Учасники "НАЦІОНАЛЬНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА" привітали українців із 30-річчям ухвалення Декларації про суверенітет

16 липня виповнюється 30 років знаменній події, яка стала результатом національно-визвольних змагань багатьох поколінь українців та одвічного прагнення українського народу до власної державності і незалежності. В цей день у 1990 році, ще у складі СРСР, ідучи назустріч високим очікуванням українського суспільства, Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

Ця Декларація заклала наріжний камінь в заснування сучасної української держави і після одностайного ухвалення на Всенародному референдумі 1 грудня 1991 року фактично набула статусу Установчої угоди, а народ - статусу суверена як єдиного джерела державної влади. Саме такий статус в подальшому підтвердив Конституційний Суд України, і в цьому контексті Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 року, по суті і по формі став інструментом її реалізації.

16 липня на пресконференції учасники "НАЦІОНАЛЬНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА" привітали всіх українців з ювілеєм визначної дати. Зокрема, оратори у промовах зупинилися на проблемах, які виникли через досі не реалізовані у конституційному процесі юридичні проблеми. Перед журналістами виступили:

• Василь Марущинець - відомий дипломат, "народний президент України";
• Руслан Расулов, громадський діяч;
• Анатолій Буднік, голова правління "Загальнонаціональної ради громадянського суспільства",
• Андрій Іванський, заступник начальника Державної аудиторської служби України.

"Декларація, як засадничий акт установчої влади народу, фактично формувала його конституційне замовлення на певний тип питомо української державності, принципово іншої ніж радянська, збудованої на засадах верховенства народу і його необмеженого права над державою і обмеженими цим верховенством законами - народним суверенітетом.

Саме тому ця Декларація, як втілення суверенного права установчої влади на своє верховенство, визначала свій статус в якості "основи для нової Конституції", тобто ОСНОВНОГО ПРАВА, та "законів України", для яких Конституція України, таким чином, слугувала би ОСНОВНИМ ЗАКОНОМ для установленої влади.

Конституція України, ухвалена народними депутатами 28 червня 1996 року, суттєво змінила сформоване Декларацією конституційне замовлення на національну державу на користь соціальної, демократичної й правової. При цьому законодавець перебрав на себе, та в ст. 75 монополізував статус єдиного суб'єкта творення і Конституції, і законів України, позбавивши український народ будь-якої суб'єктності.

Подібне пострадянське "всевладдя держави" негативно позначилось і на стані місцевого самоврядування в Україні, хоча його розвиток, як це передбачала Декларація, мав би бути фундаментальною метою національної держави. Поки ж чинна Конституція "визнає і гарантує місцеве самоврядування" (ст. 7) і зазначає, що "місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України" (ст. 140), однак не визначає природу цієї влади і не надає їй адекватної правосуб'єктності, фактично зводячи до статусу безправної "молодшої сестри" державної влади, між тим, територіальна громада - первинна основа нації, "жива клітина" її організму, а не бездушна "адміністративно-територіальна одиниця". І в усіх розвинених країнах саме вона є тим суб'єктом, від якого критично залежить розвиток всієї держави.

З цього витікає, що без докорінних змін самої системи влади та її збереженої пострадянської основи, жодні вибори, нові обличчя при владі і навіть радикальні реформаторські зусилля "згори", нічого не змінять по суті. В кращому випадку - розчистять завали минулого, але не збудують майбутнього. Адже єдина дорога, яка веде до нього, називається розвитком. Того сучасного сталого розвитку, в центрі якого - людина та її здоров'я, і який у світі називають інклюзивним. А для цього необхідна зміна національної економічної моделі та інституційної основи держави, бо стару пострадянську покращити неможливо. А головне - формування нових суб'єктів та розбудова територіальних систем такого розвитку, який як дерево, виростає з "живої громади". Росте "знизу догори", а не насаджується адміністративно-територіальними методами "зверху донизу". А це означає, що в фокусі таких перемін має знаходитись саме територіальна громада як суб'єкт публічного права і необмеженої у своєму розвитку продуктивної діяльності", - підкреслили спікери.

ASPI news вело пряму трансляцію мітингу з-під Ради 16 липня та нагадувало історію ухвалення Декларації про суверенітет України.