Путін не відмовиться від України: Atlantic Council назвав умову завершення війни

Війна Росії проти України не завершиться доти, доки Володимир Путін не змириться з існуванням незалежної української держави та не відмовиться від імперських претензій щодо Києва. 

Таку оцінку оприлюднили автори Atlantic Council, наголосивши, що за нинішніх обставин самі переговори не здатні усунути першопричину російської агресії.

У матеріалі, підготовленому до Дня Незалежності України, йдеться про те, що Росія протягом століть залишалася одним із головних чинників, які перешкоджали повноцінному утвердженню української державності. Автори зазначають, що сучасна війна є продовженням значно тривалішого протистояння Москви з прагненням України самостійно визначати власне майбутнє.

На думку Atlantic Council, особисте значення України для Путіна є одним із ключових факторів, які пояснюють тривалість агресії. Російський правитель сприймає розпад Радянського Союзу як історичну несправедливість і прагне відновити вплив Росії в межах колишнього імперського простору.

Саме тому автори матеріалу вважають помилковою думку, що Кремль готовий просто погодитися на існування повністю незалежної України. На їхню оцінку, російська політика щодо української держави протягом правління Путіна демонструвала послідовне прагнення обмежити український суверенітет.

Спочатку Москва намагалася впливати на Україну політичними та внутрішніми інструментами. Коли цей підхід не дав бажаного для Кремля результату, Росія перейшла до відкритої військової агресії. У 2014 році Москва окупувала частину українських територій, а у 2022 році розпочала повномасштабне вторгнення.

Автори Atlantic Council звертають увагу і на зміну російської риторики. За роки агресії заяви Кремля щодо української державності ставали дедалі радикальнішими. Водночас дії російської влади на окупованих територіях, за оцінкою видання, демонструють прагнення витіснити українську ідентичність.

Йдеться, зокрема, про спроби прибрати українську мову, культуру, історичну пам'ять та інші прояви української ідентичності з окупованих територій. Саме ці процеси автори матеріалу розглядають як важливий доказ того, що російські цілі виходять далеко за межі захоплення окремих територій.

На цьому тлі Atlantic Council ставить під сумнів можливість змістовного компромісу між Україною та Росією за умови, що Кремль продовжуватиме переслідувати свої нинішні цілі. Автори вважають, що просте припинення бойових дій без зміни російського ставлення до української державності не гарантуватиме тривалого миру.

У матеріалі також критикується підхід частини українських партнерів, які, на думку авторів, продовжують розраховувати на мирну угоду, побудовану передусім на взаємних поступках. Atlantic Council вважає, що така стратегія може не враховувати реальні цілі російського керівництва.

Автори наголошують: західні держави повинні виходити не лише з бажання якомога швидше припинити бойові дії, а й із необхідності забезпечити довгострокове виживання незалежної України. Якщо причини агресії залишаться незмінними, саме по собі дипломатичне оформлення припинення війни не гарантуватиме стабільності.

Окремо Atlantic Council застерігає, що помилкове трактування російських намірів створює ризики не тільки для України. На думку авторів, надмірна ставка на поступове умиротворення Кремля може в перспективі створити додаткову загрозу для європейської безпеки.

Україна, своєю чергою, продовжує чинити опір саме тому, що значна частина українського суспільства не сприймає війну як суперечку лише за окремі території. Для українців питання полягає у збереженні незалежної держави, власної ідентичності та права самостійно визначати зовнішньополітичний і внутрішній курс.

У цьому контексті автори Atlantic Council пов'язують тривалість війни безпосередньо з позицією Путіна. Якщо російський лідер продовжуватиме вважати незалежну Україну неприйнятним явищем, будь-які домовленості залишатимуться вразливими перед новими спробами Москви змінити ситуацію силою.

Тому головною умовою завершення війни автори називають не просто укладення чергової угоди між сторонами, а зміну фундаментального ставлення Кремля до української незалежності. Путін, за їхньою оцінкою, має прийняти незворотний факт існування суверенної України.

На цьому тлі будь-який переговорний процес має розглядатися ширше, ніж просто можливість домовитися про припинення вогню. Питання гарантій безпеки, здатності України захищатися та готовності Росії відмовитися від імперських претензій безпосередньо впливатимуть на те, чи стане потенційна домовленість справжнім завершенням війни.

Atlantic Council також зазначає, що Україна відзначає вже п'ятий День Незалежності в умовах повномасштабної війни. Символічно це підкреслює головну проблему, яку автори бачать у нинішньому протистоянні: боротьба України за незалежність триває, оскільки Росія досі не погодилася з її остаточним утвердженням як самостійної держави.

Водночас у матеріалі згадується і позиція Володимира Зеленського щодо можливих часових рамок завершення війни. Президент України раніше заявляв, що можливість закінчити війну існує до кінця літа 2027 року, оскільки після цього у США розпочнеться новий виборчий цикл. Також Зеленський повідомляв про запропонований Вашингтону новий формат мирних переговорів.

Проте оцінка Atlantic Council зосереджена не на конкретній даті завершення бойових дій, а на фундаментальній передумові миру. Автори вважають, що визначальним фактором залишатиметься готовність Кремля відмовитися від прагнення контролювати Україну.

Отже, питання завершення російсько-української війни, за оцінкою Atlantic Council, неможливо звести лише до переговорів про території чи припинення вогню. Ключовою умовою залишається визнання Росією незалежності України та відмова Володимира Путіна від імперських планів щодо української держави. Поки цього не станеться, будь-який мирний процес, на думку авторів, ризикує залишитися лише тимчасовою паузою, а не остаточним завершенням війни.