Опитування показує жахливу статистику домашнього насильства в Україні

27 листопада в Києві відбулась конференція на тему «Гендерно-обумовлене насильство: від збору даних до протидії! Запобігання, реагування та виклики». Відділ гендерної рівності Секретаріату ОБСЄ та координатори проектів ОБСЄ презентували дослідження «Благополуччя і безпека жінок» у країнах Східної і Південно-Східної Європи, включно з Україною. 

Опитування проводилося у 2018 році. Загалом в дослідженні брали часть понад 15 тисяч жінок. Ці опитування встановили, що в Україні дві третини жінок (67%) з того часу, як їм виповнилося 15 років, пережили психологічне, фізичне або сексуальне насильство від своїх партнерів або інших людей. 

Менеджери проекту з дослідження розповіли, що основною проблемою поширення цих видів насильства є мовчання. 

«По-перше, кожен повинен задати самому собі питання, що я можу зробити, аби допомогти подолати гендерно-обумовлене насильство. Кожен день збільшуються заяви про домашнє насильство. Проте у більшості випадків жінки замовчують. Навіть, коли правоохоронні органи приїжджають, жінки відмовляються писати  заяву, бо дуже люблять своїх кривдників», – говорить урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Шевченко. 

Заступник начальника департаменту патрульної поліції Олексій Білошинський навів статистику викликів про допомогу через насильство, кількість заяв постраждалих та їх кривдників.

«За цей рік було зроблено понад 115 тисяч викликів на лінію 102 за фактом домашнього насильства. З них заведено протоколів лише 90 тисяч. І тільки 67 тисяч кривдників наразі знаходяться на обліку та зафіксовані в єдиному реєстрі досудових розслідувань», – відзначив Білошинський.  

Менеджер проекту з відділу Секретаріату ОБСЄ Серані Зігель презентувала результати дослідження, проведеного ОБСЄ в Україні. До репрезентативної вибірки кількісного дослідження потрапили жінки віком від 18 до74 років, які проживають в Україні. Загалом у квітні – вересні 2018 року проведено 2 048 співбесід. 

«В Україні дуже високий рівень поширеності різних форм насильства над жінками. Це і психологічне насильство, фізичне, сексуальне та інші форми. Ми помітили, що серед жінок дуже низький рівень обізнаності. Вони не знають, що робити, коли ти є об’єктом насильства. Лише 4 % опитаних проінформовані у цьому питанні. 33% відсотки жінок не добре інформовані та 31% взагалі не знають, що робити», – підкреслює Зігель. 

За її словами, дуже низький рівень звернень до поліції. Через сексуальне домагання лише 1% (637) жінок, віком від 18 до 74 років, дійсно зверталися про допомогу.
 
«Чому вони не звертаються? Як виявилося, жінки не хочуть, щоб хтось дізнався про це. Деякі вважають це нормально, бо б'є – значить, любить. У деяких це викликано страхом, соромом та недовірою. Вони вважають, що до їх проблем віднесуться не серйозно, або навіть посміхнуться», – наголошує Зігель. 

Учасники обговорення зауважили, що для того аби зменшити ці цифрові показники кривдників та жертв насилля, повинні існувати курси правової або психологічної допомоги. Недостатньо лише розмов. Мають бути тренінги як для них, так і для партнерів або членів сімей. Жінка або будь-яка людина повинна знати, що є телефон, куди вона може зателефонувати і яку допомогу може отримати.