Українська сова переможе російського кажана – командир з спецпідрозділ ГУР МО "Артан" Мельник (Фото)

Командир взводу спеціального підрозділу ГУР Міноборони "Артан" Андрій Мельник дав ексклюзивне інтерв'ю ASPI news.

- Як ви стали офіцером спецзагону ГУР МО?
- Так, я зараз є командиром взводу загону Головного управління розвідки Міністерства оборони України "Артан". 

- У вас гарна спортивна підготовка, "але до гарячої" стадії ви не були військовим. ГУР вас обрало чи ви ГУР?
- Я хоч й не був військовим, але я закінчував військову кафедру, тобто в мене були елементарні навички на мінімальному рівні. На початку російської навали я створив загін ТрО "Щит Василькова", і в цей час мені довелося швидко вчитися військовій справі. Запрошувалися всі необхідні інструктори, і ми всі разом проходили навчання. Якщо чесно, це я мав бажання піти в ГУР, бо там дійсно дуже високі вимоги до кандидатів. Це стосується й фізичної підготовки, й психологічної – там треба проходити різні тести, там дуже багато фізичних вправ. Також треба було проходити "поліграф", багато всього. Й тільки після складання цих іспитів ти можеш потрапити до Головного управління розвідки.

- Чи був для вас прикладом керівник ГУР генерал-майор Буданов, особисто бравший участь у диверсійній та контрдиверсійній роботі з 2014 року?
- Насправді Кирило Буданов є прикладом для нас всіх, тому що, розробляючи плани всіх спецоперацій, займаючись стратегією, він має нестандартні підходи. Навіть зараз він іноді бере особисту участь в спецопераціях, але це не афішується. Він є реальним прикладом, бійці ГУР рівняються на нього.

- Емблемою ГУР МО є сова, яка тримає лапами меч над РФ. Чи для вас є це символом, що треба робити бійцям ГУР?
- Девіз російської розвідки - "вище тільки зірки", української - "мудрість панує над зірками". Символ російської розвідки - кажан, української - сова (здогадайтеся, ким вона живиться). Сова є й на наших шевронах. Тому ми у боротьбі з РФ обов'язково переможемо, пронзивши Росію нашим мечем, бо у ГУР – найкращі воїни України.

- У "Артані" є багато спортсменів, навіть декілька чемпіонів світу.
- Так, в нас є й діючи спортсмени, які успішно представляють Україну на спортивних аренах. Наприклад, це Олег Приймачов, він декілька тижнів тому став вдруге переможцем Всесвітніх Ігор з тайського боксу. До речі, він нагороджений орденом "За заслуги" ІІ ступеня.

- Загони ГУР є елітними підрозділами ЗСУ. Чим ви відрізняєтесь від регулярної армії?
- Є деяка різниця. По-перше, це наша зброя та спорядження. Все з найкращих зразків армій НАТО, ніяких, наприклад, автоматів Калашникова. В нас М4, Sauer, CZ й так далі. Це ж стосується й важкого озброєння, наприклад, мінометів – все західних виробників. Так що у нас все найкраще, плюс ще допомагають волонтерські організації, як "Фонд Сергія Притули", бо в нас кожний боєць повинен мати тепловізор, пристрій нічного бачення та багато іншого. У бойових діях це все може втрачатися, виходити з ладу, отут волонтери можуть швидко допомогти. 

- Коли ми спілкувалися деякий час тому, ви були на Бахмутському напрямку, де мали бойові сутички з "вагнерівцями". У чому особливість цих "відморозків"?
- Так, я теж вважаю, що члени ПВК "Вагнер" є найсильнішими бійцями в Росії. З ким ми мали справу, то найвища підготовка саме у них. "Вагнерівців" є два види. Перші – кого набирали по в'язницях тощо. Вони мали мінімальну підготовку, мінімальне екіпірування, все мінімальне. Й саме їх посилали першими, аби виявити наші позиції та вогньові точки. Ось цей "контингент" там ніхто не беріг, звичайне "м'ясо". А от за ними йшли вже дуже другі - добре підготовлені люди. Можна сказати що деякі речі ми в них брали до власного бойового арсеналу навичок. Ці люди кілька років постійно десь воювали, у різних точках світу, тобто мають реальний бойовий досвід. Як показала практика, ми не поступалися найдосвідченішим "вагнерівцям" й успішно виконували свої задачі.

- За офіційними оцінками України, які оголосив президент Зеленський, росіяни "поклали" у Бахмуті 22 тисячі тільки "вагнерівців". Їхні "м'ясні" штурми мали на вас вплив?
- Чесно кажучи, так. В них був дикунський принцип – поки вони не просунуться, умовно, на метр, вони не припиняли тиск, а вбитих там ніхто не рахував. Тобто були такі "гойдалки" – вони займали якусь будівлю ціною десятків трупів, а ми через короткий проміжок часу її повертали. Розумієте, ми не готові так воювати, як вони – тупо губити таку кількість людей. Ми бережемо своїх людей. Звісно, в нас є втрати, але вони відносно дуже невеликі. Це маленький відсоток, враховуючи десятки складних бойових операцій.

- Коли були найважчі бої за Бахмут, президент Зеленський відзначив "Артан" в одному з відеозвернень.
- Так, президент в курсі важливих військових операцій, він знає "Артан" та нашого командира Віктора Торкотюка. Як він нас похвалив, то дійсно було за що, ми виконали важливу спецоперацію, можна сказати, вперше за історію України.

- Яке було для "Артану" найскладніше бойове завдання?
- Не можна про це розповідати, але це було на Півночі України. За деякий час українці про це дізнаються.

- Розкажіть, як відпочивають "Артанівці" після таких важливих спецоперацій?
- Для психологічного розвантаження – домашні тварини. На "нулі" досить багато свійських тварин, які втратили будинок або хазяїв, ми їх підгодовуємо сухпаєм та даємо прихисток. Особисто я майже завжди з бойового завдання привожу кота або собаку та віддаю у добрі руки, це для мене вже традиція.

- Після перемоги Ви не плануєте пов'язувати свою долю із ЗСУ. Чому?
- Чесно кажучи, я взагалі ніколи не думав, що коли-небудь стану військовим, мене це не дуже цікавило. Але на сьогоднішній день я здобув багато навичок та ефективно їх використовую, мені це вже навіть подобається. Але я відчуваю, що можу принести більше користі, вже не будучи військовим. Так, я можу себе реалізувати на користь Україна й у військовій справі. Але війна закінчиться, й я повернусь до цивільних справ.

- До початку російської навали ви були радником мера Василькова, що на Київщині. Плануєте повернутися?
- Чи повернуся я до Василькова? Чесно, не планую. Васильків – маленьке місто, там було багато зроблено, багато вкладено зусиль. Хоч я й киянин, та Васильків теж є моїм рідним містом. Але я хочу розвиватися, та займатися чимось більшим, чимось масштабнішим, ніж Васильків. Я бачу себе після закінчення війни в політиці. Я вважаю, що буде запит на людей, які розуміються на проблемах захисників України. Будуть десятки, сотні тисяч військових, яким потрібно буде віднайти себе у цивільному житті. Ми ж бачили, що військові, які у 2014-2015 захищали країну, відчули, що держава нібито відвернулась від них. Я гадаю, що можу представляти військових у політиці та займатися цією сферою. Це стосується й реабілітації поранених, й створення робочих місць, й соціальних виплат та програм, психологічної допомоги, багато всього.

- Тож, чекаємо на перемогу! У чому буде для Вас перемога України у війні?
- Перше, безумовно, звільнення всіх територій України станом на початок 1991 рік. Тільки після виходу ЗСУ на кордон 1991 року можна казати про закінчення війни. В Україні не повинно бути ніяких окупованих територій.

- Слава Україні!
- Героям слава!