Сповідь ігромана: як стати на шлях одужання та чи можливо позбавитися залежності (Відео)

У зв'язку з легалізацією грального бізнесу в Україні у суспільстві гостро піднялися питання щодо теми ігрової залежності. ASPI news поспілкувалося з людиною, яка проходить реабілітацію від лудоманії, щоб дізнатися, з чого починається ця залежність, які проблеми тягне за собою та яким чином можна її позбутися.

Люди, яких затягує гра на гроші, часто втрачають контроль над собою, бажаючи отримати чергову дозу  адреналіну. Як розповів у розлогому інтерв'ю ASPI news психолог та психотерапевт київського медичного реабілітаційного центру "Ренесанс" Дмитро Сербін, така поведінка тягне за собою втрату соціальних зв'язків, роботи, погіршення стосунків з рідними та величезні боргові зобов'язання, а також може сприяти виникненню нових залежностей хімічного типу – алкогольної та наркотичної. Психолог зауважив, що пацієнти, які проходять реабілітацію у центрі, починали з програшу маленьких сум грошей, але згодом залазили у величезні кредити, сума яких подеколи становила близько трьохсот тисяч гривень. 

Варто пам'ятати, що ігрова залежність може розпочатися у підлітковому віці, тому батькам треба знати, яким чином розпізнати перші її прояви – це може бути різка зміна соціального кола дитини, перепади настрою, порушення режиму дня і сну, втрата апетиту та проблеми з грошима. Психолог зазначив – найкращим лікуванням завжди є профілактика, тому важливо побудувати з дитиною максимально довірливі стосунки та подавати правильний приклад.

Повертаючись до нашого героя, який лікується від ігрової залежності, зазначимо, що до того, як почати програвати великі гроші, він успішно працював у сфері IT, добре заробляв і мав широке коло знайомих. Після усвідомлення своєї залежності почав проходити реабілітацію, яка триває досі. Чоловіка звати Максим, йому 27 років. Далі – історія, яка, можливо, допоможе комусь вчасно вберегтися від фатальної помилки. 

З чого починалася ваша ігрова залежність?

Мій шлях лудомана почався у 20 років. Спершу це була лише гра – я ставив маленькі гроші (10-20 гривень). Залежності я не відчував, просто вважав, що мені нема куди дітися, потрібно було десь гаяти свій час. Згодом ставки збільшилися, розпочалися перші фінансові проблеми.

З десятків я перейшов на сотні гривень, згодом – на тисячі. Тоді я вже не прагнув виграшу, потрібно було просто знаходитися в цьому закладі, відчувати адреналін під час гри. Так відбувалося протягом п’яти років. Спочатку я брав гроші у рідних та друзів, згодом почав звертатися до фінансових закладів – банків, кредитних установ. До певного періоду я працював. Але навіть цих коштів не вистачало, аби погасити борги. Всі гроші я витрачав, аби вгамувати потяг до гри. Я був зациклений на одній думці – я виграю! Але зрозумійте, виграшу в таких закладах не існує. Якби там можна було виграти, то цей бізнес не був би рентабельним. Коли я дійшов до свого піку залежності, я цього не відчував. Гра приносила мені задоволення.

Але у 27 років я раптом зрозумів, що далі вже нема куди. Почали з'являтися думки про суїцид. Було шалене напруження. Всі зарплати я відносив якщо не у фінансові установи, то в ігрові заклади. Зароблених коштів вистачало максимум на 24 години. Суми були різні – від 10 до 20 тисяч гривень. Годувала мене мати. А я залишився без місця проживання і високооплачуваної роботи. Тому що ігроманія народжує нову залежність – алкогольну. Спочатку міцні напої давали можливість скинути напруження, далі я перейшов на наркотики.

Розкажіть, як проходить ваша реабілітація

Коли я зрозумів, що моє життя стало неконтрольованим, я звернувся за допомогою до рідних, вони й відправили мене сюди. Спочатку мені було дуже важко. Нібито у дитини (у мене) відібрали іграшку. Бо потрапив у Центр реабілітації я не за власним бажанням. Залежність керувала моїм життям. Мені постійно хотілося повернутися до свого закладу, знову відчути викид адреналіну. Кожні 3-4 години я згадував ці відчуття – це було найскладнішим під час реабілітації. Але допомогло прийняття своєї проблеми. Хоча це справді складно – зрозуміти, що ти залежний. Втім, саме це – перший крок до одужання. Найлегшим для мене було повернутися до соціуму, адже під час залежності я повністю втратив друзів, від мене відвернувся рідний брат.

Мене спонукає повернутися в гру нав’язлива реклама гральних закладів, наприклад, у транспорті. Мені важко з цим впоратися, але я набув у Центрі корисну навичку. Так, я людина залежна, але у гру я вже не повернуся ніколи. 

Щоб ви порадили людям, які страждають ігроманією?

З власного досвіду скажу, що самостійно впоратися не вийде. Потрібно звертатися за допомогою до рідних, лікарів, психологів, спеціалізованих центрів. Все одно почнеться з копійок, а закінчиться космічними сумами. На першому етапі ви відчуваєте, що втрачаєте контроль над собою та власним фінансовим становищем. Виникають думки. Поставлю 100 гривень, та піду. В результаті, ви підете без усієї зарплати. Коли ситуативний контроль втрачено, потрібно звертатися за допомогою, бо далі буде гірше.