Курська операція довела, що ядерна зброя Росії не є фактором стримування – WSJ

Наступ ЗСУ на Курську область є не просто зухвалою спробою зупинити російське вторгнення. Це перший випадок, коли ядерна держава зіткнулася з вторгненням та окупацією з боку іншої країни, пише The Wall Street Journal.

"Десятиліттями теорія ядерної ескалації припускала, що країни, які володіють атомною зброєю, мають значний імунітет від нападу, оскільки агресор ризикує спровокувати Армагеддон. Відносно невеликі держави, такі як Ізраїль, Іран, Північна Корея та Лівія, прагнули отримати ядерну зброю частково для того, щоб стримувати напади більших і краще озброєних супротивників", - зазначили у виданні.

У матеріалі підкреслили, що Україна не є ядерною державою, проте їй вдалося протягом більш ніж трьох тижнів захопити територію, яка наразі становить майже 1300 квадратних кілометрів. "Це приголомшливий поворот. Стратеги протягом багатьох років часто передбачали, що країни-члени Організації Північноатлантичного договору захоплять російську територію в бою, а не обложені аутсайдери зроблять це. Зараз західні лідери, військові мислителі і ядерні теоретики ламають голову над тим, що нинішні події означають для перспектив російської ескалації і для майбутніх воєнних ігор", - зауважили у WSJ. У зв'язку з такими подіями у світі змушені переглянути роль, яку ядерна зброя може відігравати у стримуванні, вважають аналітики видання.

Зокрема в ядерній доктрині РФ йдеться про те, що країна застосує атомну зброю в разі загрози суверенітету або територіальній цілісності країни.  "Хоча Україна займає частину російської території, жодна зі сторін не вважає Курську область стратегічно важливою, тому атака України - якою б незручною вона не була для Кремля - не демонструє жодних ознак перетину російської червоної лінії", - вважають автори матеріалу.

Проте двозначність та невизначеність "є невід'ємною частиною ядерної гри", підкреслюють у WSJ. "Ніхто насправді не знає російської "червоної лінії" - вони ніколи не називали її точно. Пізніше ми можемо дізнатися, що перетнули червону лінію два місяці тому", - пояснив колишній радянський і російський перемовник з контролю над озброєннями Микола Соков.

Він звертає уваги зокрема на те, що Кремль та російський диктатор Володимир Путін, ймовірно, розглядають загрози для його режиму як суверенні загрози для РФ. "З цього погляду, значні здобутки України або втрати Росії можуть призвести до ядерної ескалації - хоча вона, швидше за все, почнеться з більш широкого використання неядерної зброї, а не раптового нападу", - зазначив Соков.

У виданні наголосили, що Україна вторгненням в Курську область хоче показати, що ще одне табу може бути порушене без жахливих наслідків. Також частково метою цього є дозвіл використовувати більш летальну та точну американську зброю на території РФ.  "Розігрування подій, спричинених просуванням України до Курська, сягає корінням у часи холодної війни, коли теорія ескалації була широко досліджуваною дисципліною. Коли Радянський Союз розробив атомну бомбу в 1949 році, через чотири роки після того, як її створили США, західні стратеги намагалися передбачити, як ця жахлива зброя може бути використана в бою", - нагадали у матеріалі.

Водночас близько шести років тому професор політології Джеймс Девіс, завідувач кафедри міжнародних відносин Університету Санкт-Галлена у Швейцарії, зрозумів, що прийняття рішень у ядерній сфері зникло як наукова галузь, однак повертається як проблема. "Ми завжди вважали, що ядерна зброя не годиться ні для чого, окрім як для стримування. Ми справді не думали, що неядерна держава може напасти на ядерну державу", - зауважив він.