Брат Венса понад два роки боронив Україну на фронті – Le Figaro
Двоюрідний брат віцепрезидента США Джея Ді Венса Нейт близько 2,5 років боронив Україну на фронті, беручи участь у боях за Авдіївку, Купʼянськ, Бахмут та Покровськ. Про це повідоммло Le Figaro.
Нейт Венс 20 років тому служив у морській піхоті. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну добровольцем приєднався до ЗСУ і воював у складі батальйону "Вовки да Вінчі". Коли Нейт почув, як його кузен Джей критикує президента України Володимира Зеленського в Овальному кабінеті Білого дому, він розлютився. У своєму кемпері, блукаючи дорогами Західної Америки, якими він подорожує з моменту свого повернення з України у січні 2025 року, Нейт відчув розчарування. Розчарування у кузені, на кілька років молодшому за нього - Нейту 47, - якого він завжди захищав і вважав порядною людиною.
"Джей - хороший хлопець, розумний, - пояснює він. - Коли він критикував допомогу Україні, я думав, що це через те, що йому треба догоджати певному електорату, це частина політичної гри. Але те, що вони зробили з Зеленським (спільно з Дональдом Трампом), - це була підлість, абсолютно безчесна пастка", - заявив він.
У березні 2022 року Нейт вирушив до Львова, відчуваючи, що стає свідком історичних подій. Там він зустрів британського волонтера, котрий набирав добровольців у ЗСУ. Венс вирішив долучитися та вже у червні опинився на Донбасі. "Він був старшим за нас. У тирі взяв Калашников без прицілу, поставив мішень за 800 м. Спершу всі сміялися, але після п’яти влучних пострілів поспіль – замовкли", – розповів побратим Дмитро.
У січні 2025 року Венс завершив службу, однак, не припинив підтримувати Україну. Він засмучений тим, що Джей Ді Венс не виявив зацікавленості в його бойовому досвіді та виступає проти допомоги Києву. "Те, що ми родичі – не означає, що я змирюся з тим, що ти допомагаєш вбивати моїх побратимів", – наголошує Нейт Венс.
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.
П’ять країн НАТО виступили проти створення фонду щорічної допомоги Україні, який мав би забезпечити стабільне фінансування у розмірі 40 мільярдів євро. Генсек Марк Рютте заявив, що попри відсутність консенсусу, союзники продовжать підтримку Києва, адже це питання безпеки всього континенту.
Американське видання повідомило, що після рішення Дональда Трампа припинити постачання зброї Україні, посольство США в Києві залишилося без належної оборони. Це стало сигналом про різку зміну політики Вашингтона, яка поставила під сумнів безпеку дипломатів та стратегічну підтримку України.
Путін у Пекіні почув “Лебедине озеро”: натяк, який не можна ігнорувати. Символічна музика пролунала під час прийому російського лідера в Китаї, викликавши асоціації з останніми днями радянської влади та нагадуванням про крихкість його режиму.
Прессекретар президента РФ заявив, що будь-які дискусії про територіальну приналежність Калінінграда є «неприйнятними» та спрямованими на дестабілізацію регіону.
Заява пролунала як черговий сигнал тиску на Молдову та регіон, де Москва намагається утримати свій вплив, використовуючи тему «захисту співвітчизників».
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.