Нардепи хочуть зробити Google та Facebook донорами держбюджету України, – "Слуги народу" зареєстрували законопроєкт

Депутати провладної фракції внесли на розгляд законопроєкт № 4184, згідно з яким передбачається запровадження 20% ПДВ для транснаціональних цифрових компаній. Для Google, Facebook, Netflix, Apple, Microsoft, Amazon тощо зникає ледь не останній в Європі острівець, вільний від оподаткування.

Надприбутки транснаціональних цифрових компаній непокоять не лише українську владу. Наприклад, Amazon в минулому році отримав прибуток 11,6 мільярда доларів, американський холдинг Alphabet Inc., котрому належить компанія Google, в 2019 році заробив 34,343 мільярди доларів, а Facebook – 70,7 мільярда доларів. І особливі правила оподаткуванню ПДВ електронних послуг вже запроваджено в країнах Євросоюзу, Австралії, Білорусі, Казахстані та Росії.

Європейська модель

Ще у 2015 році ЄС створив модель оподаткування ПДВ електронних послуг, яка стала взірцем для інших країн світу. Раніше, коли постачання електронних послуг визначалося за місцем реєстрації постачальника, це дозволяло мінімізувати податок, реєструючись у країнах з низькою ставкою ПДВ.

Наприклад, європейські представництва Google, Facebook, Microsoft тощо були зареєстровані в Ірландії, де ставка податку на прибуток становить всього 12,5%. Загалом, за оцінками американського Національного бюро економічних досліджень, глобальні компанії у 2015 році розмістили в юрисдикціях з найнижчими податками майже 600 мільярдів доларів прибутку (40% від загальної суми), причому лише Ірландія отримала з них майже 100 мільярдів доларів.

Зважаючи на таку несправедливість, в ЄС розробили правила, згідно з якими оподаткувати ПДВ електронні послуги можна було б за місцем їхнього споживання. Для реалізації цієї ініціативи було запроваджену систему MOSS (Mini One Stop Shop), котра дозволила декларувати та сплачувати ПДВ у країні споживання послуги без необхідності реєстрації платником ПДВ в загальному порядку.

Світова практика

Насправді Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) визначила проблему несправедливого розподілу податків транснаціональних цифрових корпорацій ще п’ять років назад в межах плану країн G20 з протидії розмивання бази оподаткування (BEPS).

Тоді ж ОЕСР запропонувала три варіанти вирішення проблеми:

1. Зобов'язати компанії показувати частину прибутку в країнах проживання користувачів, навіть якщо у них там немає місцевого офісу. На жаль, важко визначити, яка саме частка прибутку припадає на ту чи іншу країну.

2. Визнавати нематеріальні активи як створені в тій країні, де працює компанія. Країна зможе обкладати податком всю або частину прибутку від таких активів. Частина, що залишилася, буде розподілятися між підрозділами компанії за правилами трансфертного ціноутворення.

3. Визначати ступінь економічної присутності компанії в конкретній країні в залежності від розміру виручки, наявності бази місцевих користувачів, підтримки сайту на національній мові, онлайн-продажів тощо. Доходи компаній з істотною економічною присутністю можуть бути оподатковані у джерела їх виплати, але без подвійного оподаткування.

Наразі непряме оподаткування постачальників електронних послуг передбачене в Індії, Ісландії, Канаді, Норвегії, ОАЕ, Туреччині, Швейцарії, ЮАР, Японії та багатьох інших країнах.

Росія і Білорусь

З початку 2017 року в Росії запроваджено податок, який зобов’язав нерезидентів ставати на податковий облік та сплачувати ПДВ з продажу на території РФ електронних послуг. Зрештою на облік стали російські "дочки" Apple, Google, Microsoft, Netflix, Wargaming Group, Bloomberg, Alibaba, Booking.com тощо (загалом з 1580 компаній). За офіційними даними, до бюджету такими компаніями у І кварталі 2019 року було сплачено 12 мільярдів рублів (або 140 мільйонів доларів за чинним курсом рубля).

Наразі російський Мінфін пропонує змінити законодавство таким чином, щоб податки платили не лише місцеві дочірні компанії транснаціональних корпорацій, а цифрові компанії декларували доходи для оподаткування в тих юрисдикціях, де знаходяться їхні користувачі.

У Білорусі іноземні компанії з 1 січня 2018 року платять 20% ПДВ при наданні послуг споживачам-фізичним особам. Втім, за рік було зібрано лише 15,7 мільйона білоруських рублів (приблизно 175 тисяч гривень).

Що пропонують в Україні

Наразі постачальники електронних послуг мають платити ПДВ згідно з Податковим кодексом України. Проте нерезиденти не дуже поспішають ставати на облік та сплачувати ПДВ, а отже знаходяться поза владою вітчизняного податкового законодавства. На жаль, а може й на щастя, українські податківці не мають інструментів для притягнення до відповідальності транснаціональних компаній, що не мають фізичних представництв на території нашої країни.

Тому, відповідно до законопроєкту № 4184, цифрові іноземні компанії мають зареєструватися як платники ПДВ в Україні, щоб мати право надавати послуги українцям. Реєстрація здійснюватиметься на сервісі "ПДВ для осіб-нерезидентів". В разі, якщо іноземна компанія надає послуги через українську компанію-посередника, то останній і сплачує ПДВ. Якщо посередник теж нерезидент, то й він буде зобов'язаний платити ПДВ.

Нарешті, запроваджується градація компаній в залежності від доходу. Так, якщо протягом попереднього року компанія надала фізичним особам послуг на суму від 1 мільйона гривень та більше, вони реєструються як платники ПДВ в обов’язковому порядку. Якщо зазначена сума менше від 1 мільйона гривень, то фірма може не реєструватися, або зробити це на власний розсуд.

Скільки додаткових грошей отримає бюджет?

Українські нардепи переконані, що реалізація законопроєкту не потребуватиме додаткових витрат із Держбюджету. Ймовірно, що це не так. Оскільки запровадження віддаленої реєстрації нерезидента без фізичної присутності потребує залучення додаткових фахівців з українського боку: IT, перекладачів тощо.

Депутати не змогли порахувати, скільки грошей принесе у Держбюджет ПДВ від цифрових транснаціональних корпорацій."Ухвалення законопроєкту забезпечить справедливі умови оподаткування для національних та міжнародних компаній нерезидентів, які надають електронні послуги на території України. Впровадження правил сприятиме додатковим надходженням від сплаченого податку до бюджету", – йдеться в пояснювальній записці до законопроєкту.

Оскільки, окрім аналізу даних з сусідніх країн, інших джерел порівняння немає, припустимо, що в перший рік дії нової норми Україна отримає менше, ніж зараз надходить до російської казни (140 мільйонів доларів), проте більше, ніж отримує бюджет Республіки Білорусь (175 тисяч гривень).

Чи є український ринок важливим для транснаціональних гігантів, щоб вони погодилися зберігати присутність на ньому навіть у нових податкових реаліях? Ймовірно, що так. Якщо вони платять ПДВ в 9,5-мільйонній Білорусі та 144-мільйонній РФ, то, очевидно, що 42-мільйонна Україна не стане якимось винятком з загальноєвропейських правил.