Річниця окупації Криму: дипломатична платформа, "вагнергейт" та пошук зрадників, які підтримали "Харківські угоди"-2010

Наприкінці лютого та у першій половини березня в Україні згадують чергову річницю російської окупації АР Крим. В цей період сім років назад відбулися інспіровані Кремлем антиукраїнські виступи на півострові.

Силами посиленого військового контингенту РФ без розпізнавальних знаків (т.зв. "вєжлівиє люді" або "зелені чоловічки") у Криму за спинами окремих проросійські налаштованих громадян України та за підтримки "загонів самооборони", котрі складалися переважно з російських "козаків", відбувалося захоплення та блокування органів державної влади, стратегічних об’єктів та військових частин ЗСУ.

Хроніки окупації

11 березня 2014 року нелегітимна проросійська влада Криму ухвалила "Декларацію незалежності АР Крим та міста Севастополя". 16 березня того ж року під дулами російської зброї відбувся т.зв. "референдум", за результатами якого начебто більшість громадян (96,77%), що взяли участь у волевиявленні, проголосували за відокремлення АР від України та входження до складу Росії.

Вже відомо, що результати та явка незаконного референдуму були повністю сфальсифіковані. Про це вказують навіть матеріали доповіді Ради при президентові РФ з розвитку громадянського суспільства та прав людини. Згідно з документом, явка на "референдумі" в Криму склала лише 30%, серед яких лише від 50-60% проголосували за відокремлення від України.

Хай там як, 17 березня 2014 року було проголошена "незалежна Республіка Крим". А вже наступного дня, 18 березня, у Москві представники окупаційної влади підписали з Росією договір про входження півострову до складу РФ. Нарешті, 11 квітня "Республіка Крим" та Севастополь були включені до переліку суб’єктів РФ в Конституції Росії.

20 березня 2014 року український парламент ухвалив декларацію, в якій, зокрема, закликав членів міжнародного товариства "утриматись від визнання Криму і міста Севастополя у складі Росії у якості нових суб'єктів Федерації". 27 березня 2014 року була прийнята резолюція Генеральної Асамблеї ООН "Територіальна цілісність України", в якій підкреслюється, що референдум у Криму і Севастополі не має законної сили. Резолюцію підтримали 100 країн, 11 проголосували проти, 58 утримались.

Звичайно, акт окупації привітали лише не чисельні сателіти Москви (Білорусь, Болівія, Венесуела, Вірменія, Зімбабве, Куба, Нікарагуа, Північна Корея, Сирія та Судан), проте переважна більшість країн світу не визнала й ніколи не визнає захоплення українського півострова Росією, зокрема США, Великобританія, Євросоюз тощо. За підтримку територіальної цілісності України виступив Китай.

Внутрішні вороги

Чинна українська влада у 2020 році силами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби ініціювала створення "Кримської платформи" – міжнародного комунікаційного майданчика з проблематики окупованого Криму. Перший саміт "Кримська платформа" планується провести влітку 2021 року напередодні 30-річчя Незалежності України.

Звичайно, ця ініціатива дратує Кремль. Так, за словами Кулеби, чим більше проведення цього саміту схвалюють міжнародні партнери України, тим сильніше опір чинить Росія. "Чим більш позитивною є реакція партнерів, тим більше ми фіксуємо зусиль РФ запобігти участі у саміті різних держав. Вони вже опускаються до прямих погроз", – повідомив міністр.

А у річницю само проголошення т.зв. "Декларації про незалежність Криму та Севастополя", 11 березня 2021 року, Рада національної безпеки та оборони доручила перевірити ратифікацію 236 народними депутатами у 2010 році т.зв. "Харківських угод" на предмет наявності в діях парламентарів державної зради. Підкреслювалося, що саме цей документ розпочав процес окупації Криму, що завершився у 2014 році.

Нагадаємо, 11 років тому було подовжено перебування у Криму Чорноморського флоту РФ в обмін на газову знижку у розмірі 100 доларів за тисячу кубометрів блакитного палива та збільшення плати за оренду майна Росією на півострові. За це проголосували всі присутні на засіданні нардепи з провладної фракції "Партії регіонів", депутати від Компартії та "Блоку Володимира Литвина" у повному складі й по кілька представників "Нашої України – Народної самооборони" та "Блоку Юлії Тимошенко".

Зокрема, під час брифінгу секретар РНБО Олексій Данілов повідомив, що видане окреме доручення СБУ для з’ясування, в який спосіб 236 депутатів голосували за ратифікацію цієї угоди та, якщо Служба безпеки буде вважати за необхідне, то має порушити провадження щодо цих осіб за статтею 111 Кримінального кодексу України "Державна зрада". Втім, ASPI news вже писало, що з юридичної точки зору жодному з тодішніх депутатів нічого не загрожує.

"Чи є сенс зараз підіймати такі старі й у правовому плані неактуальні справи, – прокоментував нардеп III-VI скликань Тарас Чорновіл. – Деякі з них можна актуалізувати, але лише у плані встановлення історичної, а не правової справедливості. Приблизно, як третій президент Віктор Ющенко розпорядився відкрити кримінальну справу проти організаторів Голодомору. Але крім експрезидента Віктора Януковича за це засудити будь-кого нереально. До того ж "Харківські угоди" вже недійсні з квітня 2014 року. Чому прискіпалися саме до Верховної Ради, де лежать лише стандартні ратифікаційні матеріали й більше нічого? На таких документах жодного провадження не відкриєш, а тим більше не засудиш тих 245 нардепів, що у 2010-му голосували за угоду".

"У 2010 році лише близько 100 депутатів протистояли ратифікації "Харківських угод" у парламенті. Чому тоді у Верховній Раді відбулася зрада? Тому що людей, які розуміли всі наслідки подовження перебування Чорноморського флоту РФ у Криму, було дуже мало. А тисячі громадян не вийшли тоді під будівлю парламенту протестувати проти цього. Чому нас навчили ті події? Не допустити, сьогодні зраду у найвищих щаблях влади. Так, створення парламентську ТСК з розслідування справи "вагнерівців" більшість нардепів блокує вже пів року. Можна говорити про боротьбу зі зрадниками з трибуни, а у реальності паралельно творити зраду в кабінетах", – підсумувала нардеп від "Європейської солідарності" Ірина Геращенко.