Використання хімічної зброї проти Україні – ознака слабкості армії Росії

Звичайно, ставлення до законів та міжнародних норм з боку кремля завжди було зневажливим, що часто переходило до повного ігнорування. Що говорити хоча б про те, що розв'язання Путіним війни проти України повністю підпадає під статтю 353 Кримінального кодексу РФ «Планування, підготовка, розв'язання чи ведення агресивної війни».

І в цьому випадку не допомагає навіть те, що російський диктатор називає війну "спеціальною операцією". В офіційному коментарі до ст.353 Кримінального кодексу йдеться: «Ведення агресивної війни означає здійснення військових операцій проти іншої держави із застосуванням усіх чи окремих видів озброєння чи військової техніки.

Ці дії можуть виражатися: 
а) у вторгненні або нападі на територію іншої суверенної держави або у військовій окупації території іншої незалежної держави повністю або частково; 
б) у бомбардуванні міст, населених пунктів, народно-господарських об'єктів та оборонних споруд або у застосуванні будь-якого виду зброї проти збройних сил та військової техніки на території іншої держави; 
в) у блокаді портів чи берегів іншої держави; 
г) у нападі на військово-морські та військово-повітряні флоти іншої держави; 
д) у застосуванні збройних сил, що знаходяться на території іншої держави за згодою приймаючої держави; 
е) у порушенні умов, обумовлених у підписаній угоді.»

Чи неправда, чітко описано все те, що зробив Путін і його кремлівська кліка. Чорним по білому. У їхніх же законах. І їм на це начхати. Тому ми не можемо знати, де саме знаходиться грань правового нігілізму правлячого в Москві режиму і чи існує ця грань взагалі.

11 квітня 2022 року стане ще однією віхою російсько-української війни. Цього дня російські загарбники використали отруйні речовини проти захисників Маріуполя та мирних жителів. Застосувавши зброю масового ураження, Росія остаточно поставила себе поза всяким законом.

Враховуючи те, що хімзброя (імовірно, зарин) була використана в малих дозах, можна сказати про те, що російські окупаційні війська вирішили протестувати міжнародну громадську думку та реакцію цивілізованого світу на цей факт. Крім того, проводиться класичне усунення «вікна Овертона» з немислимого в можливе. І вибір об'єкта розпилення – не випадковий.

Маріуполь перебуває у повному оточенні загарбників і не може йтися про якийсь допуск міжнародних експертів для зняття зразків з метою встановлення факту застосування газу. Проте, крім заяв захисників міста, є й інші непрямі підтвердження застосування отруйних речовин. 11 квітня так званий «прессекретар народної міліції ДНР» Едуард Басурін встиг заявити, що із захисниками Маріуполя на території «Азовсталі» «мають розібратися хімічні війська». Наразі, за повідомленнями джерел, Басуріна заарештовано співробітниками ФСБ і вивезено у невідомому напрямку.

Другим фактом є призначення командувачем російських військ Олександра Дворнікова, якого вже кілька років називають "сирійським м'ясником". Він провів у Сирії на чолі російського угруповання менше року – з вересня 2015 року до липня 2016 року. Перебування Дворнікова запам'яталося масованими бомбардуваннями стратегічною авіацією мирних кварталів та застосуванням отруйних речовин.

Путін тоді нагородив генерала-вбивцю званням героя Росії. Дворніков очолив російське угруповання в Україні, яке не зуміло досягти жодного помітного успіху за 6 тижнів війни. І, очевидно, йому видано карт-бланш на будь-які безчинства, аби добитися хоч якогось успіху та відновити реноме «великої армії». Застосування отруйних речовин, на думку кремля, має зламати волю до опору захисників Маріуполя та залякати мирних жителів, які, як бачимо, не припиняють боротьбу навіть у тимчасово окупованих містах України.

Все це відбувається саме тому, що, як виявилося, російська армія ні на що не здатна на полі бою, якщо воює з дотриманням правил та звичаїв ведення війни. Не треба, безумовно, применшувати можливості російсько-фашистської орди.

Але цілком очевидно, що керівництво РФ переоцінило свої можливості, мабуть, попавшись на власну пропаганду про непереможність і «аналогів-немає» вітчизняної техніки, серед якої ми так і не побачили сучасних зразків, типу легендарної телевізійної зірки – «Армати». Тому змінилася тактика, і агресори розпочали килимові бомбардування міст некерованими боєприпасами, руйнування цивільної інфраструктури, масові вбивства мирного населення та застосування отруйних речовин.

Не важко припустити, що в умовах, коли зриваються плани, солдати окупантів масово відмовляються воювати, а українські захисники завдають болісних для самолюбства тирана ударів, на кшталт знищення флагмана чорноморського флоту, градус психопатії керівництва кремля наростатиме і воно йтиме на все нові злочини. Україна має бути готова до цього та за кожним фактом залучати міжнародне співтовариство до розслідування військових злочинів з метою висування офіційного звинувачення злочинцям у міжнародному трибуналі після остаточної перемоги над імперією зла.

ELENA RUDENKO