Українці, робіть все, що завгодно, але тільки не летіть на Канари відпочивати

Буває, виникає необхідність текстом відреагувати на події, що відбуваються в країні і в світі, але ніяк не можеш знайти цю одну, найважливішу подію - подію доби. Складно буває визначитися. Ось і в середу, 13 серпня, така історія сталася.

Причина цієї перманентної проблеми не у відсутності подій, як таких, їх, в принципі, вистачає. Ось Указ президента Зеленського про надання громадянства України росіянам, які переслідувалися в РФ через політичні переконання, що не подія? Ну добре, нехай не мегаподія, але точно новина, яка заслуговує на увагу та обговорення. Не щодня президент України думає про долю простих росіян, проявляє про них реальну турботу. З українцями, з їхнім життям та турботами, очевидно, все вже в порядку, на гідному рівні. Залишилося тільки росіян влаштувати, і тоді проблеми закінчаться.

Але це так, іронія, зрозуміло. Здається, що насправді Зеленський ініціював подібний указ як це зробив Путін щодо надання громадянства РФ (з якоюсь там спрощеною процедурою), громадянам України, переважно з Донбасу. Ключову роль тут зіграло, швидше, не бажання Зеленського зробити щось гидке у відповідь Путіну, а останні події, що відбулися в Москві. Маються на увазі нещодавні масові мітинги населення і агресивний розгін цих мітингів силовиками РФ. Дійсно, багато незадоволених владою в Москві зараз проживає, та й в Підмосков'ї, та й по всій Росії. Ось Зеленський як би і вказує їм шлях втечі, мовляв, приймемо всіх незадоволених і принижених, тому що, як ви живете, то так жити взагалі не можна. Оголошуйте Путіну бойкот, а не виходить - біжіть з Росії в Україну.

Як правильно підмітив хтось на FB, а чи готова Україна зустріти скривджених росіян? І скільки їх взагалі планується, і коли буде заїзд? А потім таке ще питання, вже не від когось FB, якщо всі незадоволені і скривджені російською владою громадяни залишать Росію, то хто там мітинги і місцеві Майдани влаштовуватиме? Нікого ж не залишиться, чи ні? Путін, очевидно, правитиме ще довго і ключові українські питання, так чи інакше, доведеться вирішувати з ним, а з ним щось вирішити все ніяк не виходить.

Ті російські громадяни, які масово або нехай навіть не масово отримають українське громадянство і залишаться тут, в Україні жити, яке у них майбутнє? Чи не поповнять вони лави постійно зростаючих в Україні безробітних, а виходить - лави постійно незадоволених громадян? Тобто, чи не знайдуть вони через якийсь час привід для протесту вже в Києві, на Майдані Незалежності, а не в Москві на проспекті імені Сахарова? Адже теж питання, і не зрозуміло, хто носій відповіді на ці питання, як, власне, і на всі попередні.

Поки ж все зводиться до простої формули, Зеленський підписав указ і цим можна поки обмежитися. Хіба мало, врешті-решт, Зеленський указів підписує? Що навколо кожного указу танці з хороводами влаштовувати?

Він - президент, у нього робота така, думати про населення, про країну і укази підписувати. Нічого, в принципі, поганого в цьому документі з Офісу президента немає. Про нього ми говоримо, як про, можливо, головну подію дня, і тільки.

Хоча із Зеленським, тобто, з президентом України Зеленським все занадто просто не буває. Ось нещодавно він призначив Романа Безсмертного представником України в контактній групі з питань Донбасу, а сьогодні, 13 серпня, він його зі складу цієї контактної групи чомусь вивів. І головне тут не те, що він вивів Безсмертного, а головне криється якраз в дивному слові "чомусь". Версії не змусять себе чекати, почекаємо реакції і самого Безсмертного, але погодьтеся, нам - простим громадянам - все це здається, трохи дивно. Адже це не перший випадок, коли Зеленський скасовує власне розпорядження. Ну і, тепер точно можна сказати, що це - не останній подібний випадок.                                                      

В принципі і без цих подій багато чого важливого в країні відбувається, вартого нашої уваги. І в політиці, і в економіці. На те воно й життя - все тече, все змінюється, як казали древні старці про життя, а не про Зеленського конкретно. Але тим не менше…

Проте головна подія все-таки є, і вона відразу звернула на себе увагу. Полягає вона в повідомленні МЗС України. Так вийшло, що на Канарських островах, очевидно, лисички взяли сірники, море синє запалили, а потім і ліс, що ріс неподалік. Пожежа там така, що з берегів Африки видно, але з нею вже борються, не переймайтеся. МЗС України щоб уберегти українців від потрапляння в цю НП попереджає: панове, поки на Канарських островах горить ліс, поки його ще не загасили, краще б не їхали ви туди. Позиція МЗС тут проста: наша справа попередити, а їхати на Канари відпочивати чи ні, вирішуйте самі.

У цій новині приваблює оперативність, з якою МЗС відреагувало на пожежу, що на далеких островах. Ну і, звичайно, саме звернення не до кого-небудь, а саме до українців, які масово зараз все кинули, будинок і роботу, і летять на Канари.

Тобто, дякуємо, звичайно, рідному МЗС за турботу, але судячи з того, що в країні відбувається, судячи з доходів, а головне - з витрат населення на власне життя, здається, що їм, тобто нам (населенню), зараз точно не до Канар. Тут урожай би зібрати, та до зими як-небудь протягнути, а Канари... Нехай питання відвідати або не відвідати Канарські острови ставлять собі птахи канарки, їм воно якось зручніше, просто взяти, полетіти на Канари і відпочити на шикарних місцевих пляжах в тіні густого диму, який приніс вітер з найближчого лісу.

Андрій Дімов