Хабарництво та шахрайство в ДФС: терпіти немає сил

Похмурим ранком 30 листопада 2017 року, під стіни будівлі Державної фіскальної служби у Києві прийшло понад півсотні реальних ветеранів АТО у супроводі представників громадськості та ЗМІ, щоб з’ясувати обставини чергового «наїзду» (інакше не скажеш) на бізнес ветеранів АТО з боку Закарпатського відділу по боротьбі з корупцією, яке вже давно варто було б перейменувати у «закарпатський відділ корупції», адже це далеко не перший випадок обґрунтованих скарг на їхню діяльність.

Можливо, чергове невігластво з боку представників ДФС залишилося б поза увагою широкого загалу і все відбулося б тишком-нишком, проте, громадяни все частіше не піддаються вимогам хабарників, навіть ризикуючи бізнесом, і висвітлюють проблему за допомогою громадських організацій та ЗМІ, адже більшість злодіїв боїться публічності і воліє робити свої справи по-тихому.

Шахрайські схеми, які використовують злодії, не змінюються протягом десятиріч, проте допоки ці схеми можна ефективно використовувати – зміни і не потрібні. Суть злодійської схеми дуже проста: митники затримують цінний вантаж (причина може бути будь-яка: наприклад те, що вантажівка, яка перевозить вантаж, належить третій компанії, діяльність якої варто було б перевірити. Хоча всі супроводжуючі документи у повному порядку); для того, щоб власник вантажу не постраждав через затримку на митниці (кожна доба затримки обходиться власнику у суму понад 200 доларів) йому кажуть сакраментальну фразу : «Потрібно (ж)дать». Багато хто дійсно (ж)дає, але є і такі, хто чекає на чисельні перевірки. Подальша доля цінного вантажу може бути різною: його можуть підмінити, вкрасти або ж, якщо фірма-арештант не витримує податкового тиску і позовів контрагентів і банкрутує (кому потрібні компаньйони, які не можуть виконати умови контракту) – цей вантаж просто зникає. Саме тому, багатьом підприємцям набагато безпечніше дати хабар фіскалу, ніж ризикувати бізнесом. Проте, все частіше у хабарників «находить коса на камінь».

Варто зауважити, що пошук правди і вимога покарати винних представників ДФС, у головному відомстві фіскальної служби не завжди знаходить порозуміння з боку керівництва цієї служби.

Зазвичай, за старою бюрократичною звичкою, шукачів правди намагаються «відфутболити» у якісь паперові лабіринти та нескінчені черги на прийоми до відповідальних держслужбовців. Саме так спробували вчинити і цього разу хитруни з ДФС.

Але часи змінилися. Суспільний терпець за останні роки надзвичайно потоншився, і увірватися може лише від одного розуміння, що держслужбовці в котре намагаються ошукати народ. Якщо представники фіскальної служби цього не зрозуміли – їм недвозначно на це натякнули.

Як би там не було, більшість українців, в першу чергу, шукають справедливості. Їм не потрібен хаос та неконструктивний конфлікт. Навіть коли потрібно показати власну силу та рішучість у відстоюванні власних прав та інтересів. Тож наші люди, а особливо ті, хто дивився у вічі смерті на війні, воліють при нагоді вирішувати мирно більшість питань.

Коли фіскали зрозуміли, що затягнути справу не вийде, виконавці наказів спробували незграбно виправдати своє керівництво, яке, у свою чергу зрозуміло, що доведеться давати відповіді на незручні запитання.

Після того, як представники громадськості, постраждалої компанії та журналісти, в решті-решт, потрапили на прийом до заступника головного фіскала пана Шкурата Ігоря Петровича, їм пообіцяли терміново виправити ситуацію з незаконним затриманням вантажу на Закарпатті, провести службове розслідування та притягнути до відповідальності винних. Проте, якщо у вирішення проблем з постраждалою компанією ще сяк-так віриться, то у справедливе покарання винних – існує певний сумнів, заснований не лише на природному скепсисі автора цих рядків але й на конкретних прикладах, тобто відсутності реальних покарань для корупціонерів.