Працевлаштування ветеранів: економічна адаптація до мирного життя

Одна з головних проблем, з якою зіштовхуються демобілізовані ветерани, є питання працевлаштування. Частина бійців просто не може знайти собі відповідної роботи, іншу частину не приймають на роботу працедавці, через низку упереджень та стереотипів щодо учасників бойових дій.

Повернувшись з фронту, значна частина українських військовослужбовців задаються питанням: що робити далі. Тим, хто після війни чітко знає чим хоче займатись, знайти роботу легше, адже, як правило, в них вже є відповідний досвід та мотивація працювати.

Але багато бійців, повернувшись, переосмислили своє життя, їм хочеться принести якомога більше користі для суспільства та держави, водночас заробляючи кошти для власних потреб та потреб родини. Тому ветерани опиняються в стані пошуку нових можливостей та нової роботи.

"Знайти роботу не дуже легко сьогодні. Я зіткнувся з двома феноменами: "ейджизм" – дискримінація за віком та "overqualified" – дуже розумний", - розповідає учасник бойових дій Сергій Цігіпа.

На одному з тренінгів Сергію порадили: якщо не можеш приховати службу в збройних силах, то пиши, що не користуєшся від держави. Це потрібно для того прошарку роботодавців, в яких є негласна установка: не брати на роботу людей, які користуються привілеями, на кшталт додаткових відпусток чи осіб, яких важко звільнити.

Відповідно до українського законодавства військовослужбовці входять до категорії осіб, які мають переважне право залишитись на роботі під час скорочень штатного персоналу. Хоча на практиці, роботодавець знаходить шляхи звільнення ветеранів, а кошти, які, начебто, втрачає компанія, коли робітник перебуває у відпустці, компенсовує держава.

З іншого боку працедавці часто хвилюються за психічний стан військовослужбовців. Здебільшого такі побоювання викликані новинами в засобах масової інформації, розповіла АСПІ керівник проекту "Ветерани: від діалогу до працевлаштування" Наталя Московець

"Інколи роботодавці не хочуть взагалі брати ветеранів і кажуть, що вони не контрольовані. Це пов'язано з тими випадками, про які пишуть в ЗМІ. Наприклад, новини про те, що колишній АТОвець десь витягнув ножа або кинув гранату. А ще бояться того, що у колишніх військовослужбовців загострене почуття справедливості: вони  що думають, те й кажуть. Не всі роботодавці готові це сприймати і чути", - сказала Московець.

Проте найпоширенішою проблемою є те, що ветеранів сприймають як некваліфікований персонал і пропонують їм, здебільшого, технічні вакансії. Наприклад, людина до війни була керівником середньої або вищої ланки. Повертається з фронту, а їй пропонують піти монтажником чи звичайним працівником на завод.

Звісно, це не влаштовує військовослужбовців. Тому навіть попри величезний попит, військовослужбовці неохоче йдуть на контакт, внаслідок чого у них виникає відчуття покинутості.

"Військовослужбовці психологічно мають велику недовіру до таких, як вони, до суспільства, до держави. В них велика образа на суспільство. Вони відчувають себе непотрібними та покинутими. Навіть до побратимів, які змогли після повернення з війни адаптуватись та відкрити успішні бізнес-проекти, вони ставляться з недовірою. Ветерани не вірять, що дійсно комусь потрібні, що хтось піклується про їх економічну адаптацію", - говорить Наталя Московець.

Для того, щоб вирішувати ці проблеми волонтери та громадські активісти почали організовувати спеціалізовані тренінги та ярмарки вакансій для військовослужбовців. Однією з таких програм є проект "Ветерани: від діалогу до працевлаштування", на яких учасникам бойових дій допомагають визначитись з майбутньою професією та знайти роботодавця.

"Семінар складається з трьох днів: перший - спілкування з соціальної адаптації, профорієнтації та розумінні себе і своїх можливостей; другий – навчання, як можна отримані на війни навички реалізувати в мирному житті на користь суспільства та для власної самореалізації; третій – безпосереднє спілкування з роботодавцями", - розповіла Московець.

За її словами, спочатку працедавці з обережністю ставляться до таких ініціатив, але після правильно організованого спілкування з потенційними працівниками, вони змінюють своє ставлення. Наприклад, в Києві до проекту долучились "Приватбанк", деякі охоронні компанії та фірми, що надають логістичні послуги.

За словами, Ярослава Федоренка – директора фірмової мережі "Київхліб", статус ветерана навпаки повинен давати певну мотивацію для роботодавця при прийомі на роботу.

"Якщо ця людина ветеран, потрібно усвідомлювати, що він робив послугу нам, захищаючи країну. Сьогодні ми, поважаючи це і йдучи йому на зустріч, повинні допомогти йому з працевлаштуванням та загалом з облаштуванням побуту в мирному житті. Важливо розуміти цю відповідальність: ми в одній країні живемо", - розповів АСПІ Федоренко.

Водночас він зазначив, що для нього не грає ролі ветеран це чи ні, коли йдеться про посади середньої або вищої ланки. Економічної вигоди від цього компанія не отримує. Основний критерій – фаховість та кваліфікація робітника.

"Якщо у ветерана є досвід, я готовий брати його на будь-яку вакантну посаду. Наприклад, зараз ми готові прийняти на роботу бухгалтера з зарплатнею близько 10 000-11 000 грн, водія категорії "В" – 8 000 грн, та оператора колл-центра з ставкою від 8 000 грн", - зазначив Федоренко.

Загалом в Україні налічується близько 400 000 учасників бойових дій.

Як повідомив АСПІ заступник Голови Державної служби зайнятості Роман Криган, загалом з 2015 року до служби зайнятості звернулось 84, 5 тисячі військовослужбовців, але працевлаштовано лише кожного четвертого – 20, 3 тисячі осіб. За січень-вересень 2018 року з 20,9 тисячі ветеранів, які звернулись, працевлаштувати вдалось  5,3 тисячі бійців.

У відомстві уточнюють, що кожен четвертий – це ті особи, які працевлаштовані за направленням та за сприяння Державної служби зайнятості. Водночас є особи, які працевлаштовуються самостійно і в статистиці вони можуть бути не враховані.

До речі, українським законодавством передбачено надання одноразової грошової допомоги для відкриття власної справи. У 2018 році таку допомогу, згідно з даними Державної служби зайнятості, отримали 310 осіб. Сума варіюється від 20 до 70 тис. грн.

Зрештою, для роботодавців створили ще один заохочувальний стимул у вигляді повернення єдиного соціального внеску, нарахованого на зарплату учасника бойових дій. Для цього ветеран повинен бути направлений на роботу саме від центру зайнятості, а не самостійно працевлаштуватись. Натомість працедавець зобов'язаний надати гарантії працевлаштування бійця щонайменше на два роки.

"За січень-вересень 2018 року було 142 випадки таких новостворених робочих місць з компенсацією ЄСВ", - повідомили в державній службі зайнятості.

І громадські активісти, і чиновники служби зайнятості, і роботодавці, і самі ветерани погоджуються з тим, що працевлаштування учасників бойових дій – одне з найважливіших питань, яке постало перед українським суспільством. Частина бійців знаходять роботу власними силами або за рекомендаціями своїх побратимів та друзів. Інші, після короткого відпочинку, воліють повернутись на фронт. Проте значній частині ветеранів потрібна допомога не лише з працевлаштуванням, а й з визначенням та самоусвідомленням того, чим вони хочуть займатись, адже війна кардинально змінює людський світогляд та сприйняття життя, його смислу.

Українцям варто приділяти більше уваги проблемам ветеранів та докладати більше зусиль для того, щоб дати зрозуміти нашим захисникам: вони можуть розраховувати на допомогу від суспільства, яке захищали та продовжують захищати від російського агресора.

Сергій Савінцев