Допустити російських спортсменів у Париж-2024 було б катастрофою – Андрій Єрмак

Андрій Єрмак – давній соратник президента України Володимира Зеленського. Він був призначений головою Офісу президента України два роки тому.

Він дав велике інтерв’ю виданню The Athletics: «Берлінські Олімпійські ігри 1936 року увійшли до фольклору завдяки подвигам Джессі Оуенса, який зворушив серця всього світу, вигравши чотири золоті медалі, зруйнувавши міф нацистського лідера Адольфа Гітлера про арійську расову перевагу. Альберт Шпеєр, нацистський військовий міністр під час Другої світової війни, сказав, що Гітлер «був дуже роздратований» успіхом «чудового кольорового американського бігуна». Гітлер дійшов висновку, що «міцна статура» темношкірих спортсменів дає їм несправедливу перевагу, і закликав «виключити їх із майбутніх ігор».

Незважаючи на збентеження, викликане Оуенсом, Гітлер і нацисти були далеко не незадоволені Берлінською Олімпіадою в цілому. Мало того, що їхні спортсмени виграли набагато більше медалей, ніж будь-яка інша країна, але нацисти також здійснили величезний піар-переворот, представивши свій злий режим у позитивному світлі.

Ті Ігри 1936 року є плямою в історії Міжнародного олімпійського комітету (МОК). Відкрита дискримінація нацистським режимом євреїв та інших «неарійців» вже була загальновідома. Але це не призвело до скасування Ігор. Також це не викликало жодного гучного політичного скандалу. Справа Оуенса є чудовим прикладом того, що спорт і політика не можуть бути розділені, як би люди не хотіли.

МОК, схоже, не розуміє цього важливого моменту навіть зараз. Наприкінці січня це відкрило шлях для спортсменів з Росії та Білорусі, щоб змагатися як нейтральні на Олімпійських іграх 2024 року в Парижі, припускаючи, що шлях для російських та білоруських спортсменів слід «додатково вивчити». Це катастрофічне рішення є підтвердженням жорстокої загарбницької війни проти України. Це також є явним порушенням самої Олімпійської хартії.

У статті 2 зазначається, що одним із «фундаментальних принципів» є «поставити спорт на службу гармонійному розвитку людства з метою сприяння мирному суспільству, яке займається збереженням людської гідності». Сенс цієї благородної фрази зрозумілий усім, крім МОК. Як звірства Росії сумісні зі «сприянням мирному суспільству» або «збереженням людської гідності»?

У січні Організація Об’єднаних Націй підтвердила, що понад 7000 українських мирних жителів були вбиті за 11 місяців після вторгнення Росії. Ця цифра відповідає цифрам, які ООН змогла підтвердити, і вона визнає, що повна кількість жертв серед цивільного населення є набагато вищою. До складу, станом на 3 лютого, входять 184 українські спортсмени.

На початку року російські авіаудари знесли ковзанку «Альтаїр» у місті Дружківка. Це був не тільки будинок професійного хокейного клубу ХК «Донбас», але й опора місцевої громади, де відвідувало понад 1000 дітей зі шкіл у Дружківці, Костянтинівці, Краматорську та Слов’янську Донецької області. Ковзанка «Альтаїр» стала п’ятим хокейним стадіоном, знищеним російськими нападами, після стадіону «Дружба» в Донецьку, арен у Маріуполі та Мелітополі та Льодового палацу в Сєвєродонецьку. «Ковзанка – це не просто цегляна будівля», – написав на своїй сторінці у Facebook президент ХК «Донбас» Федір Іллєнко. «Для всіх членів клубу це було як другий дім. Сотні дитячих змагань, десятки міжнародних турнірів, дитячі посмішки. У мене немає слів».

Росія звернулася до масових авіаударів по українській цивільній інфраструктурі після того, як зазнала принизливих поразок на полі бою. футбольний стадіон «Динамо» в Харкові; аеропорт «Коротич», який раніше проводив міжнародні авіаційні змагання; тренувальна база футбольного клубу «Металіст 1925», яка була побудована до чемпіонату Європи 2012 року, коли в Харкові грали збірні Данії, Німеччини, Нідерландів та Португалії, — усі зруйновані або сильно пошкоджені російськими військами.

Під час поїздки в Україну у вересні 2021 року президент МОК Томас Бах відвідав один із київських парків. Було багато підлітків, які весело вітали його і тиснули йому руку. Сьогодні цим дітям доводиться кілька разів на день ховатися в бомбосховищах. Вони змушені залишатися там годинами, не підозрюючи, що їх чекатиме на поверхні, сподіваючись, що їхній будинок і школа переживуть черговий повітряний наліт. Ці напади не мають військової мети. Вони призначені для поранення та вбивства мирного населення. Вони є кричущими військовими злочинами.

Коли політична система держави розв'язує військову агресію та геноцид проти іншої нації, будь-який спортсмен або спортсмен, що виступає під прапором агресора, повинен вважатися невід'ємною частиною цієї політичної системи. Участь російських і білоруських спортсменів як «нейтралів» майже не має значення. Всі вже знають, хто вони і звідки. У 2014 році всі також знали, хто такі російські спецпризначенці, коли вони видавали себе за жителів Донбасу та Криму під час їх незаконної анексії.

Промисловий допінговий режим у Росії призвів до того, що їхніх спортсменів не допустили до Олімпіади 2020 року в Токіо (пройшла у 2021 році через пандемію COVID-19). Деякі змагалися як «нейтрали», але російські ЗМІ називали їх «збірною Росії», і російські вболівальники це розуміли. Такі терміни, як «Крим наш» і «Олімпіада наша» практично однакові в епоху гібридної війни. Крім того, переважна більшість російських спортсменів, у тому числі тих, хто займав призові місця, виступаючи під нейтральним прапором, є членами Центрального спортивного клубу армії. З цією метою вони виступають як представники жорстокої російської військової машини.

Щоб справедливість діяла, слід враховувати як її букву, так і її дух. Щоб спотворити суть справедливості, достатньо просто знехтувати духом, дотримуючись букви. І саме про це говорить «нейтральний» статус для спортсменів з держав-агресорів. Будь-яка країна, яка підтримує цю ідею, також підтримує несправедливість.

Всі ми знаємо, що професійна спортивна кар'єра триває недовго. Для спортсменів Олімпійські ігри – це вершина. Але, незважаючи на це, справжні цінності завжди повинні світити — особливо в спорті. І про дії, і про бездіяльність можна судити і по людях, і по історії. Бути на правильному боці досить просто: бути чесним із собою, знищити страх, протестувати проти вбивств.

Видатні спортсмени часто є кумирами та прикладом для наслідування. Тому їхня совість повинна бути взірцевою для всіх. Є мільйони різних способів розповісти світові правду про війну в Україні.

Бережіть свою гідність і поважайте справжні олімпійські цінності».