Реформа "Нафтогазу" і "Укргазвидобування": чому Україна не виконала програму видобутку газу, - експерт (Відео)

Чому Україна упустила "сланцеву революцію"? Як втеча Віктора Януковича вплинула на зростання показників газовидобутку в Україні? Чому держава вставляла "палки в колеса" приватним компаніям у розвитку нафто- і газовидобутку? Про це під час бесіди з ASPI news розповів голова Асоціації "Нафта і Газ України" Андрій Закревський.

ASPI news публікувало історію голови правління Асоціації "Нафта і Газ України" Андрія Закревського про те, як українське місто Борислав стало практично столицею Австро-Угорщини, і як Німеччина взяла на себе фінансування транспортування газу із Західного Сибіру до Європи. В продовження теми ми розповімо, чому Україна не змогла виконати власну "Програму-2020" з видобутку газу.

"Погодьтеся, є що згадати про перші кроки нафтогазового видобутку в Україні. Майже 70 років тому на Донбасі були перші спроби добувати "блакитне паливо" методом гідророзриву пласта (ГРП). Перша бригада ГРП була заснована в 1954 році для дегазації шахт, щоб знизити ймовірність вибухів метану у вугільних шахтах.

Для застосування методу гідророзриву пласта необхідно до природного тиску води збільшити потужність потоку за допомогою насосів. До слова, перші в світі насоси ГРП конструювалися в Полтаві. Щоб тріщина в землі не закривалася після того, як вода порве пласт для вивільнення газу, у воду додавали кульки або тирсу. У 70-х роках у промислових масштабах цю технологію почала використовувати американська компанія "Шламбергер" (Schlumberger).

Технологія ґрунтувалася на тому, що жодна порода не може витримати тиск води. Тільки уявіть собі 10-метровий акваріум з товщиною стінок у 5 міліметрів, ви отримаєте гідророзрив цього акваріума. Питання високотехнологічне для бурильників, як зробити ГРП так, щоб через тріщини в щільних колекторах виходили і газ, і нафта.

Перші гідророзриви пласта почали робити на морських родовищах. Чому? Там також добувалися нафта і газ, тільки в кілька разів дорожче, ніж на суші, тому ефективність буріння свердловини повинна була стати високою. Крім ГРП, у морі почали використовувати технологію горизонтального буріння, щоб не переміщати бурову платформу весь час, оскільки це заняття не з дешевих, простіше було пробурити трохи в сторону.

Справа в тому, що під землею немає орієнтирів, і гноми на такій глибині не живуть, тому технології ГРП і горизонтального буріння були дорогими. Один пакер (спецобладнання), який закривав прохід свердловини, міг коштувати 1 мільйон доларів, а телеметрична система могла оцінюватися в 10-12 мільйонів.

Ближче до 21-го століття, коли майже весь світ "поховав" нафтогазову галузь через "космічні" ціни, американські компанії об'єдналися між собою з метою здешевити технології ГРП і горизонтального буріння для щільних колекторів. У процесі залучення сучасних технологій був створений робот, який умів робити пакер за 9,5 хвилин замість кількох бригад з людей, які справлялися за 3 місяці. Вартість обладнання впала і світу стали доступні дешеві нафта і газ.

Почалася "сланцева революція". Це трапилося не через буріння сланцю, а тому, що вигідними стали американські системи. Першою цьому сприяла фіскальна політика, що існувала на той момент у США. Була можливість залучати нечувані інвестиції. Компанії рухом однієї руки отримували десятки мільйонів доларів за розробки програмного забезпечення. Уявляєте таке в Україні? У нас швидше вкрадуть, а програму напишуть бакалаври політехніки.                                                 

До речі, в Україні після 1979 року з'явився флот ГРП у складі "Укрнафти", що здійснював малооб'ємний гідророзрив пласта. У нас були і технології, і професіонали. Проблема полягала в тому, у нас був один флот ГРП, а їх повинні були бути десятки. На той момент у Росії говорили, що сланцевий газ - це "мильна бульбашка", і ми почали повторювати, що це "обдурювання", втрачаючи тим самим вигоди "сланцевої революції". Вся Європа теж почала застосовувати метод ГРП, і тому "Газпром" словами європейських "зелених" розповідав народу про нібито екологічну небезпеку технології.

І все-таки технології горизонтального буріння та ГРП почали використовуватися на територіях колишнього Союзу. Для порівняння, до 2014 року Білорусь виробляла близько 200-300 ГРП за рік, у той час як Росія близько 9 тисяч, а в Україні за цей час не зробили жодного. Спроби компаній Chevron і Shell почати добувати сланцевий газ в Україні закінчилися протестами активістів з організації "Український вибір".

До слова, перші санкції, введені США проти Росії в результаті анексії Криму та окупації частини Сходу України, теж стосувалися технологій ГРП і горизонтального буріння. Саме тому Росія поки втрачає на видобутку, їхні родовища поступово вичерпуються, а замістити імпорт високих технологій ГРП вони не в змозі.

За останні 6 років споживання газу в Україні знизилося з 47 мільярдів кубів на рік до 32. Тоді і виникла "Програма-2020", за допомогою якої було задумано скоротити споживання газу до 27 мільярдів кубів на рік за рахунок енергозберігаючих технологій, альтернативної енергетики. Мета - дозволити вітчизняним компаніям збільшити видобуток газу з 20 мільярдів кубометрів на рік до 27.

На жаль, з вищепоставленим завданням не змогли впорається ні приватні компанії, ні "Укргазвидобування". Причина невдачі - недооцінений фактор опору з боку українських політиків і олігархів. Першим удар завдав колишній прем'єр Арсеній Яценюк у 2014 році. З його подачі уряд підняв рентну плату на 50% для приватних компаній і на 70% для державних. З того моменту практично всі родовища стали нерентабельними, винятком стали свердловини з газовим конденсатом. Згодом Кабмін зобов'язав великих промислових споживачів газу купувати енергоносії тільки у НАК "Нафтогаз України". Це вбило приватний видобуток у країні. У 2015 році жодна компанія не вийшла на ринок, а вищезгадані грабіжницькі ставки ренти прибрали тільки через два роки.

За півтора року до втечі Віктора Януковича тодішній міністр енергетики Едуард Ставицький закинув цю галузь. Вони заглибилися в політичні питання, а про нафтогазовидобування в Україні забули. За цей час видобуток газу приватними компаніями зріс на 36%. Робимо висновки, якщо держава не буде чіпати галузь, знизить рентну плату і допустить українців до родовищ, технологій та інвестицій, щорічно видобуток буде рости на третину.

Ми також недооцінили тиск місцевих рад. Досі немає раціональної відповіді, чому за 5 років у Полтавській області не дали пробурити жодної свердловини на ділянках і не продовжили діючі ліцензії для державних видобувних компаній. Безумовно, це катастрофа, за яку, до речі, ще не відповіли.

Тодішній керівник "Укргазвидобування" Олег Прохоренко не міг паралельно займатися газо- і нафтовидобутком і боротися з залишками спадщини попередніх керівників НАК "Нафтогаз України". Судячи з відкритих судових справ проти "Укргазвидобування", опонентів цікавило вставляти "палки в колеса" більше, ніж гроші. Однак, нинішній голова НАК Андрій Коболєв і колишній виконавчий директор Юрій Вітренко посприяли створенню фінансової ситуації, після якої відновився український видобуток підземних багатств.                       

За три з половиною роки Україні так і не вдалося виконати "Програму-2020" щодо збільшення видобутку. До того ж, фінансувалася вона лише наполовину. У той момент з НАК саме пішли Вітренко і Прохоренко, і планованого зльоту не відбулося. Однак, з часом галузь все ж оновила пару бурових верстатів і частину устаткування, а старий мотлох був пущений на металобрухт. Вводилися нові технології і понад 1,5 тисячі нових інженерів пройшли навчання.
Зараз ми спостерігаємо інший період у галузі. Те, що ми могли знати про процес нафто- і газовидобутку, який почався 150 років тому на Західній Україні - що він давно завершився. З тих пір відбулися вже три нафтогазових революції, і ні друга, ні третя нас не торкнулися.

Масові буріння зараз не застосовуються через ситуацію, яка склалася в Україні за останні півтора року. Впали ціни на нафту і газ. Справа в тому, що якщо вартість газу становитиме нижче 150 доларів за тисячу кубів, бурити нові родовища просто не будуть. А коли ціна впаде нижче 225 доларів, припиниться освоєння сланцевих родовищ.

Варто задатися питанням, чому при таких цінах у США вигідно працювати, а у нас ні? За кордоном, на відміну від України, можна акумулювати людей і ресурси. А що ж у нас - залучити гроші проблематично, всі технології за океаном, а фахівців практично викидають на вулицю.

Судячи з прогнозів, восени 2020 року газ знову подорожчає до 220-225 доларів за тисячу кубів. Українці зможуть бурити складні щільні колектори. Але от питання, чи будуть в Україні доступні нові родовища? Справа в тому, що в 2019 році було укладено дев'ять договорів про розподіл продукції. Зазвичай такі угоди укладаються з метою поділу природних ресурсів між приватною компанією та державою. Але після закінчення часу жоден з дев'яти документів ще не був підписаний з боку держави.

Потім відбулися класні аукціони на нові ділянки для буріння. Але що ми бачимо? Олігархи воюють між собою або разом проти держави, і через судові процеси гальмується видача та підписання ліцензій. Виробництво позадкувало в той момент, коли нам потрібно було бігти з усіх сил вперед. Зовсім скоро нафта і газ опиняться під тиском четвертої революції автономізації енергетики. На ринках з'являться невеликі атомні реактори і газові генератори, що дозволяють виробляти електроенергію в конкретному місці.

Вкотре ми упустимо енергетичні зміни, які відбуваються в усьому світі. З тисячі кубів газу виробляються близько 10 мегават енергії. Наразі один мегават в Україні коштує 15 тисяч гривень, але ж ще влітку 2020 року тисячу кубів можна було придбати за 2,5 тисячі гривень. Україна втрачає величезний потенціал через те, що вчасно не змогла розвернутися і почати заробляти на цьому гроші", - розповів Андрій Закревський.