Кремль не переконав Байдена, – політолог пояснив репресії щодо близького до Путіна олігарха Дерипаски в США
Днями співробітники ФБР провели обшуки в будинках у Вашингтоні та Нью-Йорку, пов'язаних з сім'єю російського олігарха Олега Дерипаски. Чому бізнесмен, який наближений до президента РФ Володимира Путіна, знову опинився під тиском американських правоохоронців, розповів заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.
Нагадаємо, Дерипаска з 2018 року перебуває під санкціями США за втручання Росії у президентські вибори в Америці. Він є колишнім діловим партнером відомого американського юриста Пола Манафорта, який керував передвиборчим штабом Дональда Трампа в червні-серпні 2016 року. Також Манафорт працював радником колишнього президента України Віктора Януковича.
"Отже, Москві не вдалось переконати Вашингтон у готовності співпрацювати й виконувати жорсткі вимоги Білого дому. Ймовірно, Байден цього літа остаточно перевів основний фокус уваги на Китай. Тому взаємини з Росією відійшли на другий план й набули раціонального характеру. Є вигода США, виконуються вимоги? Буде й взаємодія. Не виконуються вимоги, США не отримує вигоди? Ніяких компромісів, очікування та поступок – лише негайна демонстрація невдоволення й прямий наступ на особисті фінансові інтереси Путіна", – зазначив Голобуцький.
Політтехнолог впевнений, що наразі місце головного світового опонента США замість Росії посів Китай.
"Якщо це так, то немає жодних підстав дбати про тонку душевну організацію й недоторканність капіталів Путіна та його поплічників. А боротьба з відмиванням грошей завжди викликала схвальну реакцію американських виборців. У будь-якому випадку, це дуже вигідно Києву. Адже навіть часткове урізання коштом санкцій додаткових прибутків Москви від торгівлі газом – це зменшення ресурсів Кремля на війну з Україною", – підсумував Голобуцький.
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.
П’ять країн НАТО виступили проти створення фонду щорічної допомоги Україні, який мав би забезпечити стабільне фінансування у розмірі 40 мільярдів євро. Генсек Марк Рютте заявив, що попри відсутність консенсусу, союзники продовжать підтримку Києва, адже це питання безпеки всього континенту.
Американське видання повідомило, що після рішення Дональда Трампа припинити постачання зброї Україні, посольство США в Києві залишилося без належної оборони. Це стало сигналом про різку зміну політики Вашингтона, яка поставила під сумнів безпеку дипломатів та стратегічну підтримку України.
Путін у Пекіні почув “Лебедине озеро”: натяк, який не можна ігнорувати. Символічна музика пролунала під час прийому російського лідера в Китаї, викликавши асоціації з останніми днями радянської влади та нагадуванням про крихкість його режиму.
Прессекретар президента РФ заявив, що будь-які дискусії про територіальну приналежність Калінінграда є «неприйнятними» та спрямованими на дестабілізацію регіону.
Заява пролунала як черговий сигнал тиску на Молдову та регіон, де Москва намагається утримати свій вплив, використовуючи тему «захисту співвітчизників».
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.