-Холдингу не могло не викликати запитань. Почесний Іллічівець досить тісно пов'язав себе з Ахметовим. А сам Ахметов стратегічно змирився (ми сподіваємося) з тим, що більше владу розгойдувати не варто.

При неминучому розколі всередині «Оппоблоку» повинен був піти «злив» проекту Ляшко, який відколовся. Як колись медійний пул Льовочкіна свого часу відпрацював по Мустафі Найєму, так само повинні були відпрацювати і по Ляшко (а через нього по Ахметову). Однак злив Ляшко не був першочерговим завданням. Першочерговим завданням в форматі розколу «Оппоблока» був би удар по Ахметову і, по можливості, економіці України. Складно сказати, проводили цей удар в форматі «примусу до співпраці» або в форматі «так не діставайся ж ти нікому». У політиків завжди є план Б.

Удари по Ахметову були зрозумілі, передбачувані і пішли в чіткому синхроні. Сталося раптове загострення під Авдіївкою, коли бойовики по черзі перебили все енерговводи Авдіївського коксохіму. Особливо смішно виглядали спроби російської пропаганди спочатку сказати, що Авдіївка знаходиться на окупованій території, а потім перекласти відповідальність за загострення на Україну.

Вже тоді багато хто припустив, що це формат тиску Кремля на Ахметова з метою утримати його в «Оппоблоці» і прийняти до себе "трохи Медведчука". Багато хто тоді заперечив, що, ніж намагатися вибомбити підприємство на українській території, (укладаючи в землю роти іхтамнетів-відпускників і різних Гіві разом з комполка), легше було б зупинити підприємства Ахметова на окупованій території. Однак мета Кремля полягала саме в тому, щоб зупинити підприємства на українській території, а на окупованій віджати їх під своїх міньйонів і залишити працювати, перебудувати схеми збуту.

Ми вже давно описали глобальну мету Кремля (у разі реалізації Кремлем концепції створення з Донбасу довгострокового «Придністров'я-2»). Мета ця полягає в тому, щоб максимально зняти навантаження «дірки» на бюджет РФ і запустити в «ДЛНР» власну економіку за рахунок власних потужностей окупованих територій.

Саме тому спочатку в «ДЛНР» заявили про майбутнє перепідпорядкування податкових агентів (тобто підприємства повинні будуть платити податки тільки в «ДЛНР», інакше «націоналізація», тобто віджимання. Ну, а потім Кремль заявив про тимчасове, (за яке немає нічого більш постійного), визнання документів ОРДЛО нарівні з українськими, сигналізуючи всім міньйонам про те, що новому Придністров'ю бути.

Судячи з усього, Ахметов уперся рогом і віджиматися на кремлівському плацу добровільно відмовився. Конфлікт перейшов у гостру стадію не тільки на передовій, а й під київськими килимами. Зараз зупиняється Єнакіївський МЗ (значить, по ідеї, і Макіївський МЗ). Про зупинення повідомляє «Краснодонвугілля», виробник коксівного вугілля. Офіційна причина - блокада. Ага, блокада однієї залізничної лінії зупинила найбільшого в світі виробника квадратної заготовки і одночасно найбільшого виробника вугілля, що коксується «Ж» і «К» в Україні. Ніяк не можна було перенаправити потоки. Семенченко, судячи з усього, провів глибокий системний аналіз логістичних потоків «Метінвесту», щоб вдарити точно в сопло. Хоча, може, це зробив і Парасюк.

Дивись, кому це вигідно

Це може бути грою Ахметова, з метою перекласти відповідальність за зупинку виробництва з себе на «фашистських молодчиків» України і абстрактні «бойові дії». Мовляв, це не Ахметов відмовився платити податки «народу Донбасу», це Україна все зламала знову. Черговий етап (останній?) Ахметівского «вистачить бомбити Донбас», «приберіть радикалів» і ми домовимося.

Це може бути точно такою ж грою Кремля в перекладання відповідальності – мовляв, це не росіяни і керівництво ОРДЛО віджали у Ахметова заводи і вони зупинилися, це Україна все зламала.

Це може бути додатковим етапом тиску на Ахметова з боку Кремля\Льовочікна\Фірташа.

Обстріли, націоналізація і блокада. Теж логічно.

Це може бути власною грою Семена. Семенченко як ніхто відчуває в каламутній воді попит та свій інтерес, який можна потім продати кому завгодно.

Це може бути найтоншою грою Банкової, що зацікавлена послабити Ахметова чужими руками, з метою остаточно вибити у нього з рук всі важелі і змусити принести васальну присягу Києву.

Однак при такій кількості інтересантів думається, що Банкова зайнялася своєю улюбленою справою - нічого не робити, чекаючи, поки покірний труп Ахметова винесе на мілину біля Печерських пагорбів.

У будь-якому випадку віджимна націоналізація підприємств Ахметова на окупованій території для нього є важким ударом, хоч з розривом технологічних ланцюжків, хоч без.
Те, що віджато, вже не впишеш в капіталізацію. А значить, знову може початися свистопляска з кредитами і рейтингами, яку тільки-тільки вдалося розрулити. Тому ж Новінському довелося вивести зі складу «Смарт холдингу» АТ «Балаклавське рудоуправління» в Криму. Новинський, звичайно, просто переклав підприємство в іншу кишеню, але з холдингу довелося вивести активи і відняти їх з капіталізації. Інакше санкції і привіт.

І все це на тлі того, що Захарченко відкрито заявив про те, що збирається запустити роботу фірташівського «Стиролу». «Стиролу», судячи з усього, блокада не заважає, не ту колію, мабуть, перекрили.

І ось тут спливає пан Артеменко зі своїм «мирним планом». Дуже вчасно. Пан Артеменко - депутат від РПЛ.

NYT пише статтю, в якій заявляє, що пан Артеменко через друга Трампа Фелікса Сейтера і його юриста Майкла Коена пропонує раднику Трампа  - Флінну план зняття санкцій з РФ. Причому цей план узгоджений з радником Путіна, (хто сказав Сурков?), І, окрім того, Артеменко передав компромат на Порошенка (судячи з усього, саме позиція Порошенко заважає «зняттю санкцій»).

Сам Майкл Флінн був 20 січня (у день інавгурації) призначений радником Трампа з національної безпеки, однак вже 13 лютого полетів у відставку за зв'язки з Росією. Тобто, якась робота з ним, очевидно, велася через Артеменка, але, вже до 13 лютого стало зрозуміло, що цю роботу провалено. Можливо, стало зрозуміло, що план спливе в американських ЗМІ (прецеденти вже бували) і зливати доведеться не тільки Артеменка. І хтось явно включив комсомольський режим - «якщо не можеш подолати процес, треба його очолити».

Як вже було сказано, удар Льовочкіна по Ляшко в рамках розколу з Ахметовим був очікуваним. А кращого «плану Б» уявити собі складно. Може, він і був основним.

І тут дуже дивним (чи логічним) здається поведінка пана Артеменка. Дорога редакція на місці б Артеменка вже на день Святого Валентина каталася б в районі Байкалу на машині, щоб потім можна було сказати що «потонув я, дорогі, кокаїну перенюхав і потонув, навіть тіла не знайшли». Знову ж таки, прецеденти є, а немає тіла - немає справи. В крайньому випадку, треба було сидіти в Боготі і стирати відбитки кислотою, вибираючи новий колір очей. Теоретично можна було б утекти до дітей в США або до Канади, але там домовитися складніше, ніж варіант з Байкалом, хоча теж можливо.

Але нічого такого не відбувається. Пан Артеменко спокійно собі сидить в Україні (де прокуратура вже крутила тестікули депутатам від РПЛ в прямому ефірі) і як тільки спливає стаття на NYТ, Артеменко тут же стартує роздавати пачками інтерв'ю. Не розмірковує, не сумнівається, не консультується, не пропадає в нікуди.

Спокійно, прямо і чітко пре на інтерв'ю в Страну.UA.

І так прямо все і каже.

Так, я з РПЛ.

Так, погодив план з Путіним.

Так, погодив скасування санкцій з Ляшко.

Так, передав компромат на Порошенка.

Так, від Наливайченко.

А ось Манафорта не було, зовсім не було, взагалі його не знаю.

Ефір тут же вибухає серією заказух із заголовками «У Ляшко запропонували зняти санкції з Путіна».

Проведено фактично єдиний варіант більш-менш ефективного удару по Ляшко і його патріотичному рейтингу. Жоден компромат на Ляшко після пам'ятного відео про Борю  ефекту б не мав. Жодні дані про корупцію нікому не цікаві - електорат Ляшко благополучно проігнорував його особняк поруч з Клюєвим. На тлі попереднього відпрацювання по Ахметову і блокади, все виглядає чітко ковзаючим згідно таймінгу. Не виключено, що джерела NYT були не з США, а з Києва або Москви. Аж надто вчасно.

Ляшко очікувано каже, що взагалі не в курсі дій Артеменка, що його треба позбавити мандата, а ГПУ спускає на Артемона своїх гончих. Останнього все, що відбувається ні краплі не лякає,  неначе він Медведчук якийсь. Артеменко однозначно буде намагатися грати свою гру, якщо шию не зверне.

Що в підсумку?

Непогана гра по стриноженю Ахметова, який не має власного політичного проекту (в разі виходу з «Оппоблоку»). Під ударом бізнес, під ударом перспективи, під ударом спонсоровані політичні проекти. Ахметов знову законна мета і пул Бені (цей не пропустить можливості взяти своє).

Все питання в тому, хто стане бенефіціаром цієї атаки, хто найбільше отримає від цього вигоду?

Можна припустити, що поки веде Банкова. Ляшко вже заявив про те, що повертається в коаліцію. Це не спонтанне рішення - подібне обговорювалося вже давно, включаючи конкретні міністерські посади. Зайві голоси від РПЛ дадуть президенту більше свободи під куполом. А, може, з чим чорт не жартує, і прем'єра.

Аналогічно плюсом для Банкової йде і підвищена поступливість Ахметова, який в базовому стані дуже складний гравець. Однак удар по економіці України (як наслідок від удару по власності Ахметова) може бути цілком відчутним і Кремль з Льовочкіним відіграють своє стрибками курсу і загальною нестабільністю, від якої електорат неабияк втомився.

Цілком можливо, той же Артеменко зможе дійсно стати компромісною фігурою, за якою почнеться об'єднання груп Льовочкін-Бойко-Фірташ, Наливайченко-Тимошенко і Медведчук-Кум. Або ж його вб'ють «фашистські молодчики», а Медведчук натягне його шкуру на передвиборний стяг. Крім того, є ряд аспектів.

Як видно з подій, що відбуваються, чисто силовий протест поки не запускається (розгойдати натовп не вдається).

Ми бачимо, як зливи компромату не чіпають взагалі нікого, навіть людей, які вбиралися в одяг, біліший за сніг. Всім начхати.

Очевидно, що ляльководам української політики потрібні нові методи. Ми бачимо, як формується інший вид розкачки, формування складних систем подачі компромату. Це новий вид атак - гібридні удари по українському політичному балансу через західні ЗМІ і корумпованих американських гравців. Втім, можна дивитися на це як на удари через українських опініон-мейкерів і істеблішменту по американським цілям. В решті решт і Манафорт, і Флінн є більш вагомими фігурами, ніж Ляшко і Артеменко.

Знову ж, за часом дивно збіглося і рішення австрійського суду про зняття безумовної заборони на екстрадицію Фірташа.

Втім, Фірташ, як ми пам'ятаємо, сильний гравець і його вже заарештували за запитом іспанської прокуратури (є припущення, що це гра фірташевських юристів по затягуванню справи). Крім того, суд не ухвалив екстрадувати Фірташа, а дозволив це зробити в теорії і переклав всю відповідальність на міністра юстиції Австрії.

Суперники наносять один одному настільки щільні серії ударів, що вже складно сказати, хто ж за кого б'є і які цілі переслідує.

Навіть простий опис ситуації веде нас в безмір припущень.