Європейський суд визнав РФ винною у гибелі та викраденні громадян Кавказу
Всім заявникам присуджено сукупну компенсацію моральної шкоди в загальній сумі 1 млн 600 тис. Євро.
У вівторок, 21 січня, Європейський суд з прав людини визнав відповідальність російської влади за викрадення і ймовірну загибель 20 жителів республік Північного Кавказу з 2000 по 2006 рік і нерозслідування цих злочинів. Про це повідомляє "Даний час".
Як зазначається, рішення було винесено відразу по декількох справах - "Тимербулатова та інші проти Росії", "Саїдова та інші проти Росії", "Ідрісова проти Росії", "Ватцаєва та інші проти Росії".
Всі заявники стверджували, що їх рідні та близькі, жителі Чечні, Інгушетії та Дагестану, були викрадені силовиками та пропали.
Суд встановив, що влада РФ у всіх випадках порушили статті 2 (право на життя) і 5 (право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Крім того, щодо деяких заявників російські силовики також порушили статтю 3 (заборона тортур і жорстокого поводження) і 13 (право на ефективні засоби юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини.
"Всім заявникам присуджено сукупну компенсацію моральної шкоди в загальній сумі 1 млн 600 тис. євро (за 80 тис. євро за одну зниклу людину). Деяким заявникам також присуджена компенсація матеріальної шкоди та судових витрат", - йдеться в повідомленні.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.
Литовський міністр закордонних справ Кястутіс Будріс зробив гучну заяву: НАТО, за потреби, має бути готовим атакувати російський анклав у Калінінграді, аби зупинити загрозу з боку Москви. Його слова стали сигналом про новий рівень рішучості Балтії у протистоянні з Кремлем.
Це перша настільки відверта оцінка дій Кремля від китайського лідера, яка пролунала на тлі патової ситуації у війні та офіційного візиту Путіна до Пекіна.
Москва прагне показати, що союз із Китаєм стає головною опорою для Росії у протистоянні із Заходом.
У заяві Дмитра Пєскова пролунало підтвердження готовності Кремля до контактів із європейськими лідерами. Водночас він дав зрозуміти, що Москва прагне визначати формат і учасників переговорів. У Європі ж наголошують, що справжній діалог можливий лише після завершення війни та відновлення територіальної цілісності України.
Російський пропагандист поставив речнику Кремля Дмитру Пєскову незручне запитання про ядерну зброю, змусивши його виправдовуватися щодо готовності Москви застосувати ракети проти України.
Будівництво нової бальної зали Дональда Трампа у Вашингтоні зіткнулося з серйозною юридичною перешкодою: федеральний суддя заборонив продовжувати роботи через відсутність схвалення Конгресу.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.