Більдт: "Путін і Трамп — брати по приниженню"
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт у колонці для Project Syndicate пояснив, чому Володимир Путін та Дональд Трамп стали «братами по приниженню». Обидва лідери втягнули свої країни у катастрофічні війни — Росію в Україні, а США в конфлікт з Іраном — і тепер не здатні їх завершити, втративши контроль над власними режимами.
У своїй статті Карл Більдт проводить паралелі між діями Володимира Путіна та Дональда Трампа. Він зазначає, що обидва лідери ухвалили рішення про початок війни без належного аналізу та стратегічної підготовки.
Путін, ізольований під час пандемії COVID-19, переконав себе у можливості швидкої перемоги над Україною. Він прагнув змінити владу в Києві за кілька днів, але війна триває вже понад чотири роки, виснажуючи російську економіку та армію.
Трамп, у свою чергу, після успіху у Венесуелі та під впливом ізраїльського прем’єра Беньяміна Нетаньягу, розпочав масштабну кампанію проти Ірану. Він вважав, що режим у Тегерані швидко впаде, але натомість США загрузли у конфлікті, витративши половину запасів високотехнологічних ракет і не досягнувши політичного результату.
Більдт підкреслює, що обидва лідери тепер намагаються знайти політичні угоди, які врятували б їхні режими. Путін сподівається отримати контроль над частиною Донбасу через переговори, а Трамп прагне нової ядерної угоди з Іраном, схожої на ту, яку сам же зруйнував у 2018 році.
Автор наголошує: провальні війни завжди ведуть до політичних змін. Як приклад він наводить поразку Росії у війні з Японією 1905 року та крах СРСР після Афганістану. На його думку, спадщина Путіна визначатиметься провалом в Україні, а Трамп уже дискредитував США у світі, перетворивши наддержаву на країну, яка втратила стратегічний орієнтир.
Карл Більдт робить висновок: Путін і Трамп стали «братами по приниженню», адже їхні війни, задумані як демонстрація сили, перетворилися на символи слабкості та стратегічних помилок. Історія показує, що такі поразки неминуче змінюють політичні режими, і обидва лідери вже відчувають тиск власних провалів.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.
П’ять країн НАТО виступили проти створення фонду щорічної допомоги Україні, який мав би забезпечити стабільне фінансування у розмірі 40 мільярдів євро. Генсек Марк Рютте заявив, що попри відсутність консенсусу, союзники продовжать підтримку Києва, адже це питання безпеки всього континенту.
Американське видання повідомило, що після рішення Дональда Трампа припинити постачання зброї Україні, посольство США в Києві залишилося без належної оборони. Це стало сигналом про різку зміну політики Вашингтона, яка поставила під сумнів безпеку дипломатів та стратегічну підтримку України.
Путін у Пекіні почув “Лебедине озеро”: натяк, який не можна ігнорувати. Символічна музика пролунала під час прийому російського лідера в Китаї, викликавши асоціації з останніми днями радянської влади та нагадуванням про крихкість його режиму.
Прессекретар президента РФ заявив, що будь-які дискусії про територіальну приналежність Калінінграда є «неприйнятними» та спрямованими на дестабілізацію регіону.
Заява пролунала як черговий сигнал тиску на Молдову та регіон, де Москва намагається утримати свій вплив, використовуючи тему «захисту співвітчизників».
У своєму виступі він натякнув на можливість використання арсеналу РФ, що викликало різку реакцію міжнародної спільноти та нову хвилю тривоги щодо глобальної безпеки.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.
П’ять країн НАТО виступили проти створення фонду щорічної допомоги Україні, який мав би забезпечити стабільне фінансування у розмірі 40 мільярдів євро. Генсек Марк Рютте заявив, що попри відсутність консенсусу, союзники продовжать підтримку Києва, адже це питання безпеки всього континенту.