Король у вигнанні, а де ж свита? Ч1: як живе близьке оточення Януковича

Після розлучення з дружиною в 2017 році, "легітимний" президент, за даними Der Spiegel, проживає в квартирі в самому центрі Москви з сестрою своєї колишньої кухарки. Повідомляється, що в новому житлі Януковича присутні багато охоронців, а квартира рясніє предметами розкоші.

Сам же втікач в березні цього року на прес-конференції у Москві заявив, що живе за рахунок своєї сім’ї і що йому "ніхто не заздрить сьогодні".

Якщо з Януковичем все більш менш зрозуміло - нещасний пенсіонер без грошей доживає свій вік в центрі Москви, журналістам АСПІ стало цікаво, чим живуть його поплічники.

Олександр Янукович - бізнесмен, син президента-втікача.

Олександр Янукович займався лише бізнесом та в політику відкрито не йшов. До того, як його батько став президентом, не був публічною особою.

Янукович очолював будівельну корпорацію "Менеджментс ассетс компани" (МАКО). Також син президента володів ПАТ "Укрбізнесбанк", нині ліквідованим. В 2011 році Олександр Янукович став одноосібним власником "Всеукраїнського банку розвитку", який знаходиться сьогодні у стані ліквідації.

Старший син президента Януковича був ядром фінансово-промислової групи, так званої Сім’ї, з потужним представництвом у силовому і фінансовому блоках влади, активами в промисловості, банківській сфері та енергетиці.

У березні 2014 року, Олександр Янукович разом зі своїм батьком потрапив в санкційний список ЄС. Його звинувачували в тому, що він відповідав за фінансування всього президентського клану.

28 лютого 2014 року в Женеві почалося розслідування щодо Олександра Януковича і його батька Віктора Януковича. Їх підозрювали в корупції.

6 березня 2014 року Євросоюз і Канада оголосили, що Янукович з батьком і молодшим братом числяться в списках високопоставлених українських чиновників, проти яких запроваджуються фінансові санкції.

18 квітня 2014 року СБУ оголосила Олександра Януковича в розшук. Він підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України - службове підроблення, підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

12 січня 2015 року спеціальна комісія Міжнародної поліцейської організації за запитом української сторони оголосила Олександра Януковича в міжнародний розшук Інтерполу. Проте уже в травні 2017 року Олександр Янукович, як і його батько, був знятий з розшуку.

15 квітня 2015 року СБУ порушила кримінальну справу стосовно фірми "Мако трейдинг", що належить Олександру Януковичу за підозрою у фінансуванні тероризму.

3 березня 2016 року Печерський районний суд Києва наклав арешт на 11 банківських рахунків компаній, що пов’язані з Олександром Януковичем в рамках досудового слідства за підозрою в заволодінні бюджетними коштами. А в квітні 2018 року стало відомо, що рішенням Печерського суду від 14 лютого арешти з рахунків сині президента-втікача було знято. Після чого Янукович вивів зі своїх рахунків 2,6 млрд гривень.

Олександр Янукович продовжує займатись бізнесом в енергетичній сфері. Проживає то в Підмоскв’ї, то в ОАЕ та має тісні зв’язки з оточенням президента Чечні Рамзана Кадирова.

Віктор Пшонка - екс-генпрокурор України

Під час Революції Гідності 22 лютого 2014 року Верховна Рада висловила недовіру Віктору Пшонці, що, згідно з Конституцією, тягло за собою його відставку. Ввечері того ж дня Арсен Аваков, який на той час обіймав посаду в.о. міністра внутрішніх справ, повідомив, що Пшонка намагався втекти в Росію. Однак в аеропорту Донецька йому  заборонили виїзд за кордон. Та це не зупинило колишнього очільника ГПУ і 7 квітня в мережі з’явилось відео, де Пшонка за допомогою особистої охорони зміг покинути приміщення аеропорту. За супротив прикордонникам йому "світить" до шести років за гратами.

Після цього в ЗМІ поширилась інформація, що чиновнику вдалося перебратись в РФ. Через тиждень після інциденту в аеропорту його нібито бачили в одному з московських ресторанів в компанії Віктора Януковича та екс-голови МВС Віталія Захарченка.

Зазначимо, що після втечі Пшонки активісти Майдану увірвались до його маєтку, де їх зустріло розмаїття розкоші, вінцем якої був портрет самого Пшонки в образі Юлія Цезаря. До того ж, що за 2012 рік тодішній генпрокурор задекларував досить скромні, як для українського чиновника, доходи - "лише" 1,1 млн гривень, 488 тисяч з яких становила зарплата, а інші кошти - авторські гонорари та відсотки за вкладами.

Сім’я Пшонки контролювала в Краматорську кілька ювелірних підприємств. Після втечі колишнього генерального прокурора вони були закриті, а їхнє обладнання - вивезено в Крим. І вже восени 2014 року в Севастополі було зареєстровано ТОВ "Ювелірний завод" Золотий стандарт", що згідно з Єдиним реєстром юридичних осіб РФ належить громадянці Росії Євгенії Фріге. "Радіо Свобода" називає її дружиною Михайла Бурова, колишнього помічника депутата Артема Пшонки (син екс-генпрокурора). На Бурова були оформлені ювелірні компанії сім'ї Пшонки в Краматорську.

Тож це наштовхує на думку, що Віткор Пшонка веде досить непублічний спосіб життя на території Росії та анексованого Криму й тихенько кує золото.

Андрій Портнов - радник президента Януковича

Під час Євромайдану Портнов був членом робочої групи з урегулювання політичної кризи разом з тодішнім президентом. 24 січня 2014 року Янукович звільнив Портнова з посади свого радника та призначив його першим заступником голови АП. Проте вже 26 лютого він був звільнений з цієї посади в.о. президента України Олександром Турчиновим.

Після зміни влади в Україні, 22 лютого Андрій Портнов покинув територію України, а 28 лютого ГПУ вимагала від СБУ та МВС протягом 10 днів затримати колишнього заступника голови АП. Крім того, 6 березня 2014 року ЄС та Канада заявили, що проти нього запроваджуються санкції, хоча сам Портнов заявив, що активів за кордоном не має.

А 25 травня того ж року Федеральна міграційна служба надала Портнову дозвіл на проживання на території РФ протягом трьох років. А наприкінці 2014 року Андрій Портнов заявив, що має намір повернутись в Україну в зв’язку з відсутністю проти нього юридичних звинувачень. Так, судом була визнана недостовірною інформація щодо причетності Портнова до масових вбивств на Майдані, а також - інформацію щодо його причетності до розкрадання об’єктів нерухомості в Межигір’ї.

Судячи з інформації на Facebook-сторінці Портнова, зараз він проживає у Відні.

Також, Портнов на своїй сторінці в соцмережі на початку цього літа публікував світлини з головним редактором "Страна.ua" Ігорем Гужвою, якого в Україні підозрюють в вимаганні грошей за непублікацію матеріалу, що компроментує одного з нардепів. Крім того, в СБУ заявили, що на одній з флешок, яку вилучили у Гужви, була виявлена секретна інформація Міноборони. Після чого Гужва втік до Відня, де попросив політичного притулку, в той же час в Україні його оголосили в розшук.

Зазначимо, що в січні цього року Андрій Портнов "засвітився" в ефірі українського телеканалу ZIK, якому він дав ексклюзивне інтерв’ю.

Вадим Колєсніченко - депутат Верховної Ради від "Партії Регіонів" 5-7 скликань

Ще до Євромайдану Колєсніченко прославився як українофоб. По-перше, Колєсніченко був одним з авторів скандального закону "Про основи державної мовної політики", який передбачав надання мовам національних меншин статусу "регіонального" в тих областях, де хоча б 10% населення вважають цю мову рідною.

По-друге, з самого початку Євромайдану Колєсніченко був одним з головних його опонентів. Він був одним з авторів закону "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів про додаткові заходи захисту безпеки громадян", який містив низку норм, що обмежують права і свободи громадян. Ухвалення цього закону спровокувало сутички активістів Майдану та правоохоронців по всій Україні.

Після перемоги Революції Гідності депутат полишив Київ та поїхав у Севастополь. А після анексії Криму Колєсніченко склав повноваження народного депутата України, бо "не визнає чинну українську владу" та "перебуває на території РФ". Крім того, він заявив, що отримує громадянство РФ, на підставі чого в.о. президента України Олександр Турчинов заявив про намір позбавити Колєсніченка українського громадянства.

У квітні 2014 року Колєсніченко вступив в російську партію "Родина". У 2015 році українська влада почала кримінальне переслідування Колєсніченка за звинуваченням в діях щодо неконституційної зміни території України та порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної належності або ставлення до релігії. Сам екс-нардеп заявив, що ніяких злочинів не скоював і відмовився їхати на допит.

Згідно з інформацією на його сторінці в Facebook зараз Колєсніченко проживає в Севастополі та обіймає посаду генерального секретаря Кримського футбольного союзу та є доцентом Севатопольського філіалу МДУ.

Крім того, в 2017 році Колєсніченко висувався кандидатом на пост губернатора Севастополя від російської партії "Родина". Проте в самій партії спростували цю інформацію. У підсумку, Колєсніченко так і не брав участі в цих виборах.

Сергій Курченко - бізнесмен, власник групи компаній "Газ Україна" та медіа-холдингу "UMH Group"

У ЗМІ Сергія Курченко часто називали людиною з оточення Олександра Януковича, крім того, вважається, що він був в дружніх стосунках з Віктором Пшонкою та його сином. Сам Курченко цю інформацію спростовує та заявляє, що не знайомий із сином президента-втікача.

Проте після зміни влади в Україні в 2014 році, Курченко досить швидко виїхав до Росії. Уже навесні того ж року Куренко став співвласником мережі автозаправок в Криму. Крім того, Курченко створив на території анексованого півострова медіахолдинг "Скіф-медіа".

В Україні Курченка звинувачують у нанесенні шкоди державі у розмірі 5 млрд гривень, у зв’язку з чим були заморожені всі його активи.

Крім того, 5 грудня 2017 року генпрокурор Юрій Луценко виступив, що колишній губернатор Одеської області Михайло Саакашвілі вступив в злочинну змову з Сергієм Курченком, отримав від нього 500 тисяч доларів і на ці гроші готував акції по дестабілізації політичної обстановки в Україні. Кінцевою метою називають держпереворот в країні.

Зазначимо, що медіа-холдниг "UMH Group" і досі працює на території України.