Робота веб-моделлю. Як українок вербують до інтернет-проституції

Що ж насправді приховується за такою назвою, і чому так багато жінок погоджуються на подібний вид заробітку? Наша журналістка зацікавилася, як працює цей «голий» бізнес, хто на ньому заробляє та як обдурють українок.

Працевлаштування

Справи тут на 5 хвилин, достатньо лише ввести у пошуку слова  «робота веб-моделлю», і ти одразу ж отримаєш десятки пропозицій працювати як вдома, так і в офісі. Всюди вказана заробітня платня, яка становить не менше 15 000 гривень в місяць. Обираю пропозицію на одному із сайтів, де мені пропонують заповнити анкету  приблизно такого змісту: ПІБ, місто, знання англійської та ПК, зовнішні параметри та готовність оголитися перед камерою і своє фото.

Через 2 дні мені телефонує жінка, та запрошує на співбесіду. Там, за столиком одного зі столичних кафе мене вже чекає жінка років 30-ти і ще 10 дівчат навколо неї , всі – майбутні веб-моделі. Сама процедура співбесіди триває не більше 2-х хвилин, просять лише сфотографуватися з паспортом і узгодити графік роботи, який  за їхніми словами є індивідуальним, (та, як згодом виявилося, це більше схоже на рабство, де ти повинна працювати майже цілодобово, і вихідний потрібно випрошувати ледь не на колінах, а не на індивідуальний графік). Проте, справу почато, і наступного дня я вже можу приходити в «офіс», що знаходиться на сусідній вулиці.

Під назвою «офіс» мався на увазі звичайний житловий будинок, де біля входу до дверей на мене вже чекає адміністратор – інша дівчина, приблизно того ж віку, що й та, котра проводила «співбесіду». Обидві у минулому також веб-моделі, але довго відпрацювали, тому зараз піднялися до посади  рівнем вище. Коли всі майбутні працівниці були на місці, ми піднялися власне до офісу.

Якщо подумати логічно,  то офіс там насправді колись був, адже всередині стоять камери, детектори диму та шафи для документів, кожне приміщення обладнане комп’ютерами з потужними веб-камерами. Для кожної працівниці надається окрема кімната з диваном та іншим інтимним антуражем. Я повинна відпрацювати в одній з них 6 годин, це вважається денною зміною, нічна ж триває 9 – 11 годин.

Добровільне рабство

На перший погляд – нічого складного, тобі надають доступ до платних порносайтів, попередньо реєструючи там твою анкету, і ти сидиш та й спілкуєшся з іноземцями за гроші. Тільки спілкування це носить виключно інтимний характер, і якщо відмовляєшся оголятися, то фактично ніякого доходу не отримуєш. Основний заробіток відбувається у «приваті», котрий включається автоматично, як тільки клієнт вирішує заплатити щоб побачити більше аніж одяг та білизна. Проте, бувають і такі, що просто скидають чайові, хоча, переважно, дуже мізерні суми.

Насправді, перед початком роботи «дирекція» обіцяє зовсім інші умови, розповідаючи, що деякі дівчата читають клієнтам книжки, бо тим подобається слухати їхній голос, і оголятися тут зовсім не обов’язково.

У перший день адміністратори обіцяють виплату зарплати кожні 2 тижні, але вже наступного виявляється, що це зовсім не так. Аби втримувати дівчат вони виплачують її частинами, і це виглядає як замкнене коло, звільнишся – можуть і не доплатити, а якщо відпрацювала менше місяця, то бачити тобі заробіток лише за перші дні. Менше двох тижнів працювати також не дозволяють, у такому випадку залишають за собою право не виплачувати нічого взагалі, це при тому, що ти працюєш на умовах , що 60% заробітку і так завжди забирає агентство. Тобто, якщо напрацювала 100 доларів, то отримуєш з них лише 40, і то якщо пощастить.

“Якщо напрацювала 100 доларів, то отримуєш з них лише 40, і то якщо пощастить”

Звісно, у перший час я ще не розумію всього жаху, що відбувається навколо, але постійно спостерігаю тут дівчат з чорними кругами під очима, котрі постійно хочуть спати, але воно й не дивно, деякі з них працюють з 10 вечора аж до обіду наступного дня, і сплять прямо тут -  на диванах. Виглядає це як добровільне рабство.

“Адміністратори - переселенці зі Сходу”

Через декілька днів я вже майже всіх тут знаю, і кожна ділиться своєю історією, що привела сюди:

«Мені 21, цього року закінчую університет, але працювати за спеціальністю не маю бажання, зарплата не влаштовує. Тому вирішила відкрити свою автомийку, але на це потрібні гроші, відкласти які, працюючи на звичайній роботі, не вийде ніяк. Тому, поки тут. Вдома, звісно ж, про це ніхто не здогадується. Але вже зараз розумію, що довго так не протримаюся, починається депресія, бо займаюся насправді аморальними речами. Дочекаюся ще однієї зарплати, а тоді звільнюся звідси» - розповідає одна моя теперішня співробітниця.

Хоча є й такі, що працюють тут по декілька років і всім задоволені, або ж просто не мають виходу. Також,  безліч і тих, у кого не виходить тут заробляти, і вони йдуть, так і не допрацювавши до кінця першої зміни.

Самі ж адміністратори - переселенці зі Сходу, одна навіть виходить на чергування разом з маленькою дитиною.

Дана «професія» насправді дуже важка і принизлива. Тобі доводиться майже не спати і нон-стоп працювати на 5 порносайтах, як мінімум, адже все залежить лише від тебе, якщо не переступатимеш через свої принципи, то можеш цілу ніч просидіти абсолютно нічого не заробивши. Я вирішую закінчити свій експеримент ще до дати виплати першої зарплати, і як тільки про це повідомила, вирішивши перевірити, чи направду чесно вони виплачують кошти, усі телефони одразу були переадресовані, а йти розбиратися на місці вже не було жодного бажання.

По закону, даний рід діяльності карається статтею  301, ч. 3 КК – за виготовлення та розповсюдження порнографії за попередньою змовою групою осіб, а покарання за це – від 3  до 7 років. Та найгірше в цій ситуації те, що у нашій країні майже всім правоохоронним органам байдуже на цю проблему, і ніхто нею серйозно не займається, а незаконний бізнес і далі набирає обертів…

АВТОР: Ірина Семерак