Річниця саміту "нормандської четвірки" з Путіним, – політолог Фесенко пояснив, чому Зеленський за рік не закінчив війну на Донбасі (Відео)

Сьогодні, 9 грудня 2020-го, рівно рік як відбулася зустріч керівників держав "нормандської четвірки" – президентів України, Росії, Франції та канцлера Німеччини - за підсумками якої Володимир Зеленський заявив. що протягом року за допомогою Мінських угод він закінчіть війну на Донбасі. Чому цього не сталося, читайте у завершальній третій частині інтерв’ю ASPI news з директором Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимиром Фесенком.

ASPI news: Минулого року у Парижі керівники держав "нормандської четвірки" домовилися про зустріч через чотири місяці, проте вона так і не відбулася. Як загалом можна оцінити досягнення у переговорному процесі щодо Донбасу протягом цього року?

Ситуація виглядає не так просто, як здавалося. Головний урок цієї зустрічі для Зеленського – швидкого миру досягнути неможливо. Швидко домовитися про мир можна лише на російських умовах. Але це б була капітуляція, котра привела до війни на всій території України. Ми повернулися б у 2014 рік. Я думаю, що до саміту у Зеленського існували певні ілюзії щодо можливостей домовитися з президентом РФ Володимиром Путіним – що достатньо подивитися в очі Путіну та переконати його, наскільки щиро хоче миру президент України.

Проте, сьогодні ми бачимо, що миру на підставі взаємоприйнятного компромісу не бажає саме Путін. А у перемовинах стосовно Донбасу триває дуже складна тактична боротьба. Одним з російських інструментів цієї боротьби є блокування переговорного процесу. Кремль намагається примусити українську владу до односторонніх поступок. Добре, що Зеленський зрештою зрозумів, що односторонні поступки вже не дають результату, а навпаки – створюють нові проблеми. Саме Путін є головною перешкодою на шляху мирного процесу. Разом з тим й частина українського суспільства категорично проти будь-яких домовленостей з Росією. Зеленський теж це зрозумів. Тому президент останній рік змушений маневрувати, шукати такі компроміси, які б були більш-менш прийнятними.

За останній рік у мирному процесі проривів не відбулося, хоча їх і не могло відбутися. Проте певні просування вперед є. Все ж провели два обміни полоненими – майже 100 українців повернулися до своїх домівок. З 27 липня на Донбасі діє перемир’я. Так, цілковитого та всеосяжного припинення вогню встановити не вдалось, проте наразі втрат значно менше, ніж було до того. Зрештою, одразу після саміту був підписаний контракт про транзит російського газу через Україну. Тобто певні тактичні перемоги відбулися, тому зустріч "нормандської четвірки" даремною не була.

Дійсно у квітні мав відбутися наступний саміт у Берліні. Проте ці плани завадили втілити, по-перше, пандемія COVID-19, а, по-друге, блокування процесу з боку Росії. Сподіваюся, що після нормалізації епідеміологічної ситуації така зустріч відбудеться. Це лише питання часу та обставин.

Наразі Зеленському треба думати над своїм торішнім анонсом. Нагадаю, він сказав, якщо за рік на підставі Мінських угод на Донбасі не встановиться мир, то потрібно буде залучити план "Б". Я не знаю, що це за план. Проте у президента вибір не великий. По-перше, оновлення Мінських угод. Відмовитися від них неможливо, бо це занадто ризиковано. По-друге, поступове замороження цього конфлікту. Власне цим шляхом Україна вже почала потроху рухатися. Що це означає? Припинення бойових дій при збереженні чинної політичної структури конфлікту.

ASPI news: Як ви оцінюєте ініціативу міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби зі створення "Кримської платформи"?

Ідея хоч й не нова, проте правильна. Це спроба створити майданчик для обговорення теми Криму, для розробки сценаріїв деокупації півострову. Якщо Москва стосовно Донбасу ще йде на якісь перемовини, то про Крим вона навіть чути нічого не хоче. Тому за таких умов цю тему потрібно обговорювати з нашими міжнародними партнерами. Зауважу, що швидкої перемоги тут теж не буде, не потрібно плекати ілюзій.