Керівник медуніверситету ім. А. Богомольця розповів, що врятує українську медицину

Тетяна Гальковська

Медична реформа - одна з найбільш обговорюваних у країні. Поки представники МОЗ та урядовці ламають списи, обговорюючи механізми впровадження новацій, ми вирішили з'ясувати, як йдуть справи "на землі" - в Національному медичному університеті імені О. Богомольця, від успіхів якого з підготовки нової медичної еліти безпосередньо залежить успіх реформ. Керівник вузу - в.о. ректора Юрій Леонідович Кучин - погодився дати «ASPI» інтерв'ю.

У кабінеті ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Юрій Леонідович всього кілька місяців. Його шлях і стабілізація роботи Університету були гладкими.

У той час як десятки тисяч абітурієнтів боролися за право навчатися у найпрестижнішому медичному вузі країни, тут кипіли майже серіальні пристрасті. Університет трясло від нескінченних скандалів колишнього ректора з представниками МОЗ, навчальний процес місяцями стояв на місці, доходило до відкритих бунтів і штурмів закритих дверей вузу. За ідеально відпрасованими білими халатами, прийнятими в вузі в якості традиційної форми, ховалися нариви всієї сучасної системи освіти і конкретно медичної галузі.

Наразі втомлений від протистоянь вуз, схоже, готовий до мирного життя. Вересневі вибори ректора були прозорими і цілком демократичними: професора Кучина підтримало 89% виборців.

- Юрію Леонідовичу, пам'ятаючи «війни», які вела з МОЗ попередня ректорка, не можу не запитати - як у вас складаються відносини з новим міністром охорони здоров'я?

- Ми не бачилися, а особисто не знайомі. Але університет, я вважаю, повинен виконувати розпорядження, які йдуть від міністерства, і підтримувати його політику.

- Катерина Амосова пішла зі скандалом, у неї напевно залишилися в вузі прибічники. Ви змогли знайти з ними спільну мову? Вдалося уникнути розколу?

- В університеті пройшло три таємних голосування, які підтверджують нашу легітимність, і зараз ніяких проблем не спостерігається. Перше було про недовіру до Катерини Амосової, і два наступних – щодо виборів ректора. Наших «несимпатиків» десь 8%.

- Основною причиною зміни керівництва називали корупцію, що вам дісталося в «спадок»?

- Велика частина того, чим пишалася стара команда, я б назвав «фасадні роботи». Причому, як в прямому, так і в переносному сенсі слова. Найбільш яскравий приклад - гуртожиток №7 на Чоколівському бульварі. У нього відмінний фасад, тому що його обшили утеплювачем і пофарбували. Але всередині повністю зруйновані комунікації, і навіть підведення води здійснюється через аварійну лінію. Якщо з нею щось трапиться, то всі поверхи виявляться зневоднені. Те ж саме відбувалося і в університеті.

- Можете навести приклад?

- Набір іноземців, яким пишалися і говорили, що збільшили його в 3 рази, став великою проблемою. Після перевірки міграційної служби з'ясувалося, що у деяких абсолютно порожні особисті справи. 90% не містили оригінали документів, що є обов'язковою вимогою. Виявили людей, які не мають диплома навіть про повну загальну середню освіту!

Крім того, набраних 1500 іноземців, як виявилося, нікому вчити - у нас недостатня кількість англомовних викладачів на молодших курсах. Їх нікому обслуговувати. Залучення слабких студентів, особливо, слабких іноземців, вважаю, сприяло розвитку корупції в університеті - адже вони свідомо не можуть вчитися без корупції.

- Які ще проблеми, крім цієї, ви побачили?

- В основному господарські та організаційні, а також проблеми з викладацьким складом, якого недостатньо. Але поступово ми їх всі вирішимо. Ми вважаємо кращим системний підхід - тобто, змінювати систему, а не вирішувати локальні проблеми. Не намагатися ловити окремих викладачів на правопорушеннях, що дуже складно, особливо, коли вигода обопільна. Ми міняємо підходи і намагаємося зробити так, щоб такі ситуації не виникали взагалі.

- Яким чином?

- Ми прибрали допуски до заліків та іспитів. Раніше студент, щоб просто вийти на рівень заліку або іспиту, повинен був мати певну кількість балів і закриті пропуски. Тепер цього немає. Якщо людина вважає, що може скласти іспити, маючи пропуски і двійки, то - будь ласка. Пропуски тепер теж відпрацьовуватися не будуть. Але є певна кількість занять, які студент повинен відвідати. Якщо цього немає, то автоматично вважається, що він не засвоїв предмет і повинен пройти його заново - під час канікул у спеціальних групах. Це набагато простіше проконтролювати, ніж в індивідуальному порядку.

- Ви говорили про нестачу англомовних викладачів, але я чула, що у вас в принципі велика проблема з кадрами. Як ви плануєте її вирішувати? Наскільки розумію, головне питання тут - фінансування.

- За останні півроку ми цю проблему істотно виправили. Уже вдруге піднімаємо зарплати викладачам на 25% - за рахунок того, що всі закупівлі ми перевели в ProZorro. Навіть на підписці періодичних видань заощадили кілька тисяч. А в цілому економія склала 2-3 мільйони гривень тільки за цей період.

Передусім хочемо підтримати викладачів теоретичних кафедр, які отримують набагато менше, навіть в порівнянні з Університетом імені Т. Шевченка, в якому за спеціальною постановою Кабміну дозволені подвійні оклади. Не кажучи вже про зарплати в приватних вузах.

- Ще одна гучна суперечка у медвузів з МОЗ був відносно навчальних програм, які значно відрізняються від американських і європейських. Хто їх повинен міняти - самі вузи чи МОЗ своєю постановою?

- Звичайно, університет. МОЗ не може це робити з різних причин. Ми в цьому не бачимо великих проблем. Насправді, по годинах у нас багато збігається з західними програмами. Але те, що ми вчимо на старших курсах, вони починають вчити набагато раніше.

- Необхідні підручники у студентів є? Де вони будуть брати інформацію?

- Сьогодні ми міняємо структуру бібліотеки і робимо акцент на електронному форматі. Найближчим часом плануємо укласти договори з великими міжнародними видавництвами, щоб, як і в західних вузах, студенти та викладачі могли мати корпоративний доступ до їх бібліотек. Це допоможе підготуватися до IFOM, отримати будь-яку потрібну інформацію.
Більш того, ми маємо намір готувати іноземних студентів до складання американського STEP 1. Щоб вони не повинні були їхати в навчальні центри в Європі і Америці, а могли вчитися у нас, і щоб після цього великий відсоток міг далі успішно вчитися.

- Амбітна мета!

- Є сила, бажання і є досить велика кількість викладачів і студентів, які хотіли б цим займатися і щось змінити.

- Чи плануються якісь зміни в роботі клінічних баз?

- Нещодавно я спілкувався з новопризначеним заступником міністра охорони здоров'я, який відповідає за медичні послуги, Михайлом Загрійчуком. Ми обговорювали проблему університетських клінік, в тому числі їх фінансування за рахунок НСЗУ.

- Це можливо?

- Ми хочемо виходити і на ринок «первинки», і «вторинки», хочемо конкурувати з комунальними установами. Наш потенціал дозволяє це зробити. Я думаю, ми скоро досягнемо хорошого прогресу в цьому напрямку. Тут є деякі законодавчі перешкоди, але ми співпрацюємо з МОЗ і вважаю, дуже скоро досягнемо певного прогресу.

- Як ви оцінюєте реформи, які проводить МОЗ?

- Ця реформа задумана вже давно. Вона необхідна. Тому що неефективне використання грошей, за будь-якої їх кількості, призводить до неякісної медичної послуги, тим більше при тому фінансуванні медицини, яке є у нас. І якщо грошей недостатньо, вони повинні використовуватися максимально ефективно. Найбільшу ефективність може забезпечити тільки конкуренція - між лікарями, лікувальними установами. Тому основний принцип «гроші йдуть за пацієнтом» буде збережений.

- Останніми роками спостерігається протистояння між реформаторами і частиною представників медичної еліти, вузькими спеціалістами.

- Я б не сказав, що медична спільнота опирається реформам. Але в діалозі повинні брати участь всі зацікавлені особи: і лікарі, і пацієнти, і держава, яка ці послуги оплачує.

- Одним з результатів реформи має стати скорочення кількості вузьких фахівців. Як лікарі можуть це підтримувати?

- Хороший лікар не боїться конкуренції. Інша справа, що не завжди при плануванні і проведенні реформ враховують реалії. Потрібно дбайливо ставитися до того, що вже існує, але, тим не менше, рухатися вперед.

- Дуже багато лікарів, в тому числі, і випускники вузів, їдуть. Чи є, на ваш погляд, механізми, які дозволили б значно скоротити або повністю зупинити цей процес?

- Звичайно. Механізми тільки природні. Маленькі зарплати, відсутність житла і перспектив - ось що змушує їхати. Суспільство, місцева влада повинна дбати про лікаря. Крім того, все більше лікарів не хочуть перебувати в «сірій» зоні доходів, залежати від того, віддячить його пацієнт чи ні. І в цьому плані приватна медицина, особливо у великих містах, становить все більшу конкуренцію. Пацієнти теж все частіше вибирають сторону відкритих відносин, звертаючись в приватні клініки. Думаю, ринок все відрегулює. Звичайно, важливо і усвідомлення особистої відповідальності за країну.

- Ви як і раніше не залишили клініку. Принаймні, кілька разів на тиждень в операційній, щодня консультуєте хворих. Як при такому навантаженні ви зважилися стати ректором?

- Лікар повинен залишатися лікарем. З приводу ректорства: у ситуаціях, коли мені щось не подобалося, я вважав за краще щось змінити, замість того, щоб просто на це скаржитися. Так було, коли я працював у відділенні, коли перейшов на кафедру, коли почав займатися післядипломною освітою, і так вийшло, коли перейшов на рівень університету. Можна було або обурюватися, або піти, або спробувати щось змінити. Я вибрав останнє.

Неспокійна спадщина

Майже два роки, з початку 2018-го, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця не сходив зі сторінок новинних ресурсів, втягуючи в коловорот скандалу все більше і більше людей. Каталізатором конфлікту свого часу стала суперечка тепер уже колишньої ректорки вузу Катерини Амосової з ексголовою Міністерства охорони здоров'я Уляною Супрун.

Вуз не уклав договір з Центром тестування, через що студенти-стоматологи не могли скласти кваліфікаційний іспит «Крок-1» .В.о міністра охорони здоров'я тимчасово відсторонила Амосову від виконання обов'язків ректора.

У відповідь, з подачі ректорату та за підтримки частини студентів, в медуніверситеті розпочався безстроковий страйк. Двері головного медичного вузу країни були заблоковані, заняття не проводилися. За результатами перевірок державної фінансової інспекції, МОЗ розірвав контракт з Катериною Амосовою. Пізніше суд відновив Катерину Амосову на посаді, однак пані Супрун відстоювала своє рішення. Вперте протистояння висвітлювалося ЗМІ, супроводжувалося гучними заголовками, взаємними звинуваченнями і гротескними перформансами у вигляді штурму ректорату.

На початку вересня були завершені демократичні вибори ректора, в яких впевнено переміг перший проректор з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти, професор Юрій Кучин.

Бліц

- Як ви стали лікарем?

- Мені завжди подобалися природні науки, хоча закінчував я математичну школу. У 9 класі обирав - йти у фізмат-інтернат або продовжити поглиблено вивчати біологію. Я захоплювався мікробіологією, навіть писав роботу в нашому Чернігівському інституті. У підсумку, любов до природничих наук перемогла. Вступив до Дніпропетровської медакадемії, через два роки перевівся до Києва.

- Чому вибрали анестезіологію?

- Я рано пішов працювати, потрапив у найважче відділення - реанімаційне, і вже потім не уявляв свою роботу ні в якому іншому. Починав працювати санітаром у Головному військовому клінічному госпіталі, перший запис у трудовій - медбрат-анестезист. Після цього працював у різних реанімаціях.

- Що найважливіше в професії медика?

- Завжди брати відповідальність на себе. Вимушено, відразу, не дивлячись на те, що молодий. І робити це швидко. Від цього залежить життя пацієнта.