СРСР, Німеччина і таємна поліція: як Україна газифікувала Радянський Союз в Європу, - експерт (Відео)

Як західноукраїнський газ поставляли на всю європейську територію СРСР, і чому Німеччина взяла на себе фінансування транспортування газу із Західного Сибіру до Європи? На ці та інші питання в ексклюзивному інтерв'ю відповів голова правління Асоціації "Нафта і Газ України" Андрій Закревський.

ASPI news розмовляло з головою правління Асоціації "Нафта і Газ України" Андрієм Закревським. Він розповів, як українське місто Борислав до початку 1914 року став практично столицею Австро-Угорщини, що трапилося з родовищем "чорного золота", коли сталася наймасштабніша аварія в історії України.
"Мало кому відомий факт, що в 1914 році імперії ділили Борислав між собою, а в 1939 році Сталін і Гітлер намагалися розміняти Львів на Борислав. У результаті, щоб два диктатори не сварились, родовище нафти розділили порівну між СРСР і Німеччиною. В період Другої світової війни трапився не один технологічний прорив. Аварія та пожежа на "Ойл-Сіті" спонукали до розробки обсадних труб, за допомогою яких можна було герметизувати свердловину.

Під час війни німецькі війська, окупувавши території України, почали буріння нових нафтосвердловин на всіх поверхнях Дніпровсько-Донецьких западин. І навіть після війни радянська влада продовжила видобуток на тих самих місцях, зокрема, в Шебелинці.
 
Після закінчення Другої світової війни одним з головних напрямків у відродженні зруйнованої економіки став видобуток вугілля, нафти і газу. Тоді Йосип Віссаріонович Сталін розпорядився, щоб Західна Україна стала початком газотранспортної системи всього Радянського Союзу, тому було розпочато будівництво газопроводів Дашава-Львів, Дашава-Москва, Дашава-Київ, Даша-Мінськ-Ленінград і до республік Прибалтики.

Новостворені технології герметизації свердловин, розроблені канадськими та американськими інженерами, дозволили транспортувати "блакитне паливо" на тисячі кілометрів. Як ви думаєте, чому Україна вважається найбільш розвинутою країною в системі транспортування газу, і у нас найбільші сховища у всій Європі? Бо на нашій землі народилася ця індустрія.

Довгий час вважалося, що в кінці XX століття ресурси повністю вичерпаються через фонтанні родовищи, тому газу і нафти намагалися добути якомога більше. Гонка призвела до того, що тисячі невеликих свердловин були занедбані, оскільки керівництво СРСР вони просто перестали цікавити. Дніпровсько-Донецька западина зайняла лідируючу позицію за обсягами видобутку, і з часом буровики переїхали в центральну частину УРСР. Культура газо- і нафтовидобутку нікуди не поділася – в Івано-Франківську досі є університет, де готують фахівців. До речі, схожий ВНЗ відкрили в Полтаві.

Після введення нових технологій у 1970-х роках у СРСР почали розроблятися нові родовища видобутку нафти і газу, в цей час Україна показала рекордні результати – до 70 мільярдів кубометрів газу в рік, в той час як вся європейська частина СРСР споживала 80, а українські буровики перемістилися на більш перспективне родовище в Західному Сибіру.

В кінці 80-х стало зрозумілим, що СРСР програв "холодну війну" і не в змозі більше утримувати країни-сателіти Східної Європи. У ті ж роки Сполучені Штати тиснули на сировинні доходи Радянського Союзу, знижуючи вартість газу, а також нафти – до 3-4 доларів за барель. Німеччина стає єдиною країною, яка починає вкладати гроші в транспортування газу із Західного Сибіру до Європи, і німці повністю фінансували радянську нафтогазову галузь. Тоді ж і стався реверс поставки газу. Якщо енергоносій раніше надходив із Західної України на весь СРСР, то тоді потоки розгорнули в бік Західної Європи.

Ми можемо дискутувати про конспірологію, але факт – річ уперта. Канцлер Німеччини Ангела Меркель розмовляє російською мовою, президент Росії Володимир Путін і голова "Газпрому" Олексій Міллер – німецькою. Колишній канцлер ФРН Герхард Шредер – голова комітету акціонерів компанії Nord Stream AG, член правління "Газпрому" і персональний друг президента РФ. Повірте, про це варто задуматися. Повертаючись до історії, в 1990 році обидві післявоєнні Німеччини возз'єдналися, але від НДР залишився потворний постсоціалістичних пережиток – таємна політична поліція "штазі", агентами якої, з великою часткою ймовірності, є нині діючі німецькі політики родом з НДР, як наприклад, Ангела Меркель.

В української нафтогазової промисловості немає друзів і партнерів за кордоном, тільки конкуренти. Ми повинні бути зацікавлені в залученні інвесторів, в їх українізації. В іншому випадку, про розвиток галузі годі й думати, але ж це питання не тільки енергетичної, а й військової безпеки", - підкреслив Закревський.