П’ятий рік під впливом Росії: як окуповані території пережили 2018-й

Донбас

Мабуть, найважливішою подією на окупованому Донбасі стала зміна ватажків “республік”.

У серпні ліквідували ватажка "ДНР" Олександра Захарченка - його підірвали у донецькому ресторані "Сепар".

Вибуховий пристрій був закладений при вході в зал і здетонував, коли Захарченко був під ним. Бойовики звинувачують Службу безпеки України, а СБУ називає вбивство результатом зведення кримінальних рахунків між кланами "ДНР", або ліквідацією російськими спецслужбами.

Після цього на окупованих територіях відбулись псевдовибори, після яких було заявлено ім'я Дениса Пушиліна як нового голову ”ДНР”. Разом із ними провели "вибори" і у "ЛНР", там ватажком став Леонід Пасічник.

Волонтер, керівник Благодійної організацій "Фонд Мир і Ко" Мирослав Гай зазначає, що після ліквідації Захарченка та прихід нової "влади" Донбас став більш контрольований Росією. Вони вже припинили робити вигляд псевдодемократії, а просто відкрито роблять все за вказівкою Росії. За його словами, це зумовлено тим, що група Захарченка багато собі дозволяла.

Як говорить Мирослав Гай, з військового погляду, в порівнянні з попередніми роками ситуація змінилась. Якщо у 14-15 роках це була війна артилерії, то після "Мінська 1", "Мінська 2", змінилися акценти на диверсійні групи і на снайперські пари. Перемир'я там немає.

Російські війська проводять планові ротації, вони використовують перемир'я для того, щоб ефективно накопичувати техніку. Кордон України регулярно перетинається військовими колонами РФ, а говорити про замороження конфлікту не доводиться, додає експерт.

Цьогоріч багато опасінь та заяв лунало про екологічну катастрофу на Донбасі. За часів СРСР на Донбасі було багато шахт, заводів та фабрик, які постачали продукцію на всю імперію.

Зараз там є декілька джерел екологічного лиха. Наприклад Фенольний завод у Торецьку де проводиться переробка фенольної, нафталінової і піридинової сировини. На території заводу є сховища хімічних відходів. Завод розташований на межі зіткнення, тому в разі потрапляння снарядів у хімічні сховища та їх витік у навколишнє середовище, наслідки будуть катастрофічні як для непідконтрольних територій, так і для всієї України.

А в результаті припинення насосів на деяких шахтах рівень забрудненої води піднявся майже до ґрунтових. Сьогоднішні тенденції загрожують забрудненню не тільки вод і ґрунтів окупованої території, а і всій Європі. У вересні цього року налічувалось 36 шахт, де припинені роботи та 70, які перебувають у стані ліквідації. Вони затоплюються забрудненою водою, що неминуче призведе до просідання ґрунтів.

Експерти констатують, що на Донбасі досі гуманітарна катастрофа, відбувається запустіння. Тим часом Росія не поспішає брати його на баланс, як Крим. Однак і втручання не заперечує, називаючи його “допомогою”.

Крим

З Кримом ситуація зовсім інша. Росія вважає його окремою федеративною одиницею, а отже законодавство та державна політика відчутна кожному жителю. Але дії Росії неабияк відбиваються на підконтрольній Україні території.

15 травня було відкрито міст через Керченську протоку. На думку економіста Андрія Ілларіонова, архітектурне планування мосту було навмисно спроектоване нижчим, ніж у інших подібних мостів.

"Це дозволяє обмежити розмір судів, які могли б заходити в українські порти Азовського моря", - зазначив економіст.

В результаті цього Росія почала використовувати міст як економічний важіль впливу на Україну. Одразу після відкриття мосту українські кораблі почали зазнавати додаткових перевірок, контролю та затримки. Також утисків зазнавали судна, які йдуть від портів України. Таким чином, починаючи з літа, Російська Федерація почала активно блокувати Керченську протоку для України.

Наприкінці листопада в результаті чергової переправи українських суден з акваторію Чорного до Азовського моря відбувся силовий напад з боку Військово-Морського Флоту Росії та сил Берегової охорони. Вони обстріляли українські артилерійські катери супроводу та буксирний катер "Яни Капу". Всі три кораблі були захоплені разом з 24 моряками. Через інцидент, наступного дня в Україні було запроваджено режим воєнного стану у 10 областях.

За 2018 рік місто Керч стало відомим не лише назвою моста, а і трагедією у політехнічному коледжі, яка сталася 17 жовтня. 18-річний студент Владислав Росляков за допомогою вогнепальної зброї та вибухової техніки убив 20 та поранив 52 людини. А сам після нападу вчинив самогубство.

23 серпня 2018 року в Кримському Армянську стався викид хімічних речовин у атмосферу, який значно переважав допустимі норми на заводі "Кримський Титан". За словами Міноборони України, напередодні викиду ЗС Росії проводили стрільби в районах розташування відстійників відходів хімічного виробництва. Сняряд влучив і пошкодив конструкції відстійників, в результаті чого стався викид хімічно-небезпечних речовин.
Остаточна кількість постраждалих Росія замовчує, але після оприлюдненні інформації про викид, сталась евакуація 4 тисяч дітей. Одразу місцеві жителі почали скаржитись на пневмонію, опіки слизових оболонок рота та носа.

Заяви про територіальну цілісність України в Росії караються багаторічним ув'язненням. Про це свідчить уже не одна судова справа.

Євген Панов, заарештований у Росії як “диверсант”, 13 липня був засуджений на 8 років колонії суворого режиму. Його звинувачують у підготовці терористичного акту в Криму у 2016 році. Він своєї вини не визнавав та повідомив про тортури представників ФСБ під час слідства.

Політв’язню Росії Володимиру Балуху у 2018 році скоротили термін ув’язнення на один місяць та етапували до Керченської в’язниці. В результаті голодування, яке він вів з березня на знак протесту, схуд на 30 кг.
Починаючи з 2014 року влада Росії переслідувала Балуха за його патріотичну позицію щодо України. Російська влада засудила його за нібито зберігання зброї та на 5 років.

В серпні фігурантів “справи Хізб ут-Тахрір” етапували з Сімферополя до Ростова-на-Дону. 24 грудня чотирьом фігурантам оголосили вирок, трьом фігурантам 9 років, одному - 17 років позбавлення волі.
Їх було арештовано у 2016 році за нібито участь у терористичній організації. Релігійна ісламська організація Хізб ут-Тахрір з 2003 року заборонена російською владою і Росія продовжує репресії щодо членів Хізб ут-Тахрір.

З огляду на заяви Кремля про туманну можливість “домовитися з українською владою” та деяке відсторонення Росії від Донбасу, ще можна припустити повернення його під контроль України. Однак, як запевняють експерти та політики, зрушення залежать від результатів виборів у 2019-му. А от щодо Криму Росія чітко демонструє загарбницьку політику, попри міжнародні санкції. Тож питання коли очікувати повернення українського півострова залишається відкритим.