Юрій Федоренко назвав головну умову демобілізації в Україні: "Без укомплектованої армії звільнення військових неможливе"

Демобілізація українських військовослужбовців залежатиме не лише від політичних рішень, а передусім від того, чи зможуть Сили оборони одночасно зберегти боєздатність, забезпечити ротації та компенсувати відтік досвідчених бійців. 

Командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес» майор Юрій Федоренко заявив, що за нинішніх умов встановити чіткі строки служби неможливо, оскільки армія ще не має достатнього комплекту особового складу.

Питання демобілізації залишається одним із найбільш складних для України на тлі тривалої війни. Військовослужбовці, які перебувають у строю найдовше, потребують повноцінного відпочинку та можливості проводити більше часу з родинами, однак їхнє масове звільнення без одночасного поповнення війська може створити критичний дефіцит людей на бойових позиціях. Саме цим Федоренко пояснює необхідність спочатку налагодити стабільне комплектування Сил оборони.

За словами командира «Ахіллеса», сьогодні неможливо назвати універсальний термін, після якого військовослужбовець автоматично має залишати армію. Для цього необхідно, щоб процес поповнення війська працював стабільно, нові військовослужбовці рівномірно розподілялися між підрозділами, а частини мали можливість не тільки виконувати бойові завдання, а й нормально відновлюватися.

Федоренко наголосив, що проблема стосується не лише самої можливості звільнити військових, а й того, що відбуватиметься після їхнього відходу зі служби. Якщо досвідчених бійців одночасно вивести зі складу підрозділів, а заміни для них не буде, навантаження на тих, хто залишиться, різко зросте. У результаті замість повноцінної ротації військові продовжуватимуть надмірно довго перебувати на бойових позиціях.

Саме тому командир «Ахіллеса» пов'язує можливість справедливої демобілізації із завершенням процесу комплектування армії. Він звернув увагу на необхідність такого розподілу особового складу, за якого військові отримуватимуть можливість регулярно відновлюватися після виконання бойових завдань. Йдеться, зокрема, про збільшення часу, який захисники можуть проводити вдома, а не про короткі періоди відпочинку між бойовими виїздами.

Окремо Федоренко звернув увагу на контракти в українській армії. За його оцінкою, дворічний контракт може бути реалістичним варіантом за умови, якщо війна завершиться протягом відповідного періоду. Якщо ж бойові дії триватимуть довше, автоматично відпустити значну кількість військовослужбовців буде неможливо, оскільки це може послабити оборонні спроможності держави.

Фактично позиція Федоренка зводиться до того, що демобілізація має бути не окремим рішенням, відірваним від потреб фронту, а частиною загальної системи управління військом. Спочатку має бути забезпечена достатня кількість людей у бойових підрозділах, після чого можна визначати категорії військових, які отримають право на звільнення, та формувати зрозумілий механізм їхньої заміни.

Це питання вже раніше порушувалося українським військовим командуванням. Як зазначає OBOZ.UA, колишній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський говорив про можливість демобілізації лише за умови, що мобілізаційний ресурс дозволить зберегти боєздатність армії. Водночас він наголошував на необхідності врахувати цілий комплекс факторів, пов'язаних з обороноздатністю України, а також забезпечити справедливий підхід до військовослужбовців.

Начальник Генерального штабу ЗСУ Андрій Гнатов також повідомляв, що питання демобілізації перебуває в роботі. За його словами, розглядаються різні варіанти вирішення проблеми, передусім щодо військовослужбовців, які перебувають у війську найдовше — від перших днів повномасштабного вторгнення або ще з періоду бойових дій, що тривають із 2014 року.

Водночас Гнатов прямо пов'язував перспективи звільнення військових із темпами поповнення армії. Чим більше людей надходитиме до війська, тим більше можливостей з'являтиметься для звільнення тих категорій військовослужбовців, які вже можуть претендувати на демобілізацію. Таким чином, мобілізація та демобілізація фактично є взаємопов'язаними процесами.

Для військових це означає, що питання терміну служби не може розглядатися винятково через календарні строки. У ситуації, коли бойові дії тривають, держава повинна одночасно забезпечити ротацію підрозділів, підготовку нових військовослужбовців, відновлення особового складу та збереження необхідної чисельності армії.

Саме дефіцит людей, а не відсутність самого запиту на демобілізацію, залишається одним із головних обмежень. Військовослужбовці, які роками перебувають у строю, потребують справедливого механізму звільнення, однак цей механізм має працювати так, щоб після їхнього відходу бойові частини не втрачали здатність виконувати завдання.

Позиція Юрія Федоренка показує, що для української армії демобілізація сьогодні безпосередньо пов'язана з питанням резерву. Якщо нові військовослужбовці не надходитимуть достатніми темпами, одночасне звільнення великої кількості досвідчених бійців створить додаткове навантаження на підрозділи, які продовжують воювати. Саме тому командир вважає, що спочатку необхідно сформувати повноцінний механізм комплектування та заміни особового складу.

Водночас це не означає, що питання демобілізації зняте з порядку денного. Навпаки, військове командування продовжує шукати механізми, які дозволять звільняти зі служби тих, хто перебуває у війську найдовше, без критичного послаблення фронту. Ключовим завданням залишається знайти баланс між правом військових на відпочинок і звільнення та необхідністю зберігати достатню чисельність боєздатних підрозділів.

У підсумку, за логікою Федоренка, головною передумовою майбутньої демобілізації має стати не конкретна дата, а спроможність української армії замінювати військовослужбовців, які завершують службу. Поки Сили оборони не будуть належним чином укомплектовані, масштабне звільнення особового складу може створити ризик для оборони країни. А коли система поповнення, ротацій і підготовки запрацює стабільно, з'явиться значно більше можливостей для справедливого звільнення тих, хто найдовше захищає Україну.