Судимість як перепустка до Верховної Ради

11 квітня 2017
Адмін
744
последние новости в Украине останні новини в Україні

Але українська практика наочно демонструє, що це не тільки можливо, але і навіть є своєрідним пропуском до лав нардепів, оскільки скандали, що виникають через судимості (або сам судовий процес), привертають увагу до персони кандидата, що проштрафився, створюючи інформаційний резонанс.

А за вдалого збігу обставин і правильної інформаційної кампанії, цей факт можна використати собі на користь, наприклад, виступити в ролі жертви режиму.

Як-то кажуть – негативна реклама – теж реклама.

Слід визнати, що в будь-якому нормальному суспільстві, у особи з судимістю шанс пройти в парламент дорівнює "нулю". Жодна з поважаючих себе партій не йде на вибори з людьми, які "забруднили" себе кримінальними статтями. Але Україна – виняток. Особливо враховуючи факт, що підставою для заборони обрання у ВР України, може стати тільки непогашена і не знята судимість. Але все тече й змінюється. У деякій мірі, судимість навіть стала прохідним квитком у велику політику.

Розглянувши біографії українських топ-чиновників, ми виділили найбільш скандальних кандидатів на звання «Слизького Гаррі».

На першому місці, так би мовити – на вершині кримінального Олімпу, звичайно ж, знаходиться екс-президент України Віктор Янукович. Чиста й незатьмарена політичними ексцесами кримінальна сторона життя Януковича, і до тепер вводить в ступор правознавців, які розгублено розводять руками на питання – як могло статися, що Януковичу дозволено було брати участь у політичному житті країни? Проте ми ненадовго залишимо кандидатуру втікача Януковича та звернемо свою увагу на менш одіозних політиків, що наразі перебувають в лавах українських законодавців, і чиє кримінальне минуле не завадило розвитку їхньої кар'єри.

Тимошенко

TYMOSHENKO

Однією з найвідоміших ув'язнених Верховної Ради можна вважати лідера партії "Батьківщина" Юлію Тимошенко. Під час президентства Віктора Януковича проти екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко було порушено кілька кримінальних справ, які стосувалися, в першу чергу, діяльності ЄЕСУ (у 1996-1997 роках), а так само кримінальні справи про "Кіотські гроші" і "автомобілі сільської медицини" (2007-2010 роки).

Але найбільший резонанс викликала "газова справа", яка полягала у звинуваченні Юлії Тимошенко в складанні кабального для України газового договору з Росією у 2009 році. У жовтні 2011 року, після довгих судових розглядів, Печерським районним судом було винесено вирок Тимошенко про взяття її під варту на 7 років та виплату 1,5 млрд. гривень компанії "Нафтогаз" за завдані збитки.

У 2011 Юлію Тимошенко відправили відбувати покарання в Качанівську колонію №54. В колонії вона пробула недовго. Практично все своє ув'язнення Тимошенко лікувалася в лікарні ЦПК Української залізниці в Харкові. В лютому 2014 року ВР України прийняла постанову "Про виконання міжнародних зобов'язань України про звільнення Тимошенко Ю. В." і в той же день Тимошенко з'явилася на сцені Майдану Незалежності. 14 квітня 2014 Вищий Суд України закрив "газову справу" Тимошенко за відсутністю складу злочину.

Луценко

Lutsenko

Парадоксально виглядає кар'єра, раніше судимого Генпрокурора України Юрія Луценка. Саме формулювання – судимий раніше Генпрокурор – рве шаблони і викликає підозри в наявності здорового глузду вищенаписаного. Але факт залишається фактом.

Ще в 2008 році проти Луценка було порушено кримінальну справу. Її, звичайно, жодним чином не можна порівняти з наступними гріхами майбутнього гочільника прокуратури, проте це залишає місце для роздумів. Перебуваючи на посаді міністра МВС у Луценка загострилися відносини з тодішнім мером Києва Леонідом Черновецьким.

18 січня засідання Ради нацбезпеки взагалі закінчилося відвертою бійкою між політиками в присутності багатьох високопоставлених чиновників. За версією Черновецького, Луценко накинувся на нього з кулаками за те, що мер на засіданні РНБО пригадав "кримінальну" історію, пов'язану з Луценком. Черновецький порушив тему про те, як свого часу глава МВС вимагав від нього ділянку столичної землі і погрожував посадити за грати сина міського голови. Справа дійшла до бійки.

Луценко, у свою чергу, заявив, що Черновецький його публічно оббрехав, стукнув ногою по хворому коліну, за що у відповідь при свідках отримав ляпаса і невтішну характеристику: "брехун і просто падлюка".

Через тиждень після інциденту стало відомо, що столична прокуратура порушила відносно високопоставленого політика кримінальну справу за ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження), найсуворішою санкцією за якою є арешт терміном до шести місяців або обмеження свободи строком до двох років. Без зайвих еківоків, відразу перейдемо до суті – тоді справу зам'яли. Але пізніше, вже в 2012 році виникла нова історія, з якої Луценко не зумів так вдало викрутитись.

У лютому 2012 року Юрій Луценко за рішенням Печерського суду Києва був визнаний винним у скоєнні низки посадових злочинів і засуджений до 4 років позбавлення волі.

У серпні той же суд визнав екс-міністра винним у недбалості при продовженні оперативно-розшукових заходів відносно водія колишнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка і засудив до 2 років обмеження волі та заборонив займати керівні посади протягом 3 років. Луценка відправили відбувати покарання в Менську колонію, з якої він вийшов завдяки помилуванню, підписаного Віктором Януковичем у квітні 2013 року. Слід зауважити, що Янукович не з доброї волі (або з арештантського співчуття) підписав помилування. Нагадаємо, що з проханням про помилування Луценка до Януковича звернулася Наглядова рада Європейського парламенту, але основна причина звільнення – тиск опозиційних до Януковича сил у тодішньому парламенті, а фігуру Луценко використовували, як один з важелів тиску напрезидента. Також слід зауважити, що Луценко після звільнення не відчував вдячності до Януковича  і завжди виступав на боці противників донецького в'язня.

Після Революції гідності, цей факт не залишився без уваги нової влади.

Досить вільне трактування чинного законодавства, а також спеціальний закон, прийнятий під Луценко (який навіть не має профільної освіти, за фахом – інженер електронної техніки), дозволив 12 травня 2016 року йому зайняти посаду Генпрокурора. Верховна Рада підтримала подану президентом постанову про призначення Луценка на посаду генерального прокурора України. Порошенко одразу в сесійній залі підписав указ про призначення нового прокурорського голови.

Ляшко

lyashkosud

Головний радикал і перший «вилоносец» України Олег Ляшко також не є винятком із списку персон, які засвітилися в кримінальних справах.

У 1990-1992 роках Олег працював кореспондентом, завідуючим відділом редакції «Молода гвардія». Як стверджують очевидці, в газеті він видавав себе за позашлюбного сина колишнього голови Ради міністрів УРСР Олександра Ляшка. Після знайомства з міністром зовнішніх економічних відносин Олегом Слепічевим, Олег Ляшко став редактором газети " Комерційні вісті.

Ляшко неодноразово мав справу з українськими судами. Про перший серйозний досвід такого роду різні джерела повідомляють без прив'язки до журналістської діяльності.

У далекому 1992 році до кабінету начальника МРЕВ м.Мерефа Харківської області зайшов чоловік у формі полковника міліції. Показав посвідчення помічника міністра МВС Василишина на ім'я Олега Ляшка. Після цього він викликав нещасного капітана Дмитрієва, заступника директора станції Колотуху, директора станції Сищенко і влаштував їм рознос від імені міністра МВС.

В результаті наганяя «полковника міліції» новий ревізор отримав безкоштовно "Волгу" ГАЗ-31029. Крім цього, капітан Дмитрієв, що попав під роздачу самозванця, безкоштовно перегнав машину до Києва і подбав про те, щоб «помічник міністра» отримав у безоплатне користування службову двокімнатну квартиру.

Однак підвела жадібність новоявленого ревізора, тому що в серпні того ж року він знову приїхав у Мерефу і вимагав вже "Волгу" кольору слонової кістки, і тут його вже взяли на гарячому, оскільки працівники МВС потрудилися перевірити особу ревізора.

9 грудня 1994 року суд визнав афериста Ляшка винним у розкраданні державного колективного майна в розмірі 2,5 мільйона ще твердих рублів - стаття 86, у самовільному присвоєнні влади – ст. 191, у підробці документів – ст. 194. Йому світило 10 років.

Суд оцінив талант Ляшко і скинув йому частину терміну. Йому дали всього 6 років. Потім суд змінив статтю на фінансові махінації і Олег Валерійович вийшов з Ізяславської колонії по амністії, а в 1998 році судимість була достроково погашена.

У 2001 році Ляшко був засуджений умовно за професійну діяльність. Кілька його матеріалів кінця 1990-х про колишнього в. о. віце-прем'єра Василя Дурдинця вітчизняна Феміда визнала наклепом. А в серпні Європейський суд з прав людини у Страсбурзі у справі "Ляшко проти України" віддав перевагу першому, визнавши обмеження права журналіста на свободу слова. Власне, і в політику Ляшко потрапив, позиціонуючи себе журналістом-розслідувачем, борцем за свободу слова і проти корупції та свавілля чиновників. Сюрреалізм на марші.

Рабінович

rabinovychsud

Український підприємець, політичний діяч, народний депутат ВРУ VIII скликання від партії "Оппоблок", кандидат у Президенти України в 2014 році Вадим Рабінович, також не є винятком із списку засуджених політиків.

Вперше Вадим Рабінович був заарештований у 1980 році за звинуваченням у розкраданні державних коштів у особливо великих розмірах. Після 9 місяців слідства його звільнили в результаті особистого втручання Генерального прокурора СРСР Романа Руденка.

З кінця 1980 року по початок 1982 року він керував підпільними цехами з виготовлення кришталевого посуду, календарів і дерев'яних дверей. На початку 1982 року його знову заарештували за звинуваченням у розкраданні державних коштів у особливо великих розмірах.

За власним визнанням, перебуваючи під арештом, Вадим Рабінович більше року успішно симулював божевілля. 10 лютого 1984 року його засудили до 14 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі суворого режиму з конфіскацією майна і забороною займатися професійною діяльністю протягом п'яти років.

Ув'язнення відбував неподалік Харкова. Поширювалася інформація про те, що, перебуваючи в ув'язненні, Вадим Рабінович був завербований КДБ. Згідно із зізнанням самого Рабиновича, він лише симулював інформаування, після чого представники КДБ дали йому підписати документ «Про припинення співпраці» (за твердженням колишніх дисидентів, документів подібного типу ніколи не існувало).

Оскільки своєї провини на суді Рабінович не визнав, його на рік помістили в дніпропетровську психіатричну лікарню.

Він відсидів 8 років і в 1990 році був звільнений з в'язниці у відповідності з Указом М. Горбачова за відсутністю складу злочину. У той час, коли Вадим Рабінович сидів у в'язниці, вся єврейська громадськість Ізраїлю та західного світу виступала на його захист. Це додало фігурі Рабіновича додаткове значення. Дійсно, у цивілізованому світі не розуміли, чому людину запроторюють до в'язниці за прагнення чесно займатися своїм бізнесом.

Після виходу з в'язниці, Вадим Зіновійович починає будувати свою бізнес-імперію, починаючи з продажу металургії і закінчуючи придбанням концерну R. C. Group.

24 червня 1999 року Служба безпеки України заборонила Вадиму Рабіновичу в'їзд в країну строком на п'ять років. Згідно з повідомленням прес-центру СБУ, рішення було прийнято у зв'язку з отриманими відомостями про причетність громадянина Ізраїлю Вадима Рабіновича «до діяльності, що завдає значні збитки українській економіці, і в інтересах забезпечення безпеки країни». Іншими словами, Вадиму Рабіновичу приписують участь в контрабанді радянської зброї в гарячі точки за межами СНД. Так, в січні 2002 року німецький тижневик Der Spiegel повідомив про велику поставку «Талібану» танків Т-55 і Т-62. Постачальником був нібито ізраїльський бізнесмен, виходець з України Вадим Рабінович, який діяв за підтримки пакистанської розвідки, а в Кабул танки загальним числом 150-200 машин доставлялися літаками Бута через Шарджу. Рабінович ці відомості спростував.

Семенченко

semenchenko kryishuet2 960x540 960x540

Семенченко — це насправді раніше судимий аферист Гришин, який не тільки ніколи не був офіцером (у нього і вищої освіти немає), але й взагалі не служив у Збройних силах.

Власне злет бравого «комбата» Семенченко, а насправді Гришина Костянтина Ігоровича, 1974 року народження, почалався з конфлікту на сході України. Перебуваючи на той момент в Макіївці, де Гришин разом зі своєю дружиною Наталією Московець ховався від кредиторів, яким заборгував чималі суми, Гришин-Семенченко привернув до себе увагу громадськості... Але – про все по порядку.

Подробиці бурхливої підприємницької діяльності Гришина і його бойової подруги неважко встановити з численних судових рішень, винесених за позовами як контрагентів, так і податкових органів. Власне, і в Макіївку Костя перебрався з рідного Севастополя, ховаючись від кредиторів і податківців. Тому не дивно, що шлях нашого героя до депутатського мандату був усіяний аж ніяк не трояндами.

Уродженець  Севастополя Костя Гришин закінчив в 1991 році середню школу, спочатку мріяв стати морським офіцером і вступив в Чорноморське вище військово-морське училище ім. Нахімова. Але за три місяці майбутній народний депутат був відрахований з училища, як стверджують злі язики, — за крадіжку годинника у однокурсника.

Невідомо яким чином «відкосив» від армії, влітку 1992 року Гришин знову вступає до вищого навчального закладу — на цей раз на факультет економіки і менеджменту Севастопольського національного технічного університету на заочну форму навчання. Але отримати диплом знову не судилося: через три роки Гришин, який працював барменом у барі «Оболонь», був заарештований за звинуваченням у скоєнні ряду злочинів — від незаконних валютних операцій до приховування краденого. Засудженого Ленінським районним судом Севастополя, Гришин після нетривалого ув'язнення вийшов на волю в серпні 1996 року у зв'язку з амністією, оголошеною з нагоди прийняття нової Конституції.

На волі Костянтин знову взявся за старе, але в значно більших масштабах. Для початку він зареєстрував ТОВ «Універсал-інком-юг», за допомогою якого зібрав з довірливих городян 55 тис. дол. під обіцянки вкласти гроші у високоприбуткові інвестиційні проекти. У червні 1999 року ця контора була визнана банкрутом, а ошукані вкладники ще довгі роки оббивали міліцейські пороги, вимагаючи залучити Гришина до кримінальної відповідальності.

Чим тільки не довелося займатися Гришину К. І. після виходу з СІЗО: він і поширював квитки на концерти, і торгував овочами. Але кредитори не давали спокою, вимагаючи від правоохоронних органів порушити кримінальну справу проти шахрая. І порушили — наприклад, 20 серпня 2002 року щодо Гришина в Сімферополі було відкрито справу №420675 за пограбування.

Свої фінансові справи Гришин намагався виправити з допомогою видавничої діяльності: організував випуск двох проросійських листків (газетами їх назвати язик не повертається), які закликали до ліквідації України і відновлення Радянського Союзу, — «Севастопольський вісник» і «Наша севастопольська правда». Але охочих купувати подібну літературу було небагато.

Тоді Гришин в травні 2006 року зареєструвався в Ленінській райдержадміністрації Севастополя як фізична особа-підприємець. Але скандальна слава бігла попереду нього, і вже через місяць наш герой вирішив припасти до духовних витоків та перебрався до Москви. Там він був прийнятий за підробленими документами на дворічні курси за спеціальністю «Драматургія і режисура телебачення» у Центр додаткової професійної освіти (нині — Вищі курси кіно і телебачення при Всеросійському державному університеті кінематографії ім. С. Герасимова). Ці курси призначені для отримання другої вищої освіти, а першої у Гришина, як ми пам'ятаємо, не було —були  тільки тюремні університети. Тому він пред'явив фальшивий диплом і таким чином був зарахований до навчального закладу.

Але навчання Гришин не завершив, і в 2008 році повернувся в Україну, де знову спробував зайнятися приватним підприємництвом — навіть отримав свідоцтво платника єдиного податку на 2009 рік. Але єдиний податок Гришин так і не сплатив, через що згодом Державна податкова інспекція у Ленінському районі р. Севастополя була змушена звернутися до суду.

Правда, ці судові перипетії Гришина не особливо хвилювали — він до того часу вже перебрався в Донецьк і одружився на мешканці Макіївки Наталії Московець. Разом подружня пара зайнялася бізнесом з встановлення супутникових антен і надання суміжних послуг. Втім, замовлення виконувалися, скажімо так, неформально, або ж від імені дружини Гришина, яка теж зареєструвалася підприємцем-фізичною особою.

Можна було б довго і з захопленням розповідати про те, чим займався Гришин на Донеччині — і про зареєстроване ним в Севастополі приватне підприємство «Компанія «Євролайн», яка, тим не менш, примудрялася обманювати народ в шахтарській Горлівці, і про фірму-пустушку «Нове супутникове телебачення». Але не це предмет нашого дослідження про бізнес-успіхи народного героя — врешті решт, ні його афери, ні порушені проти нього кримінальні справи, погодьтеся, не становлять чогось видатного або незвичайного для України. Про заробітки майбутнього Семена Семенченка тут згадується тільки з єдиною метою — пояснити, що на момент знайомства з Антоном Геращенко Костя Гришин був в страшних боргах, оскільки він є шахраєм по життю, причому — шахраєм-невдахою, і всі його авантюри закінчуються крахом.

Тобто людина, яка стверджує, що в квітні 2014 року на власні кошти створила і озброїла аж цілий батальйон, не була здатна погасити залишок кредиту в сумі 1,2 тис. грн.

Більше того, в березні 2014 року в Гришина не було грошей, щоб заплатити за мобільний телефон. А компанія «МТС Україна» ще й подала позов до його дружини, на ім'я якої був оформлений корпоративний рахунок.

На момент винесення цього рішення в Донецьку російські «тітушки» вже штурмували облдержадміністрацію та обласну прокуратуру, вбили двох учасників проукраїнського мітингу. А майбутній народний депутат Семен Семенченко шукав будь-який заробіток. Ходив на мітинги сепаратистів, тинявся у захопленій облдержадміністрації, їздив на київський Майдан, випрошуючи гроші на квитки у знайомих. Поки йому не посміхнулася Фортуна, і Богдан Кутєпов у березні 2014-го не запросив донецького активіста (а саме так Гришин представлявся в Києві) в студії «Громадського ТБ».

Кутєпов, власне, і придумав Гришину псевдонім Семен Семенченко. Тому що під власним прізвищем світитися на телеекранах Гришин не міг — його розшукували кредитори і жертви численних афер. З тієї ж причини він натягнув маску-балаклаву. Ну, а оскільки від величного до смішного один крок, цілком логічним було наступне знайомство Гришина з Антоном Геращенко і шлях на політичні підмостки.

Слід зауважити, що у кожної партії є, як мінімум кілька судимих представників і, судячи з усього – це нікого не турбує і не створює додаткових труднощів. Більше того, як ми бачимо, у всіх провідних політичних силах лідери партій чи не останні люди в списках, є відверто кримінальними елементами.

Навіть спікер парламенту Андрій Парубій і той не залишився в стороні від кримінальних скандалів.Правда, спочатку вони були з політичним підґрунтям. У 1997 році Андрій Парубій став фігурантом кримінальної справи.

parubiy

Пов'язана вона була з його участю в масових зіткненнях, що відбувалися біля пам'ятника Іванові Франку у Львові між представниками комуністичної партії, членами Соціал-націоналістичної партії України та ветеранами ОУН-УПА. У рамках справи Парубія та інших учасників бійки звинувачували в нанесенні тілесних ушкоджень, умисне насильстві і погрозами вбивства. Розгляд справи тривав майже 7 років, і, в підсумку її було закрито в червні 2004 року.

Крім цього в пресу просочилася інформація, пов'язана з близькими родичами політика і їх кримінальною діяльністю. Так, сестра Парубія Олена Володимирівна Парубій, займаючи посаду начальника Управління оподаткування фізичних осіб, разом з начальником відділу контрольно-перевірочної роботи і начальником відділу адміністрування податків з фізичних осіб вищезгаданого управління, вимагали хабар у розмірі 2000 доларів США за не проведення перевірок використання касових апаратів у приватних підприємців.

Хабар Олена Парубій отримувала в жіночому туалеті, де її і зловили на гарячому і порушили проти неї кримінальну справу, яку через 2 роки було направлено до суду. Однак, дивним чином, в ході розслідування кримінальної справи, частину речових доказів загадково зникла, включаючи і речовий доказ — 2000 доларів США. За фактом втрати доказів порушено ще одну кримінальну справу. Можливо Андрій Парубій і не займався особисто допомогою сестрі, адже для цього є непублічні, але від цього не менш ефективні родичі. Мова йде про двоюрідного брата Андрія Парубія Ярослава Парубія – голову львівської бойової групи «Скажених», яка є найбільш «відмороженим» угрупованням на заході країни. займається кваліфікованими вимагання з застосуванням насильства, незаконним заволодінням автотранспорту, вибиванням боргів. Про «Скажених» ходить дуже погана слава, як про повних «відморозків» і «беспредельщиків», які заради наживи готові піти на скоєння будь-якого зухвалого злочину.

У разі, коли щось йшло не так, двоюрідний брат народного депутата України Андрія Парубія, щоб зайвий раз не втягувати в розборки з міліцією лідерів угруповання, погрожував працівникам правоохоронних органів статусом свого брата, який приїде і все вирішить.

На закінчення можна додати, що український політикум більше схожий на сходку злодійських авторитетів і відвертого криміналітету, успішно пережили «дикі 90-ті», легалізувалися в законі і накопичили достатньо сил (засобів) для боротьби на політичному поприщі.

Всі головні новини з доставкою в Ваш месенджер Телеграм
2
Актуально
последние новости в Украине останні новини в Україні Блог

Коли люди без юридичної освіти закликають за щось нове карати, тобто за криміналізацію певної дії, вони абсолютно не уявляють, що кримінальне право - це наука точна, як математика. Неточною її роблять неуки в парламенті.  

8 листопада 2019автор: Андрей Лысенко
последние новости в Украине останні новини в Україні Компромат
Заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України

 

Юрій Миколайович Гримчак народився 30 жовтня 1965, у місті Донецьк. Український

последние новости в Украине останні новини в Україні Блог

Ухвалили закон від РПЛ (6449), який навпаки тепер зашкодить жертвам сексуального насильства, та який грубо порушує фундаментальні права людини, вважає юристка.

11 липня 2019автор: Анна Маляр
последние новости в Украине останні новини в Україні Блог

У виправданні Труханова в першій інстанції  винуватий і президент Порошенко, який дуже хотів "ручну" судову реформу, і судді Малиновського районного суду Одеси, і прокурори САП та детективи НАБУ, вважає юрист.

10 липня 2019автор: Євген Крапівін

Коли люди без юридичної освіти закликають за щось нове карати, тобто за криміналізацію певної дії, вони абсолютно не уявляють, що кримінальне право - це наука точна, як математика. Неточною її роблять неуки в парламенті.  

8 листопада 2019автор: Андрей Лысенко

Буває, виникає необхідність текстом відреагувати на події, що відбуваються в країні і в світі, але ніяк не можеш знайти цю одну, найважливішу подію - подію доби. Складно буває визначитися. Ось і в середу, 13 серпня, така історія сталася.

13 серпня 2019автор: Андрей Лысенко

Зіткнувшись з проблемою неможливості відмовитися від куріння в принципі, після сумного особистого досвіду використання аналогів традиційних сигарет, я озброївшись Google провела аналіз, що ж палити, якщо не виходить позбутися цієї звички.

8 серпня 2019автор: Олена Давиденко

На думку волонтера та колишнього морпіха Тараса Чмута, надводні сили ВМС не здатні ефективно протидіяти агресії РФ. Тому цікавим міг би стати варіант нарощування потенціалу морської авіації як за рахунок сучасних літаків, так і багатоцільових вертольотів.

6 серпня 2019автор: Адмін

Експерти прогнозують повне перезавантаження російської держави. 

6 серпня 2019автор: Олена Давиденко

Ухвалили закон від РПЛ (6449), який навпаки тепер зашкодить жертвам сексуального насильства, та який грубо порушує фундаментальні права людини, вважає юристка.

11 липня 2019автор: Анна Маляр

У виправданні Труханова в першій інстанції  винуватий і президент Порошенко, який дуже хотів "ручну" судову реформу, і судді Малиновського районного суду Одеси, і прокурори САП та детективи НАБУ, вважає юрист.

10 липня 2019автор: Євген Крапівін

Медведчук використовує саме примітивну технологію - провокацію, що у роздратованій країні дуже навіть легко використовувати - вкинь до порядку образливу ініціативу і збирай дивіденди.

8 липня 2019автор: Михайло Подоляк

Шашлик зі свинини подорожчав за останній рік на 9%, із 247,5 грн до 270 грн. Якщо минулого року порція на одну людину обходилася в 41,2 грн, то в травні 2018 року – у 45 грн.

25 червня 2019автор: Олексій Дорошенко

Уся ситуація навколо прайду - це ненависть проти любові, насильство проти волі і поваги, вважає Сергій Фурса.

24 червня 2019автор: Сергій Фурса
Вибір редакції

Свою першу сигарету Ірина - директорка з маркетингу великої української горілчаної компанії - викурила ще в школі

12 грудня 2019
последние новости в Украине останні новини в Україні Інтерв'ю

Сині жилети з написом "Поліція діалогу" – інспекторів відділу превентивної комунікації сьогодні можна зустріти на мітингах, спортивних заходах, концертах та інших мирних зібраннях. Головне завдання працівників підрозділу – врегулювання конфліктів за допомогою слова, без спеціальних засобів.

9 грудня 2019
последние новости в Украине останні новини в Україні Стаття

Ми живемо в особливій країні. Ще за часів президентства Кучми і Ющенка дипломатична служба США охрестила державний устрій України клептократією, або, просто кажучи, "владою злодіїв".

5 грудня 2019
последние новости в Украине останні новини в Україні Стаття

Сьогодні, 2 грудня, в Україні кіберпонеділок.

2 грудня 2019