Топ фейків "двоголової рашистської курки": секс, жінки, чоловіки, ОЗГ

21 листопада у ЗМІ з'явилася інформація про те що СБУ викрила (чи прикрила, скоріше) чергові ботоферми у Київській та Одеській областях. Все за стандартним шаблоном: фінансування йшло з рф, боти курувалися не надто свідомими громадянами, використовувалися для дестабілізації в Україні.

Такі новини вже давно нікого не дивують. Ну викрили, та й викрили. Але середньостатистичний користувач українських соцмереж насправді навіть не помічає, з якою розгалуженою системою стикається щоденно. У стрічці новин, у нав'язливому рекламному таргеті, під відосиками улюблених блогерів, у коментарях під будь-якою новиною - від загальнополітичних, військових тематик до тих, де обговорюються дружини Віктора Павліка, вуса Павла Зіброва та чергова "вагітність" Насті Каменських. Бо це вам тільки здається, що думка домогосподарки Любові Петрівни із прапорцем на аватарці та закритим або ж пустим профілем не вплине на загальну картину сприйняття ситуації в країні. Кожен такий коментар-новина-відео є гвинтиком у великому механізмі маніпулювання громадською думкою, інструментом в інформаційній війні.

Отже, якщо вірити Вікіпедії, інформаційна війна - це викладення інформації у спосіб, який формує у суспільстві чи групі людей потрібну точку зору. Як наслідок, відбувається усвідомлення окремих фактів чи подій у потрібному для маніпулятора світлі. Не будемо вдаватися зараз в атаки на державні ресурси та органи, а зупинимося на більш "народному" методі ведення інформаційних війн.

Умовно російська тактика в цьому питанні виглядає так:
1. Використання ботів.
2. Створення та поширення фейків.
3. Утримання своїх "лідерів громадської думки".

Кожен наступний пункт є дорожчим та ефективнішим за попередній. Але ж росія ніколи не славилася успішними тактиками, і звикла брати масовістю. А отже найчастіше вдається саме до першого пункту.

"Немає сечі терпіти це борошно"

Ось вам банальний приклад використання дешевого бота. Трохи поскупилися російські куратори, недоплатили "фермерам", і їхні "бото-вівці", замість збурити невдоволення українців відключеннями світла, лише насмішили своїм "беканням" про "сечу", "підлогу" і "борошно".

Коли ж воно справді працює, то працює наступним чином.

Середньостатистична ботоферма складається із більш ніж 5 тисяч ботів. Вони лайкають, шерять, коментують, запрошують, рекомендують. Найчастіше - за прописаними програмними алгоритмами. Тобто, прописуються обов'язкові слова і програма генерує їх у довільному порядку. Це простіший варіант, який і видає збої про "сечу" та "борошно".

Більш дорогий варіант працює "вручну". На сайтах пошуку роботи можна зустріти вакансії "Робота в інтернеті" без вказання обов'язків. Набирають всіх, хто готовий присвятити кілька вільних годин у день. Далі купуються «сімки», також купуються або створюються електронні адреси, вигадується особиста інформація на будь-який смак і завдання і, відповідно до цієї інформації, надсилаються запити на дружбу. Часто такі акаунти купуються на спеціальних ресурсах, які можна знайти у елементарних пошуковиках. А далі вже безробітні студенти за копійчану надбавку до стипендії хоч цілий день залишають коменти на вказаних замовником сторінках.

Про найяскравіші приклади спланованих атак ботів часто повідомляють відомі українські громадські діячі. Зокрема, з атаками ботів стикалися Сергій Стерненко, Яніна Соколова та Денис Казанський.

ЯК З ЦИМ БОРОТИСЯ? Не вступайте у суперечки з невідомими вам користувачами. Якщо помітили підозрілий коментар - скористайтеся інструментами зручної вам соціальної мережі, аби поскаржитися на публікацію. Чим більше ботів заблоковано, тим менше шансів на успіх інформаційної операції ворога.

"Сенсації",  висмоктані з пальця

Армія бойових українських комарів, а перед цим біолабораторних птахів, "брудні ядерні бомби" та інші "новини" у стилі палати №6 - це лише верхівка айсбергу. Бо розрахована на вже пропрацьованого середньостатистичного росіянина. На українців це в такому форматі не діє. Але сам інструмент "фейк ньюз" доволі щедро використовується на наші з вами голови.

Що ж таке фейк?
 
Фейк ньюз - це підроблені або імітовані під новини повідомлення, створені з ігноруванням редакційних норм, правил та процесів, прийнятих у ЗМІ. Інакше кажучи, це вигадані новини, спрямовані на свідомість певної групи людей з певною метою.

Дуже часто поширення фейків використовується в атаках проти конкретних осіб, неугодних росії. Масово під такі атаки потрапляють українські волонтери, громадські діячі, патріоти, які не є широковідомими, а тому їх легко "знешкодити". Інформації ж про них в мережі мало, а тому можна вигадати будь-що, оформити це в красиву обгортку, і читачі повірять. Ну, принаймні, росіяни у цьому щиро впевнені.

Так, наприклад, відома українська волонтерка Ореста Бріт на всіх фейкових каналах звинувачується у тому, що є "коханкою Залужного" - на підставі одного спільного фото в соцмережах.

Техніка нападу на вікіпедію проукраїнських діячів

Сотниченко Сергій Олександрович, український експерт у галузі криптовалют, учасник тероборони Києва, який з перших днів бере участь в захисті України, також був атакований рашистськими ботофермами.

Російські замовники звертаються до свого пулу ресурсів, де розміщують фейкові новини.

У статті зібрано матеріал із фейкометів, куди "автори", як би смішно це не звучало, додають папери з гербами терористичної держави. Тобто закидають, що боєць  боєць, який захищає Україну та воює з російськими орками, має бути дискредитований папірцями з двоголовою куркою тих, з ким він воює.

Далі в бій вступають рашистські боти. Вони заходять у Вікіпедію і заносять коментарі, апелюючи до статей із фейкометів, сподіваючись "вбити" сторінку у Вікіпедії та вплинути на громадську думку, викликавши резонанс.

Фактично, після детального розгляду пулу ресурсів тими, хто розуміє, що це фейк, маємо наступне.

Самі ресурси входять до реєстру фейкових новин України, не мають власної редакції та авторів, не мають ліцензії. Тобто, створені для того, аби дезінформувати українців, які на цьому розуміються.

На аккаунтах російських ботів-коментаторів у Вікіпедії можна побачити пошту. Після простих маніпуляцій за поштою виходимо на сторінку Фейсбук цього рашиста з ботоферми і, о диво!, бачимо всю красу "русского міра" кібервійн: пустий профіль, георгіївська стрічки, 9 травня.

Порада: аби не бути дезінформованим, читайте новини з офіційних українських джерел, які мають ліцензію ЗМІ України. Не дайте обманути себе ворогам із двоголовою куркою, тим більше, що курка вже напівмертва.

"Я не Шарій, я тільки вчуся"

Цієї статті б взагалі не було, і про жодний успіх жодної інформаційної атаки росіян можна було б навіть не говорити, але. Один малесенький факт: на телеграм-каналі Анатолія Шарія, який фактично є визанним агентом впливу росії, досі понад 950 тисяч підписників. Це, у принципі, все, що треба знати про успішність роспропаганди.

Телеграм-канали можна розглядати як головну зброю росіян в інформаційній війні. Переваги: доступний, оперативний, зручний метод отримання інформації. Для замовників же - це великі охоплення, плюс - економія на інструментах. Достатньо вкладатися тільки у "лідера громадської думки", тобто, у розвинутий канал.

Вартість розміщення будь-якої потрібної замовнику новини варіюється від 100 до 3000 доларів - залежно від кількості підписників на каналі. І це навіть не секретна інформація - майже на кожному популярному ресурсі є контакт "для розміщення реклами". Контактуєте - і можете хоч рецепт бабусиного пирога на всі півмільйона підписників прорекламувати. А якщо ще й під кожну новину знаходити профільний телеграм-канал, то можна взагалі зірвати джек-пот.

Боротися з російською пропагандою, насправді, дуже просто - не читайте умовного "Шарія", фільтруйте інформацію, яку отримуєте, та не забувайте про основи інформаційної гігієни.

А решту залиште українським кібервійськам.