Зеленський відкрив новий фронт війни: Україна почала бити по космічній інфраструктурі Росії – Forbes

Російсько-українська війна поступово виходить за межі традиційного поля бою, а космічна інфраструктура РФ перетворюється на новий напрям протистояння. 

Україна завдає ударів по об’єктах, які забезпечують російські військові супутниковий зв’язок, навігацію та запуск космічних апаратів. Експерти, яких цитує Forbes, вважають, що Київ намагається не допустити створення Росією повноцінного військового угруповання в космосі, тоді як Москва паралельно розвиває власну супутникову систему зв’язку.

Війна між Україною та Росією поступово набуває нового виміру. Якщо раніше основними цілями далекобійних ударів були військові аеродроми, склади, заводи, командні пункти та нафтова інфраструктура, то тепер дедалі більше уваги приділяється об’єктам, пов’язаним із космічними можливостями Росії.

Як пише Forbes, Україна посилює кампанію проти російської військово-космічної інфраструктури. Йдеться про підприємства та центри, які забезпечують запуск ракет, супутниковий зв’язок, навігацію та роботу російських космічних систем. Експерти вважають, що такі удари можуть мати довгострокове значення для здатності Москви розвивати військові технології.

Однією з найбільш помітних цілей став ракетно-космічний центр «Прогрес» у західній частині Росії. Підприємство виробляє ракети сімейства «Союз», які використовуються для запуску космічних апаратів, зокрема супутників спостереження та кораблів, що прямують до Міжнародної космічної станції.

Саме значення цього підприємства робить його важливим елементом російської космічної інфраструктури. Втрата або пошкодження виробничих можливостей такого рівня потенційно впливає не тільки на цивільні космічні програми РФ, а й на її військові спроможності.

Експертка Королівського коледжу Лондона Олена Гроссфельд назвала останню атаку частиною ширшої української кампанії. За її оцінкою, удари по російських космічних об’єктах не є поодинокими випадками, а поступово формують окремий напрям української стратегії.

На початку серпня під ударом опинився головний дослідницький центр «Роскосмосу» в Корольові поблизу Москви. Ще раніше, у червні, атак зазнали центри космічного зв’язку в Дубні та інші об’єкти, пов’язані з відповідною інфраструктурою.

Таким чином, географія та характер цілей поступово змінюються. Українські удари дедалі частіше спрямовані не лише на безпосередньо військові об'єкти, а й на технологічну основу, яка дозволяє Росії вести сучасну війну.

Особливе значення тут має супутниковий зв’язок. Сучасні збройні сили значною мірою залежать від космічних систем для передачі даних, навігації, розвідки та координації військ. Тому контроль над відповідною інфраструктурою стає важливою частиною військового протистояння.

Експертка Secure World Foundation Вікторія Самсон звернула увагу на те, що характер цілей у нинішній війні поступово розширюється. На її думку, це свідчить про появу дедалі більшої кількості об’єктів, які мають стратегічне значення для ведення бойових дій.

Космічний компонент війни почав формуватися ще на початку повномасштабного вторгнення Росії. Одним із важливих епізодів стала атака РФ на наземну інфраструктуру супутникової мережі Viasat, яку Україна використовувала для військового зв’язку.

Після цього дедалі важливішу роль для українських військових почала відігравати система Starlink. Таким чином, супутникові технології вже давно стали невід'ємною частиною війни, хоча самі бойові дії здебільшого відбуваються на землі.

Тепер же Росія намагається створити власну систему супутникового зв’язку під назвою «Рассвет». Саме тут українські удари по ракетно-космічній інфраструктурі можуть мати особливе значення.

За оцінкою Вікторії Самсон, Москва поки далека від повноцінного розгортання власного супутникового угруповання. При цьому ракети «Союз», які виробляє центр «Прогрес», мають використовуватися для запуску супутників цієї системи.

Отже, атака на виробника «Союзів» потенційно може вплинути на плани Росії щодо створення власної супутникової системи. Для Москви це особливо важливо в умовах, коли супутниковий зв’язок стає одним із ключових елементів сучасних військових операцій.

Окремим напрямом протистояння залишаються об'єкти, пов’язані з навігацією. Forbes згадує попередній український удар по радіотелескопу в Криму. Цей комплекс свого часу створили українські науковці для забезпечення зв’язку під час космічних місій до Марса та Венери.

Після окупації Криму Росія адаптувала обладнання для вдосконалення супутникової навігаційної системи ГЛОНАСС. Тому об'єкт із науковим минулим отримав для РФ військове значення.

Водночас Україна нарощує можливості для ударів на великі відстані. Президент Володимир Зеленський заявляв, що нова українська крилата ракета FP-5 «Фламінго» змогла уразити космічний об’єкт приблизно за 900 кілометрів від українського кордону.

Паралельно українські сили атакували авіабазу «Саваслейка», де розміщуються російські носії ракет. Це демонструє, що розвиток далекобійного озброєння дозволяє Україні одночасно працювати по різних елементах російської військової системи.

Саме збільшення дальності українських засобів ураження, на думку експертів, змінює розрахунки російського командування. Об'єкти, які раніше могли вважатися відносно захищеними через віддаленість від України, тепер опиняються в зоні потенційного ураження.

Олена Гроссфельд зазначає, що розвиток українських далекобійних можливостей фактично означає: російська інфраструктура вже не може вважатися гарантовано захищеною лише через своє географічне розташування. Це стосується і космічних підприємств.

При цьому експерти звертають увагу на принципову різницю між нинішніми можливостями України та потенційними планами Росії щодо ведення війни в космосі. Поки основна частина протистояння відбувається на землі — через удари по наземних об’єктах, які забезпечують роботу космічних систем.

Проте ситуація може змінитися. Росія працює над протисупутниковою зброєю, а експерти побоюються можливості появи на ній ядерної боєголовки. Такий сценарій уже виходить за межі звичайної війни та створює загрозу для глобальної супутникової інфраструктури.

Особливо небезпечним міг би стати ядерний вибух на орбіті. За оцінками експертів, він здатен знищити значну кількість супутників зв’язку та систем спостереження. Наслідки такого кроку могли б вийти далеко за межі російсько-української війни та зачепити космічну інфраструктуру інших держав.

Саме тому нинішні українські удари по російських космічних об’єктах варто розглядати не лише як знищення окремих підприємств. Вони можуть бути частиною боротьби за те, якою буде військово-космічна спроможність Росії в майбутньому.

Для Москви космічні системи мають дедалі більше значення. Супутники дозволяють отримувати розвідувальні дані, забезпечувати навігацію, передавати інформацію та підтримувати військовий зв’язок. Без відповідної наземної інфраструктури значна частина цих можливостей втрачає ефективність.

Водночас Росія вже стикається з технологічними обмеженнями та санкціями. Експерти припускають, що після пошкодження космічної інфраструктури Москва може мати додаткові труднощі з отриманням сучасних компонентів і мікросхем, необхідних для відновлення складних систем.

Тому наслідки ударів можуть проявлятися не відразу. Навіть якщо Росія здатна відновити окремий об'єкт, їй доведеться вирішувати питання обладнання, комплектуючих, технологій і виробничих ланцюгів.

У підсумку російсько-українська війна поступово перетворюється на протистояння технологічних систем. На землі триває боротьба за території, у повітрі — за контроль над небом, а в космічній сфері формується окреме змагання за зв’язок, розвідку, навігацію та можливість запускати супутники.

Україна, судячи з характеру останніх ударів, намагається не дозволити Росії безперешкодно нарощувати ці можливості. Водночас Москва розвиває власні супутникові системи та протисупутникові технології.

Таким чином, війна справді поступово виходить у космос, хоча основні бойові дії поки що відбуваються на Землі. Ураження російських космічних підприємств, центрів зв’язку та об'єктів супутникової інфраструктури свідчить про те, що технологічна складова війни стає дедалі важливішою. І від того, наскільки Україна зможе обмежити російські можливості у цій сфері, залежатиме не лише перебіг нинішньої війни, а й потенціал Росії для ведення майбутніх військових кампаній.