ЦПК проти Матіоса: затягування справи по деклараціям військових прокурорів

За його словами, він дійсно прийняв постанову про застосування спеціальних засобів безпеки до окремих прокурорів шляхом «заборони видачі та вилучення відомостей про них державними органами», в тому числі НАЗК. Національне агентство виконало цю постанову і своїм рішенням прибрало з публічного Реєстру 72 декларації військових прокурорів.

Наприкінці травня 2017 року Центр протидії корупції подав позов до суду проти головного військового прокурора Анатолія Матіоса та Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК).

Трохи більше ніж через місяць,19 липня 2017 року відбулося засідання суду, під час якого юристи Центру протидії корупції намагалися оскаржити дії керівників цих двох органів, що полягають у закритті від громадськості декларацій військових.

У Нацагентстві заявили, що декларації були вилучені з реєстру через рішення головного військового прокурора Анатолія Матіоса. Водночас, НАЗК не оприлюднює документ, на підставі якого були вилучені декларації, а сам Матіос не коментує це повідомлення агентства.

«Рішення А.Матіоса про приховування декларацій було прийнято 31 березня – за місяць до дедлайну подачі декларацій в Реєстр. 14 квітня стало відомо про зникнення тільки тих декларацій, які були подані в Реєстр до кінця березня. Скільки декларацій, поданих після рішення Матіоса, не було оприлюднено в Реєстрі, не знає ніхто. Чиї це були декларацій – тільки військових прокурорів чи когось щаблем вище, наприклад, з керівництва ГПУ – невідомо. На нашу думку, приховування уже оприлюднених декларацій могло бути зроблене для прикриття більшої кількості співробітників Військової прокуратури, які не хотіли оприлюднювати свої декларації. “Постанова Матіоса” також приховала від очей громадськості всі інші відомості, які подаються в Реєстр: про зміну майнового стану військових прокурорів, їх уточнені декларації», – заявили юристи Центру продитії корупції під час судового засідання.

ЦПК прагне отримати копії цих рішень через суд та скасувати їх, а також змусити НАЗК повернути приховані декларації в публічну частину Реєстру.

«Генеральна прокуратура України, якій підпорядковується Військова прокуратура, пояснює необхідність вилучення декларацій тим, що під час розслідування фактів ведення збройними силами РФ агресивної війни проти України, було отримано інформацію про існування реальної загрози життю та здоров’ю військових прокурорів, які здійснюють ці розслідування. Разом з тим, майнові декларації прокурорів не містять жодної інформації, яка може їм загрожувати», – коментує ситуацію юрист ЦПК Олена Щербан.

Нагадаємо, що статки деяких прокурорів, зокрема заступника Матіоса – Дмира Борзих, декларація якого теж була засекречена,  – вже стали предметом антикорупційних розслідувань.

Зі слів представників ЦПК, персональні дані не публікуються в Реєстрі, як і дані про місце проживання та місцезнаходження майна. Посади і імена прокурорів і так є публічними – ними, наприклад, рясніють судові ухвали. До моменту прийняття постанови всі декларації знаходилися у вільному доступі;  будь-хто міг їх скопіювати або завантажити масив даних НАЗК, Сьогодні ці декларації і досі в публічному доступі.

Варто додати, що правомірність приховування інформації співпрацівників СБУ, чиї декларації також закриті від вільного доступу – не викликають нарікань. Адже мова йде про працівників служби безпеки, які виконують, у тому числі, секретні завдання. Але військові прокурори – це досить таки публічні особи. Саме тому, на думку представників ЦПК інформація про стан прокурорських статків має бути відкритою.

За результатами засідання Окружного адміністративного суду, було вирішено перенести наступний розгляд справи на початок вересня 2017 року і провести його у закритому режимі. До того ж, суд відмовився вислухати одного з ключових свідків по справі, журналіста і активіста проекту «Декларації» Дениса Бігуса, який власне і причетний до виявлення того факту, що декларації зникли з публічного доступу.

Перелік вищеозначених факторів ставить під сумніви результативність дій ЦПК, про що, власне і завила юрист Олена Щербан. Адже, як тільки судові розгляди починають переносити, проводити у закритому режимі та всіляко затягувати процес, надія на прозорість та результативність рішень українських суддів пропорційно знижується.