Війна в Нагірному Карабасі: ексзаступник Авакова спрогнозував розв'язку протистояння Вірменії та Азербайджану (Відео)

Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном не припиняється, а сторони, попри заклики світової спільноти, не збираються сідати за стіл переговорів. Оцінку давнього кривавого протистояння з точки зору українця вірменського походження для ASPI news зробив кандидат політичних наук, ексзаступник міністра внутрішніх справ України Тигран Авакян.

ASPI news: Які історичні передумови сучасного вірменсько-азербайджанського конфлікту навколо Нагірного Карабаху?

Якщо не заглиблюватися в сиву давнину, то витоки нинішньої війни між Вірменією та турецько-азербайджанським альянсом потрібно шукати наприкінці XIX століття. До цього часу великих конфліктів не відбувалося.

Наразі Вірменія веде боротьбу за виживання, країна заблокована з усіх боків сусідами. Зазначу, що вірменські збройні сили та сили самооборони Нагірного Карабаху дуже успішно ведуть бойові дії, незважаючи на тотальну перевагу супротивника. Проте, як і в кожній війні, відбуваються великі втрати серед солдатів та мирних мешканців. Бо, за моєю інформацією, Азербайджан використовує касетні боєприпаси для атак на мирні населені пункти. Наприклад, обстрілюють тактичними ракетами та РСЗВ "Смерч" 60-тисячний Степанакерт – столицю Нагірного Карабаху. Під таким ж обстрілами знаходяться всі інші райцентри та села республіки.

Ще однією проблемою є використання Азербайджаном для ведення бойових дій великої кількості головорізів, котрі належать до відомих терористичних організацій ІДІЛ, аль-Каїда та інших, проти яких веде боротьбу весь цивілізований світ. Добре, що президент Володимир Зеленський зберігає нейтралітет під час цього протистояння. Проте ми маємо бути пильними, бо наразі, за моєю інформацією, на території України шукають найманців для війни на боці Азербайджану , пропонуючи зарплатню 1,5-2 тисячі доларів на місяць. Сподіваюся, що українці не будуть вирішувати вірменсько-азербайджанські питання у такий спосіб, бо у нас своїх проблем вистачає.

ASPI news: Чи зіграла геополітична ставка Вірменії на Росію? В країні розташована велика база ЗС Росії, очільники держави підтримали окупацію РФ українського Криму…

Не існує жодного вірменського офіційного документа, в якому б Крим визнавався частиною Російської Федерації.

ASPI news: Є результати голосування в Радбезі ООН…

Вірменія проголосувала проти проєкту резолюції Радбезу ООН, котрий запропонувала  Україна. Проте жодного офіційного документу, в якому б Вірменія як держава визнавала Крим у складі РФ, немає, навіть за тих керманичів країни, які були до чинного прем’єр-міністра Нікола Пашиняна. Їм вистачило здорового глузду не висловлювати таку позицію у вигляді юридично оформлених документів. Була лише якась телефонна розмова одного з колишніх вірменських очільників з привітанням. І це все.

Що стосується історичної опори Вірменії на Росію… Я проведу просту аналогію. Уявіть собі, що від України залишилася, не дай Боже, лише Чернігівська область. І всі українці зібралися на території цього регіону. Аналогічна історія трапилася з вірменами в реальності. До кінця XIX століття вірмени мешкали на територіях, контрольованих владою Османської імперії, площею десь 600 тисяч квадратних кілометрів, де вони складали етнічну більшість. Після різанини 1892 року, яку влаштував турецький султан Абдул-Гамід II, коли було знищено майже півмільйона осіб, 300 тисяч залишили Туреччину , а ще 300 тисяч було ісламізовано, вірмени складали 50% населення регіону та були там найбільшою етнічною групою.

Після турецького геноциду 1915-1923 років 70% вірменського населення було знищено, 10% – ісламізовано, переважно, жінки та діти, а 20% – розсіялося по всьому світі. У 1844 році кількість вірмен та турок в світі була приблизно рівна. Наразі турок на планеті приблизно 75 мільйонів осіб, а вірмен – 13 мільйонів.

ASPI news: Хто наразі підтримує сторони конфлікту в світі? Яка склалася конфігурація?

Днями на саміті Євросоюзу про використання міжнародних терористів у війні в Нагірному Карабасі заявив президент Франції Емманюель Макрон. Глава великої європейської держави безпідставно такого б не сказав.

Натомість Азербайджан та Туреччину підтримує Пакистан, який вже надіслав в зону конфлікту свої підрозділи. До речі, Пакистан – єдина країна в світі, яка не визнає право вірмен на існування. Чому? Дуже важко сказати, мабуть, через ісламську солідарність. Хоча ісламські країни Перської затоки не підтримують подібні дії Туреччини та Азербайджану. В Саудівській Аравії, наприклад, існують дуже потужні вірменські громади. Саме арабські країни після турецького геноциду надали притулок десяткам тисячам вірменів, які були вимушені тікати з історичної батьківщини.

В США Вірменію підтримав кандидат в президенти Джо Байден, який закликав Азербайджан та Туреччину негайно припинити бойові дії. Скоро вибори, а в Сполучених Штатах, особливо в Каліфорнії, голоси етнічних вірменських виборців є дуже важливими. Штат на три дні завмер, бо місцеві вірмени на знак протесту перекрили автодороги. Тому очільники штату Каліфорнія теж зробили заяву на підтримку Вірменії. Заяви на підтримку пролунали також від впливових американців вірменського походження – Сержа Танкяна та Кім Кардаш'ян.

Фінансові та інтелектуальні можливості діаспори в сучасному світі теж є зброєю. Потрібно використовувати можливості закордонної вірменської діаспори також для підтримки України. Бо історично в нашій країні вірмени живуть з давніх часів. До речі, Національна асамблея вірмен Америки завжди підтримувала Україну – це друге за силою лобі в США після єврейського. Причини? В Україні зберігається величезна історична вірменська спадщина. Тому заяви деяких українських нардепів про необхідність надання Азербайджану допомоги, зокрема, військової, не просто несерйозні, а дуже шкодять нашій державі.

ASPI news: Як будуть розвиватися події надалі, війна до повного винищення, чи невдовзі почнуться мирні переговори? Чи перемовини вже неможливі? Адже за останні 30 років вони ні до чого не призвели.

На жаль, ніхто не може надати наразі більш-менш точного прогнозу. На лінії розмежування всі останні 30 років велися бойові дії низької інтенсивності. Чотири рази за цей термін відбувалися заворушення, які можна назвати маленькими війнами.

Баку постійно наголошує, що надасть широку автономію, що вірмени можуть мешкати в Азербайджані як повноправні громадяни. При тому, наразі в Азербайджані вірменів немає. Якщо у вас навіть азербайджанське прізвище, але є підозра, що ви вірменин – вас заарештують. Ви можете навіть не знати, що ви вірменин за своїми далекими предками, потім приїхати до Баку з Бельгії або Франції – вас можуть заарештувати.

Якщо це і є широка автономія, до якої закликають обстрілами мирних мешкань, то ми розуміємо, що це буде автономія винищення вірменського населення на території, де вони живуть вже більше трьох тисяч років. На територіях, де з IV-V століть побудовані вірменські храми. Якщо ми боремося за декомунізацію, то для нас не має бути визначальним рішення радянського керівника Йосипа Сталіна, який передав Азербайджану території, заселені переважно вірменським населенням. Так, згідно з переписом у 1921 році вірмени складали 95% населення Нагірного Карабаху. Як можна було віддавати регіон державі, яка повністю – релігійно, культурологічно, цивілізаційно, мовно – відрізняється?

Влада Азербайджану не може дозволити собі програти війну. Це диктаторська країна, тому військова поразка може коштувати чинному президенту Ільхаму Алієву посади або навіть життя. А Вірменія після недавньої перемоги революції вважається демократичною країною. Азербайджан – багатонаціональна країна. І представників національних меншин наразі відправляють в перших рядах на фронт – аварців, лезгинів, цахурів, татів тощо. Вони втрачають чоловіче населення.

Наразі через територію Грузії до зони конфлікту потрапляють турецькі військові, винищувачі F-16 ВПС Туреччини та міжнародні терористи. Чому Грузія їх спокійно пропускає, хоча оголосила нейтралітет? Бо економіка республіки на 70% залежна від турецьких та азербайджанських інвестицій. Ось до чого можуть призвести економічні ігри з такими країнами.

Мета Туреччини – створити імперію тюркських народів. До речі, вона ніколи не забуде про Крим. Коли Росія послабшає, то мені зрозуміло, чиї війська висадяться на півострові. Це реальне майбутнє. Сьогодні в Україні половина людей вболіває за вірмен, бо вони живуть поруч та воюють разом на Донбасі. Інша половина переживає за азербайджанців, тому що, з незрозумілих причин, вважає, що Туреччина чимось допоможе українцям. Це марні сподівання.