Артур Прузовський про світовий досвід боротьби з корупцією. Сінгапур

З 1959 по 1990 Сінгапур, позбавлений багатьох природних ресурсів, зміг вирішити багато внутрішніх проблем і зробив стрибок від країни третього світу до високорозвиненої країни з високим рівнем життя.

Трансформація почалася з приходу до влади в 1959 р прем'єр-міністра Лі Куан Ю. Він домігся того щоб Сінгапур отримав незалежність від Британської імперії.

До моменту здобуття незалежності в 1965 році в Сінгапурі було становище чимось нагадує сучасну Україну. Країна перебувала у вкрай важкому економічному становищі і була наскрізь пронизана беззаконням. Закон, що регулює боротьбу з корупцією, був відверто слабкий. Багато корупційні злочини виявилися поза сферою його дії, а працівники правозастосовних органів не мали владу, що дає їм можливість ефективно виконувати свої функції. Більш того, знайти докази злочинів було вкрай складно через неефективне законодавства та залучення величезної кількості чиновників в корупційну практику.

Держчиновники мали куди більш скромний достаток в порівнянні з працівниками комерційного сектора. Багато з них використовували посадове становище в особистих цілях. Населення мало низький рівень освіти і правової культури. В результаті хабара стали єдиним способом отримання доступу до ресурсів.

Справа ускладнювалася і тим, що службовці створеного ще британцями Бюро з розслідування випадків корупції були вихідцями з місцевої поліції і психологічно були не готові до серйозної боротьби з цим явищем.

«Митні чиновники отримували хабарі за« прискорення »перевірки транспортних засобів, які перевозили контрабанду і заборонені товари. Персонал Центральної служби забезпечення за певну суму давав зацікавленим особам інформацію про заявки, що надійшли на тендер. Чиновники імпортно-експортного департаменту отримували хабарі за прискорення видачі дозволів. Підрядники давали хабарі клеркам, щоб ті закривали очі на порушення. Власники магазинів і жителі будинків платили робітникам Департаменту громадської охорони здоров'я за прибирання сміття. Директори та вчителі шкіл отримували комісійні від постачальників канцелярських товарів. Людська винахідливість практично нескінченна, коли справа стосується конвертації влади в особисту вигоду.

Країна перебувала в критичному положенні і лідери країни прийшли до розуміння що в цьому положенні Сінгапур не має майбутнього. Для того що б приборкати корупцію і свавілля, прем'єр міністр країни Лі Куан Ю і його соратники, розробили і запустили антикорупційну реформу в основі якої було покладено принцип «залишатися чесним і непідкупним» а стратегія була побудована на контролі над корупцією. Автори стратегії вірили, що контроль над корупцією стратегічно важливий для національного розвитку.

Ініціатори реформ, в тому числі прем'єр країни Лі Куан Ю, були досить заможними людьми і називали себе «групою буржуазних лідерів отримали англійську освіту».

Але тим не менш, за мету уряд Лі Куан Ю вважало перетворення Сінгапуру в фінансовий і торговий центр Південно-Східної Азії, а також залучення в країну іноземних інвесторів.

В даний час Сінгапур, жорстке авторитарну державу, займає лідируючі місця в світових рейтингах за відсутності корупції, економічній свободі та рівнем розвитку. Звичайно, складно порівняти маленька острівна держава з населенням в 4 млн. Чоловік з Україною, що має іншу історію і інші традиції. Але приклад Сінгапуру показує, як можна завдяки політичній волі, ефективному антикорупційного законодавства та непідкупному незалежного агентству всього за кілька років звести корупцію до дуже низького рівня.

Антикорупційний РЕЦЕПТ

Перемогти корупцію і вибитися в світові лідери економічного розвитку Сінгапур зміг за рахунок політичної волі лідерів і грамотного антикорупційного законодавства.

I. Антикорупційне законодавство

Насамперед, в 1960 році, був переглянутий / переписаний Закон про запобігання корупції, а Бюро з розслідування корупції - наділили особливими повноваженнями. Сталося спрощення процедур прийняття рішень, була усунена всяка двозначність в законах в результаті видання ясних і простих правил, аж до скасування дозволів і ліцензування.

Вид злочину, званий зазвичай хабарем, описаний в законі терміном «корупційна винагорода». Винагороди можуть приймати різні форми і включати в себе:

- Гроші або будь-які подарунки, гонорари, позики, нагороди, комісійні, цінні папери, інше майно або частку в будь-якої власності, рухомої або нерухомої;

- Будь-яку посаду, роботу або контракт;

-Будь-який сплату, звільнення, погашення боргу в рамках будь-якого позики, зобов'язання і інших заборгованостей повністю або частково;

- Будь-які інші послуги, переваги, переваги будь-якого виду, включаючи захист від будь-якого штрафу або неплатоспроможності, справжньою або очікуваної, а також звільнення від дій або дисциплінарних стягнень, призначених або немає, або поблажливість до виконання будь-якого обов'язку або права в рамках професійної діяльності;

- Будь-яка пропозиція, спробу або обіцянку будь-якої винагороди.

У розділі 8 Закону постулюється, по суті, презумпція винності агента керівництва, будь-якого державного відомства або державної громадської організації: "Будь-яке винагорода, отримана чиновником від особи, що шукав зв'язку з урядом, буде вважатися заплаченим корупційним шляхом як стимул або нагороди, поки не доведено протилежне . "Це фактично переносить тягар доведення своєї невинності на службовця, який повинен переконати суд, що винагорода не було отримано в рамках корупційної схеми.

Відповідно до ст. 5 Закону, особа винним у корупції, коли воно:

- Само, або в співучасті з іншими, незаконно підкуповує, отримує, або висловлює згоду на отримання будь-якої винагороди для себе чи іншої людини.

- Незаконно дає, обіцяє або пропонує будь-якій людині винагороду, незалежно від того, в своїх або сторонніх інтересах роблячи це, винагороджуючи або підбурюючи будь-якої людини до дії або бездіяльності в всіх справах, реального або лише задуманого.

Відповідно до ст. 6, корупційна дія вважається досконалим, коли агент незаконно приймає винагороду або діє, або погоджується прийняти або намагається діяти в інтересах будь-якої людини, надає заступництво чи зневага до будь-чиїм інтересам.

Будь-яка людина, вина якого відповідно до ст. 5 і 6 доведена, повинен буде виплатити штраф, сума якого не перевищує 100 тис. дол, або поміщений у в'язницю на термін до 5 років, або і те й інше.

Якщо злочин пов'язаний з урядовими контрактами, цивільною службою або в нього був залучений член парламенту, термін ув'язнення може вирости до семи років. Крім штрафу і тюремного ув'язнення, особі, викритому в корупційному злочині, судом може бути запропоновано повернути суму хабара у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 26 Закону, дії людини, що відмовляє директору або іншому уповноваженому офіцеру Бюро в доступі до приміщення або в обшуку, що заважає офіцеру вчиняти дії, на які він має повноваження відповідно до Закону, не підкоряється законним вимогам офіцера Бюро, і приховує інформацію, яка на розумних підставах може бути від нього затребувана, розглядаються як правопорушення і можуть спричинити покарання у вигляді штрафу, що не перевищує 10 тис. дол, або взяття під варту на строк до року, або обидва покарання.

Незважаючи на те, що закон про запобігання корупції забезпечує захист особистості інформантів, які заявляють про корупційні злочини в Бюро, цей захист відразу втрачається, якщо суд підозрює, що людина надав неправдиві відомості в своїй скарзі. Будь-який громадянин, спійманий на дачі неправдивих свідчень співробітнику Бюро або цивільному службовцю, який розслідує справу, пов'язану з корупцією, переслідується в суді за помилковий донос.

Антикорупційне законодавство Сінгапуру регулярно переглядається з тим, щоб закрити корупціонерам лазівки для відходу від відповідальності. За минулі роки були внесені наступні зміни:

• Суд отримав право призначати злочинцям штрафи, еквівалентні розмірам отриманих хабарів, незалежно від основного покарання або строку тюремного ув'язнення. Для тих, хто не в змозі зробити повне відшкодування, виноситься більш суворий судовий вирок.

• Слідчі Бюро були наділені більш широкими повноваженнями.

• Стало необов'язковим доведення того, що особа, яка отримувала хабар, було в вигідному становищі.

• Слідчі Бюро отримали можливість отримувати інформацію про сплачені податки.

• Чиновників зобов'язали декларувати відомості про своє багатство, (про нерухомість, рахунках в банку, пакетах акцій і ін.) А також про багатство їхніх дружин і дітей.

• Суд отримав право визнавати невідповідність багатства і сплачених податків в якості підкріплює доведення факту корупційних дій.

• Громадяни Сінгапуру були наділені відповідальністю за корупційні злочини, вчинені за межами країни, і судимі, як якби вони їх зробили всередині країни.

• Посилено відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань або помилкової інформації.

• Показання спільника відтепер вважаються судом не заслуговують довіри, поки не доведено протилежне.

• Законної практикою стало надання громадянами на вимогу слідчих Бюро потрібної їм конфіденційної інформації.

• Закон про корупцію 1989 роки (Конфіскація вигод) наділив суд правом конфіскувати власність і грошові кошти, походження яких особа, викритих у корупції, не може виразно пояснити. У разі смерті відповідача, суд має право прийняти рішення про конфіскацію його майна.

Правова система Сінгпуру налаштована на профілактику корупції.

II. Бюро з розслідування випадків корупції

Це урядове агентство, що розслідує і переслідує корупцію в державному і приватному секторах, засноване ще Британським колоніальним урядом в 1952 році, але функції свої воно виконувало вкрай слабо так як законодавство, що регулює боротьбу з корупцією, було відверто слабо. І з 1960 року існуючі законодавство щодо зменшення можливостей для здійснення корумпованих дій і підвищення покарання за них було посилено, а незалежне Бюро зайнялося боротьбою з корупцією у вищих ешелонах влади. Розслідування було ініційовано навіть проти близьких родичів Лі Куан Ю. Ряд міністрів, викритих у корупції, були засуджені до різних термінів ув'язнення, або покінчили життя самогубством або втекли з країни. Серед них були і давні соратники прем'єр міністра.

Службовці Бюро мали повною підтримкою політичного керівництва і діяли без страху і відповідно до закону.

Основні функції Бюро: розгляд скарг, що містять звинувачення в корупції в суспільній і приватній сферах, розслідування випадків халатності та недбалості, допущених державними службовцями, а також перевірка законності їх дій і рішень.

Методи роботи Бюро воістину авторитарні. Воно має виключне право без рішення суду затримувати і обшукувати підозрюваних в корупційних діяннях, якщо на те є підстави відповідно до Закону. Може вести розслідування не тільки по відношенню до підозрюваного, але також його родичів і поручителів, перевіряти будь-які їхні банківські, часткові і розрахункові рахунки і фінансові записи. Може викликати на допит свідків, а також розслідувати будь-які правопорушення, які розкриваються в ході вивчення корупційної справи.

Бюро має право притягнути до суду будь-якого громадянина, незалежно від його статусу, рангу або віросповідання. Винятків для високопоставлених - немає! Особлива увага приділяється працівникам правозастосовних органів і службовцям, які за родом своєї діяльності займають потенційно корупційні посади.

Для підтримки прозорості бізнес-середовища Бюро розслідує корупцію і в приватному секторі, займається хабарами і відкатами. Будь-яка особа пропонує, дає або бере хабар або «премію» за придбання товару у конкретного постачальника за законом може бути оштрафовано або засуджено на термін, або і те й інше разом. На додаток до цього суд призначає штраф, еквівалентний отриманим хабарів. Будь-яка особа, що пропонує або бере хабар від імені іншої людини, також підлягає покаранню в тому ж в обсязі, як якщо б воно діяло від самого себе.

Об'єднане з офісом прем'єр-міністра, Бюро очолюється директором, безпосередньо підпорядковується главі держави. Агентство, таким, чином, незалежно від поліції і інших урядових відомств, володіючи значною політичною і функціональної незалежністю від всієї бюрократії, включаючи чиновників в ранзі міністрів.

Бюро має 71 співробітника - 49 слідчих і 22 адміністративних працівника. По суті, воно являє собою підрозділ адміністрації Прем'єр-міністра Сінгапуру. У Бюро входять три підрозділи: слідче, довідково-інформаційне та допоміжне. Слідчий підрозділ найбільше, воно відповідальне за проведення операцій Бюро. Його члени здають закінчені розслідуванням справи чолі відомства, який звертається до прокурора з пропозицією на підставі наявних доказів ужити передбачених законом дії. Якщо підстав для кримінального переслідування недостатньо, директор Бюро з згоди прокурора направляє справу до глави відділу, що займається дисциплінарними справами.

Довідково-інформаційна та допоміжна служба Бюро відповідальна за відбір кандидатів для призначення на державні посади і їх подальше просування, і навіть за підвищення кваліфікації державних службовців. Відбір кандидатів на державну службу конкурсний. Довідково-інформаційна та допоміжна служба Бюро підтримується Дослідницьким об'єднанням, яке аналізує робочі операції схильних до корупції урядових відділів і виявляє ті слабкі місця в організації і регулюванні роботи підрозділів адміністрації, які служать причиною корупції.

Слідчі Бюро наділені такими повноваженнями:

1. Виробляти арешти, відповідно до закону;

Директор і інший особливий уповноважений мають право заарештовувати без повістки будь-якої людини, підозрюваного в корупційних злочинах, до якого є розумні претензії, якщо отримана інформація з достовірних джерел;

Слідчі можуть обшукувати будь-арештоване особа, при наявності доказів незаконної діяльності;

Будь-яка особа, взята під варту за такими мотивами, надсилається до відділення Бюро або поліції.

2) Слідчі наділені правом на вилучення речових доказів.

Співробітники Бюро, за виданою порядку, можуть входити в будь-яке приміщення, навіть силою, обшукувати його, робити виїмку будь-яких документів, статей або майна, пов'язаних з корупційними діями.

Якщо офіцер Бюро має розумні підстави вважати, що відстрочка в отриманні повістки зірве плани розслідування, він може скористатися правом розслідування без отримання повістки.

III. Судова реформа і зарплати держслужбовців

Крім цього, провели судову реформу. Значно підняли зарплати суддів, на суддівські посади залучили «кращих адвокатів». Зарплата сінгапурського судді досягла кількох сотень тисяч доларів в рік (в 1990-і роки - понад 1 млн. Дол.). Були жорстко придушені мафіозні угруповання. Держслужбовцям, що займають відповідальні пости, були підняті зарплати до рівня, характерного для топ-менеджерів приватних корпорацій.

Лі Куан Ю стверджував, що політичним лідерам варто платити найбільші зарплати тому, що вони заслужили це тим, що представляють собою порядне і чесний уряд. Якщо їм недоплачувати, вони можуть піддатися спокусі і залучитися до корупційні дії. Відповідно до цього, заробітна плата державних службовців Сінгапуру незмінно зростала всі ці роки для зменшення «витоку мізків» у приватний сектор.

При перегляді в 1989 і 1994 рр. зарплати вищим державним службовцям Сінгапуру підвищили до такої міри, що вони стали найбільшими в світі. Проте, коли в 1995 році доходи в приватному секторі знизилися, в 1997 році було зменшено і платню всіх міністрів і вищих посадових осіб.

IV. Декларування доходів, витрат і боргів

Після отримання Сінгапуром незалежності в 1965 році, його політичні лідери вирішили стати зразком поведінки для чиновників, зробивши відкритими всі дані про свій стан, доходи, комерційних інтересах і фінансових операціях.

Кожен чиновник при прийомі на службу і далі щорічно зобов'язаний декларувати своє майно та інвестиції в бізнес, включаючи вкладення дружини і залежних від нього дітей. Невідповідність багатства і одержуваного платні веде, як мінімум, до адміністративного розслідування. Якщо чиновник володіє частками в приватних компаніях, йому можуть запропонувати продати паї та акції, щоб уникнути конфлікту інтересів.

Чиновникам заборонено приймати будь-які подарунки у вигляді грошей або в будь-який інший формі від людей, які перебувають з ними у ділових відносинах. Заборонено також приймати запрошення, здатні поставити його в будь-якого роду залежність. Якщо чиновник не може відмовитися від подарунка (наприклад, відповідно до протоколу візиту іноземної делегації), чиновник може його прийняти, але повинен негайно передати його чолі свого департаменту. Втім, чиновник може взяти предмет, якщо попередньо заплатить за нього за ціною, визначеною офіційною бухгалтерією.

Державні службовці щороку зобов'язані подати спеціальну декларацію про відсутність у них боргів. Вважається, що погрузла в боргах чиновник швидше знехтує своїми посадовими обов'язками заради власної вигоди, тобто, скоріше буде залучений в корупційні схеми. Надання чиновником неправдивих відомостей в такій декларації призводить до звільнення чиновника з держслужби.

V. Адміністративні дії в рамках державної служби

До кожного працівника, щодо якого є інформація про участь в корупційних діях, повинен бути покараний. Корумпований чиновник може бути звинувачений в кримінальному злочині, якщо є достатньо доказів. Якщо доказів для порушення кримінальної справи недостатньо він може бути підданий дисциплінарної процедури. Чиновник, засуджений за корупцію, позбавляється роботи, пенсії та інших пільг.

Внутрішньовідомчі дисциплінарні дії можуть включати в себе: тимчасове відсторонення від служби, зниження в ранзі, затримку підвищення зарплати, штраф, догану і відставку в інтересах суспільства.

Кілька запобіжних заходів було прийнято для зменшення можливостей чиновників включитися в корупцію. Ці заходи включають в себе:

- заміщення другого поліцейського офіцера постійними громадянськими слідчими;

- усунення сприятливих можливостей для корупції як в діючих нормах, так і в організації роботи відомств;

- вибір оптимальних адміністративних процедур;

- скорочення і полегшення для громадян різного роду бюрократичних процедур;

- співрозмірний перегляд платні чиновників;

- нагадування державним постачальникам при підписанні контрактів, що дача хабара чиновникам може привести до розриву контракту.

З чиновниками, особливо з правозастосовних органів, проводяться регулярні бесіди про пастки корупції. Їм даються поради про те, як випадково виявитися не залученим в корупційні схеми. Чиновників застерігають про відповідальність в рамках Закону про запобігання корупції. Співробітники Бюро також регулярно читають студентам коледжів лекції про небезпеку корупційних схем як для них, так і для суспільства.

Застосовується різного роду профілактичні заходи для зменшення можливостей виникнення корупційних відносин, особливо в державних установах. Полегшуються громіздкі процедури, вживаються заходи для усунення затримок у наданні дозволів і ліцензій тощо.

Що можна запозичити з Сінгапурського досвіду

Організація системної протидії корупції крім безпосереднього переслідування корупціонерів передбачає проведення заходів попередження і контролю, перегляду корупційного законодавства, підвищення окладів рядовим чиновникам, ефективну пропаганду ідей верховенства закону і «чистих чиновницьких рук». Реальна боротьба з корупцією - це не кампанія, для проведення якої призначені терміни. Цей напрямок державної діяльності, яка повинна вестися безперервно.

У Сінгапурі авторитарні методи працюють багато в чому завдяки щирому бажанню політичного керівництва протистояти корупції. Воно веде підкреслено скромний спосіб життя. Кожен засуджений в скоєнні корумпованих дій карається, незважаючи на розміри банківських рахунків і положення в суспільстві. В іншому випадку боротьба з корупцією - тільки видимість. Чи здатна на це українська влада?