Чому Польща перетворюється з адвоката України перед Європою на прокурора?

То міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський заявить про неможливість інтеграції України до союзу європейських країн без з’ясування історичних питань (статус Бандери в Україні), то з’являються різкі висловлювання польської сторони щодо врегулювання прав польської меншини в Україні, які з’явилися на тлі українського закону про освіту. Можна пригадати аналогічні випади польських псевдонаціоналістів  у бік України, пов’язані з історичними прецедентами на Волині та інше. Україна намагається достойно реагувати на такі випади але постійно відбиватися від неоднозначних закидів з боку польської сторони – це не вихід і не вирішення проблеми.

Якщо відсторонитися від емоцій і поглянути на розвиток подій з точки зору логіки, задавшись відомим в історичному аспекті питанням сui prodest? (Кому вигідно?), можна виокремити ту сторону, яка не тільки зацікавлена у розбраті між українською та польською стороною, а ще й докладає чимало зусиль для того, аби роздмухати вогонь ворожнечі на тлі історичних казусів.

На думку експертів з інформаційного центру «Міжмор’я», які дослідили розвиток подій останніх років, найбільше у конфлікті між Україною та Польщею зацікавлена (сюрпризу не буде) Росія. Російські агенти впливу постійно підбурюють українських та польських націоналістів до конфліктів через питання «національної пам’яті». Це стало можливим не тільки через реальне історичне підґрунтя для таких конфліктів, але й через те, що українська культура, дипломатія та громадська позиція вкрай обмежено представлена у Польщі.

Експерт ІЦ «Міжмор’я» Юрій Міндюк зазначив, що українська присутність у Польщі дуже слабко представлена, і це суттєво ускладнює захист інтересів України і розв’язує руки недружелюбним силам, які створюють провокаційні заходи, публічні акції, направлені проти України. Кремлівські сили постійно намагаються знайти слабкі сторони у взаємовідносинах між Україною та Польщею і використати конфліктні теми для створення прецеденту, який допоміг би ослабити позиції України на міжнародній арені.

Під час круглого столу, який пройшов у Києві і був присвяченій напрацюванню дієвих шляхів виходу із цієї непростої ситуації, експерти запропонували план, який передбачає компромісні кроки від польської та української сторони.

Наприклад, одним з кроків є створення споріднених меншин в обох країнах. Це питання особливо актуально на тлі децентралізації та створенні окремих громад (у тому числі і на етнічних основах) в різних регіонах України. Що правда, Польща мусить відмовитися від імперсько-шовіністських висловлювань в адресу української сторони, змінити своє ставлення до історико-культурного питання та пообіцяти аналогічну підтримку прав української нацменшини у Польщі.

Експерти також дійшли висновку, що потрібно докласти зусиль з обох сторін для організації спільних синергічних програм, які б об’єднували інтереси людей з різних країн. Для цього потрібно залучити ресурси та відповідних фахівців, які б налагодили обмін інформацією між представниками обох країн. Також надважливим питанням є встановлення домовленості між націоналістичними силами, що будь-які провокації – не привід для негайної симетричної відповіді, адже саме цього домагаються провокатори. Мова йде про вандалізм та руйнування пам’ятників. У свою чергу, Польща має отримати чіткий сигнал від українських дипломатів, що недружні висловлювання офіційних персон будуть сприйматися українською стороною дуже гостро.

Українці та поляки мають нарешті зрозуміти, що непрості історичні події, які відбувалися у минулому, мають досліджуватися науковцями, і це повинно бути питанням академічної сфери, а не темою для скандалів в ЗМІ, суспільної міфології і міжнародних стосунків.