Голосуй відповідально: хто іде "змінювати політику" з Вакарчуком

За низкою різноманітних соцопитувань рейтинг партії "Голос" коливається в районі 8%, що дає їй змогу впевнено пройти у Верховну Раду України на дострокових парламентських виборах. Проте нещодавно рейтинг політсили ледь доходив до прохідних п'яти відсотків. Ситуацію змінив Сергій Притула, який приєднався до Вакарчука і став останнім, тридцятим номером "Голосу". 

У першу десятку партії увійшли: Святослав Вакарчук, екс-заступниця міністра економічного розвитку і торгівлі України Юлія Клименко, головчиня IT-компанії Ring Ukraine Кіра Рудик, радник прем'єр-міністра з парламентським відносин Ярослав Железняк, антикорупційна діячка Олександра Устінова, юрист фірми "Кісіль і партнери" Олег Макаров, керівник Transparency International Ярослав Юрчишин, заступник головного редактора газети "Дзеркало тижня" Сергій Рахманін, екс-заступниця Саакашвілі в Одеській ОДА Соломія Бобровська, заступниця в. о. голови МОЗ Уляни Супрун Ольга Стефанишина.

Ми підготували для вас матеріал про тих, "хто буде змінювати українську політику". 

1. Святослав Вакарчук

Музикант, лідер партії, екснародний депутат.

Вперше музикант зіткнувся з політикою у 1999 році під час президентських виборів. Тоді він був активним учасником пропрезидентського туру — разом з іншими артистами підтримував Леоніда Кучму, опозицію якому склав комуніст Петро Симоненко. Досі достовірно невідомо яку саме ціль переслідував Вакарчук - підтримати саме Кучму чи просто не допустити до влади в Україні комуніста.

Як би там не було, але Вакарчук вже став на новий для себе шлях активної громадянської позиції, який привів його до Помаранчевої революції. Під час подій 2004 року співак дуже активно агітував тоді за опозиційного кандидата в президенти Віктора Ющенко. Він постійно виступав на сцені Майдану та закликав людей єднатися проти ставленика Кучми Віктора Януковича. 

У 2007 році Вакарчук вперше вирішує самостійно спробувати себе в український політиці. Він проходить до Верховної Ради за списками політичного альянсу "Наша Україна - Народна самооборона", яку тоді очолював чинний генпрокурор України Юрій Луценко.

Проте музикант не зміг себе вдало реалізувати в державній сфері - він не подав жодного законопроєкту, вніс лише дві поправки, одну з яких ухвалили, та полюбляв прогулювати – пропустив 44% засідань.
Трохи більше ніж через рік Святослав Вакарчук добровільно складає депутатський мандат та йде з парламенту. 

"У парламенті важка енергетика. Єдине спокійне місце, де відчуваєш себе вільно, - це буфет. Там все як в нормальному житті. Більш того, навіть самі депутати там стають іншими: сосиски і адигейський сир з медом роблять з ними чудо", - так Вакарчук прокоментував свій рік у Верховній Раді.

Лише через десять років стає відомо, що саме стало причиною такої кількості прогулів. В інтерв'ю Яніні Соколовій він зізнався, що в Раду не ходив, тому тоді вже як три місяці написав заяву про складання мандату, але блок "НУНС" його "не відпускали". 

"11 вересня 2008 року я офіційно написав заяву про складання мандату і вважав за потрібне з того моменту більше не приходити в парламент. Яценюк, тодішній голова Верховної Ради, підписав його, і я абсолютно свідомо сказав: більше я в парламент ходити не буду", - згадує Вакарчук. 

Наступні роки музикант занурюється у творчість, працює над сольними проєктами, але "назовні" його витягує Революція гідності. Вакарчук повертається на головну сцену Революції, де активно закликає провладні сили та "Беркут" не чинити опору народові та спокійно піти у відставку. 

Наприкінці 2018 року Святослав Вакарчук часто фігурував у соціологічних опитуваннях та навіть був їхнім лідером як можливий кандидат на пост президента України. Проте в президенти він так і не пішов, але про політику не забув. 

У травні музикант проголошує створення власної політичної сили партії "Голос" та заявляє, що вони йдуть на парламентські вибори 2019.

Більше про Вакарчука читайте тут.

2. Юлія Клименко

Керівниця партії, експертка з комунікацій, керівниця торгового відділу "PFTS Stock Exchange" (1995-2001), директорка "JSC Slavutich" (2002-2006), комерційна директорка "Dragon Development Llc" (2006-2010), директорка "Interbud & RTC Boryspil Llc\Cantik Enterprises Ltd" (2010-2015), ексзаступниця міністра економічного розвитку і торгівлі Айвараса Абромавичуса (2015-2016), представниця в правлінні, "European Bank for reconstruction and development" (2016-2017), членкиня правління "Transparency International" (2016-2019), членкиня правління "Центр Економічної Стратегії" (2018-), радниця ректора "Київська Школа Економіки" (2018-). 

Економістка за освітою Юлія Клименко саме та людина, яка ще у 2015 році зареєструвала партію "Голос", до 2019-го вона мала назву "Платформа ініціатив".

Як згадувала сама пані Клименко, з Вакарчуком вона познайомилася наприкінці минулого року через спільних друзів та сама запропонувала йому свою організаційну допомогу, коли він вирішив йти у парламент. 

Юлія 20 років працювала підприємницею в бізнесі на керівних посадах, коли у 2015 році їй "несподівано" пропонують долучитися до команди міністра Айвараса Абромавичуса і стати керівницею його апарату. 

"Нам дали фальстарт і ніхто нічого змінювати особливо не збирався, завжди маючи залізобетонний аргумент "система може розвалиться і буде ще гірше, отже, краще не хитайте", - саме так вона охарактеризувала свій рік у міністерстві. 

Також за час державної служби Юлія потрапила в неприємну ситуацію: в місті Переяслав-Хмельницький, під час подорожі з сім'єю, її побив власник готелю "Артак". Пані Клименко стверджувала, що чоловік накинувся на неї та членів її сім'ї через те, що вона довго не могла виїхати з парковки готелю. Вона, її громадянський чоловік та 18-річний син отримали ушкодження легкої та середньої тяжкості. 

До речі про сім'ю, згідно з декларацією пані Клименко вона перебуває у стосунках з громадянином Канади Андрієм Сірком-Галущенком та має трьох синів, двоє з яких також піддані Канади. Дивно, але на презентації членів "Голосу" Святослав Вакарчук зокерма зауважив, що Юлія "горда мати шістьох дітей". 

3. Кіра Рудник

IT-підприємниця, СЕО компанії "Ring Ukraine", працювала тестувальницею ПЗ, членкиня ради директорів Американської торговельної палати в Україні, входить до сотні найуспішніших жінок України.

Пані Рудник починала свій професійний шлях як тестувальниця програмного забезпечення, а зараз керує компанією, штаб якої 900 чоловік. Минулого року "Ring", яка займається розробкою "розумних" гаджетів для дому, купив американський гігант "Amazon" за 1 мільярд доларів. 

Загалом, все її життя було пов'язано з бізнесом, працювала в США, займалась менеджментом, організацією процесів, аутстафінгом, якихось взаємовідносин з політикою знайти не вдалося.

В своїх інтерв'ю часто розповідає про складність бізнесвумен у сферах, які традиційно призначені для чоловіків. 

"Швидкість, hardworking і відсутність жалю до себе" - три основні принципи, які використовує Кіра Рудник, за її словами, у своїй роботі. 

4. Ярослав Железняк 

Експерт із зв'язків з Верховною Радою Стратегічної групи радників з підтримки реформ Кабінету міністрів України (SAGSUR) (2016-), радник міністра економічного розвитку та торгівлі Степана Кубіва (2015-2018), радник прем'єр-міністра Володимира Гройсмана по зв'язкам з парламентом (2017-2018), співзасновник проєкту "PolitEyes", викладач у Київській школі економіки.

Сфера діяльності пана Железняка - експертиза діяльності парламенту. Як зазначають на сайті "Голосу", свого часу Ярослав мобілізував депутатів голосувати за реформаторські законопроєкти: реєстр держзакупівель "Prozorro", медичну реформу, дерегуляцію бізнесу. 

Згідно з його світлинами на його Facebook-сторінці.y він дійсно підтримував всі ці реформи. 

До партії він приєднався, щоб допомогти знайти "чесних та гідних кандидатів у регіонах, розбудувати нову політичну стратегію партії". 

5. Олександра Устінова

Антикорупційна активістка, членкиня правління ГО "Центр протидії корупції" (2014-2019), секретарка Ради громадського контролю НАБУ (2015-), членкиня наглядової ради благодійного фонду "Пацієнти України", членкиня комісії з оцінки корупційних ризиків та моніторингу виконання антикорупційної програми Міністерства охорони здоров’я України (2017-), комунікаційна менеджерка піар-агенції "Красні комунікації", комунікаційна менеджерка "Всеукраїнської мережі ЛЖВ", авторка і ведуча програми "безКоштовна медицина", активістка "Молодіжної Ліги Захисту Тварин" та "Київського товариства захисту тварини"; локальним координатором руху "Зробимо Україну чистою".

Значну увагу своєї активістської діяльності Устінова приділяє охороні здоров'я, про що свідчать її численні блоги на цю тему. 

Окрім того, вона щойно повернулася зі Стенфордського університету, де навчалася за програмою Ukrainian Emerging Leaders.

"Багато років я боролася проти корупції та за права пацієнтів в громадському секторі. Можна сказати – вела партизанську війну. Тепер я йду на передову антикорупційного фронту. Я вірю, що партія "Голос" – саме та нова політична сила, яка зможе змінити правила гри в українській політиці", - пояснює свій вибір йти в політику пані Устінова. 

Ще за часів навчання вона брала активну участь у діяльності громадських організацій різноманітних направлень: проти тютюнового диму, на захист тварин, за чистоту довкілля тощо. 

У 2015 увійшла до першого складу Ради громадського контролю НАБУ, де обіймала посаду серетарки Ради. 

У травні 2018 року прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо Устінової. В справі йдеться про нібито перешкоджання професійній діяльності журналіста Сергія Філімонова.

Підставою для початку провадження стала заява цього журналіста після того, як він у 2017 році зустрічав Устінову та її чоловіка в аеропорту "Бориспіль". У ЦПК Філімонова називають провокатором і стверджують, що тоді сталася сутичка, під час якої постраждала лише пані Устінова.

"Саме події в аероропорту та ганебна поведінка провокатора Філімоненка і стали причиною суперечки між останнім та Віталієм. Єдиним хто дійсно постраждав в аеропорту є саме Олександра, заяви якої поліція вперто не розслідує. Натомість, початок  цього кримінального провадження за начебто перешкоджання журналісту є тиском та черговою спробою провокатора перетворити себе на жертву", — стверджує Олена Щербан, юристка ЦПК. 

У 2018 році  також сталося ще одна  "визначна" подія пов'язана з Олександрою Устіновою - це її декларація за 2017 рік. В ній вона в гумористичній формі задекларувала домашніх улюбленців - котика Жорік та песика Коді. 

"Друг сім'ї. Шкоднічає, гризе взуття, вигулює по вечорам, приносить радість та щастя. Дісталася у спадок від родини з Луганщини, яка втікала від неоголошеної війни закордон і шукала для своїх улюбленців нову родину.

Маленький, волохатий, тендітний. Муркотить колискові по вечорам, вранці піднімає краще за будильник, дере коробки. Дістався у спадок від родини з Луганщини, яка втікала від неоголошеної війни закордон і шукала для своїх улюбленців нову родину", - такий опис "цінного рухомого майна" поданий в декларації.

6. Олег Макаров 

Адвокат, ексдепутат, ведучий партнер юридичної фірми "Василь Кісіль та Партнери" (1992-), заступник голови Дисциплінарної палати "Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури" (2007-2010), заступник голови "Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України" (2012-2015), депутат Київської міської ради VIII скликання фракція "Самопоміч" (2015-).

Світова юридична спільнота багато разів визнавала Олега Макарова одним з найкращих спеціалістів судового процесу. Про це свідчать його численні регалії. 

В політику пан Макаров також вперше потрапив у 2015 році на хвилі "Самопомочі". Тоді від партії в міськраду йшло багато юристів, однак пройшов лише Макаров та Роман Марченко. 

В Київській раді був доволі активним депутатом, в гучні скандали не потрапляв. У 2016 році під час подій навколо забудови столичного озера на Позняках виступав на стороні громади та прямо засудив представників забудовника в побитті людей. 

"Ми вважаємо неприпустимою ситуацію, коли кияни б'ють киян через питання забудови. У Києві гострі питання мають вирішуватися за допомогою переговорів, відповідальність за недопущення протистояння лежить на Київському міському голові та на депутатах Київради", - говорив тоді депутат.

7. Ярослав Юрчишин

Заступник голови партії, антикорупційний громадський активіст, член правління "Transparency International Україна" (2014-2016), член конкурсної комісії з обрання прокурорів Спеціальної антикорупційної прокуратури, член Ради громадського контролю при НАБУ (2016–2017). 

Список громадський регалій пана Юрчишина можна продовжувати ще довго, проте найголовніше, що в політиці він далеко не перший день, хоча офіційно політиком не був. Отримана освіта політолога допомогла Ярославу міцно закріпитися на посадах радників та помічників різноманітних депутатів та чиновників. 

Почавши свій шлях в партії Віктора Ющенко "Наша Україна" помічником одного з народних депутатів пан Юрчишин зрозумів, що може зробити більше як громадський активіст. Тому вирішив йти саме цим шляхом, дійшовши до виконавчого директора антикорупційної організації "Transparency International Україна". Там він працював разом з другим номером партії "Голос" Юлією Клименко. Вони разом залишили свої посади, щоб приєднатися до Вакарчука.

За часи "Нашої України" познайомився з багатьма політиками, зокрема з Петром Порошенком. Минулого року він проводив закриту зустріч з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, вони розмовляли про антикорупційну діяльність та напади на активістів в Україні. 

Загалом, вся діяльність пана Юрчишина крутиться навколо корупції та її подолання. 

8. Сергій Рахманін

Журналіст, телеведучий, редактор відділу політики газети "Дзеркало тижня" (1998-), ведучий програми "Гра у Класику" на телеканалі "ZIK" (2014-2019). 

Сергій Рахманін від початку своє кар'єри присвячував себе політичній журналістиці, завжди писав про резонансні та гострі соціальні теми, був активним учасником декількох визначних подій в Україні. Починаючи від конституційної ночі 1996-го року до початку війни на Сході України. У 2002-2003 роках був членом журналістського старйкому, а у липні 2012 оголошував голодування після після ухваленя законопроєкту "Про засади державної мовної політики". Під час сутичок біля Українського дому в нього стався серцевий напад. 

Має багато різноманітних нагород, в тому числі "Людина року" як журналіст.

У своїх публікаціях часто критикував Володимира Зеленського за його "далекість від реальної політики"  

"Але, щоб стати успішним гравцем-політиком, потрібні не тільки рішучість і зухвалість, а й розрахунок. Зеленський зухвалий. Можна сперечатися, чого більше — рішучості чи безвідповідальності — у прагненні людини (котра поняття зеленого не має про реалії політики) стати першою особою в такий складний час у такій складній країні. Але багато виборців 31 березня і 21 квітня оцінили саме цю зухвалість, вважаючи її благом", - писав у травні журналіст. 

Додамо, що голова партії "Слуга народу" Дмитро Разумков припускає можливість створення коаліції з "Голосом".

Читайте також: Голосу відповідально: ким були майбутні слуги народу

9. Соломія Бобровська

Реформаторка, діячка, активістка руху "Чесно. Фільтруй Раду!", радниця голови Одеської обласної адміністрації Міхеіла Саакашвілі (2015-2016), виконувачка обов'язків голови Одеської ОДА (2016-2017).

За час праці в Одеській області Соломія Бобровська поставила одразу два рекорди - стала наймолодшою очільницею ОДА та взагалі першою жінкою на цій посаді, хоч і в якості в.о.. Ця частина життя пані Бобровської стала найвизначнішої в її житті.
До команди Саакашвілі вона приєдналась на хвилі реформаторства за запрошенням Юлії Марушевської (активістка Євромайдану, ексочільниця одеської митниці). Тоді Соломія вирішила присвятити себе політиці.

"2015 рік був дуже важким, передусім на фронті. Позиція була проста – якщо не йду на фронт, то маю тут викладатися на повну", - згадувала політикиня. 

До речі війну на Донбасі пані Бобровська називає "особистим незакритим гештальтом". 

Втім, на посаді заступниці Саакашвілі вона зіткнулася з недовірою одеситів через те, що вона розмовляла українською та була родом з західного міста Рівне. 

"Мене, рівнянку, сприймали інколи гірше, аніж моїх колег із Грузії. І було дуже боляче. Щоразу пояснювала, що я теж у себе вдома. І я не приїхала сюди в гості. Я не парашутистка, це теж моя земля".

Свого екслідера Саакашвілі Соломія згадує лише в позитивному контексті. "Унікальний в ідеях, в українській політиці немає політика такого рівня", - так вона його характеризувала. 

А ось співпрацю з віце-прем'єром Олександром Сичем, чиєю заступницею вона була, згадує не так жваво: ".. в мене вже був відносно сумний досвід роботи в державній структурі – в Кабміні. Звісно, мій керівник у Кабміні мене багато чого навчив, зокрема і правильних, фундаментальних, бюрократичних речей. Але для мене це були дев’ять тяжких місяців кабінетної роботи. Тоді, коли я хотіла "в поле".

Соломія отримала освіту магістра філософії  у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Також стажувалась в Канадському парламенті, де отримала диплом за особливі досягнення від прем'єр-міністра Канади. 

10. Ольга Стефанишина 

Реформаторка закупівель медичної галузі та антикорупційна активістка, заступниця Міністра охорони здоров'я України з питань європейської інтеграції (2018-2019), координаторка проекту зі зниження шкоди в Національному комітеті "Товариства Червоного Хреста України" (2006).

Киянка Ольга Стефанишина найбільш відома своєю співпрацією з в.о. міністра охорони здоров'я Уляною Супрун. На цій посаді вона займалася питаннями європейської інтеграції України, вакцинацією і державною закупівлею ліків і медичних виробів.

З посади пішла через намір висуватися в депутати від "Голосу". 
Окрім того Ольга — співзасновниця благодійного фонду "Пацієнти України", де разом працювала з п'ятим номером партії Олександрою Устіновою.

У своєму матеріалі журналіст Володимир Бойко згадував Ольгу як членкиню "Ради громадського контролю НАБУ" та "Центру протидії корупції". Також в цьому матеріалі йдеться про корупцію серед громадських активістів, де також фігурує ім'я пані Стефанишиної. 

Підсумки: 

На перший погляд основной костяк партії "Голос" виглядає як вже згуртована команда. Більшість з них давно займаються спільною діяльністю. Наприклад, Олександра Устінова та Ольга Стефанишина в ГО "Центр протидії корупції", чи Юлія Клименко та Ярослав Юрчишин в "Transparency International", є також члени скаутської платформи "Пласт".

Загалом, більшість з них - це молоді громадські активісти, які не перегоріли після спротиву системи та не втратили жаги до змін. 
Це дає підстави вірити, що вони дійсно можуть "змінити українську політику", але в який бік — питання відкрите.