Не хочеш Майдану - вчись керувати

Цей креативний клас досить гостро реагує на несправедливість і відчуження влади від людей. І саме вони виходять на Майдан, коли прірва між владою і громадянином досягає рівня Маріанської западини.

Можна перемогти на Майдані, можна скинути чергового Януковича, захищати країну на війні, але замість оновлення та зміни системи на виборах, більшість виборців віддає свій голос черговому популістському олігархічному проекту.

Практично усі політичні еліти отримують голоси виборців за порожні обіцянки або ж – скуповуючи їх за «гречку». Необізнаний народ бере безпосередню участь у зміцненні олігархічного правління в Україні.

Що ж робити, як розірвати це замкнене коло?

В існуючій системі основною проблемою є колективна безвідповідальність, яку ми самі встановили і підтримуємо. Зараз ми маємо ситуацію, коли кожен громадянин, якому виповнилося 18 років — має право обирати. Все це звучить дуже красиво, але на практиці – це перетворилося у систему, де голоси купують/продають і навіть «віджимають» під погрозами звільнення з роботи і т.д. Все відбувається за принципом «проголосували і забули».

Технологія проста. Спочатку людей доводять до злиднів, а потім спекулюють на стражданнях і купують голоси. Про яку появу середнього класу ми можемо говорити? Олігархам просто не вигідно руками своїх кишенькових партій створювати умови для появи конкурентів.

Найголовніше, що сьогодні потрібно зробити – підвищити свідомість громадян. Хай би як не було важко, потрібно, щоб люди розуміли: віддав свій голос сьогодні, повіривши порожнім обіцянкам чергового безвідповідального популіста – завтра будеш дивитися на безлад, який можновладці влаштовують в Раді. Звідси – відсутність адекватних законів, відсутність дієвих органів контролю діяльності депутатів, занепад економіки та зубожіння громадян. 

Ми маємо оцінювати діяльність обранців, а якщо ті оберуть хибний шлях – відкликати їх в найкоротші терміни. В першу чергу, це стосується місцевих депутатів. Почніть відстежувати діяльність обраних вами депутатів на місцях, у ваших селищних радах, районах та містах.

Відповідальні громадяни можуть не тільки голосувати та здійснювати постійний контроль за обраними.

Варто домагатися введення 2-рівневої виборчої системи, яка дозволить більш ретельно вибирати делегатів до керівних інститутів. Громадяни завжди будуть знати, хто обрав для них владу. Це буде конкретна людина, яку вони знають в лице, яка взяла на себе відповідальність обрати (для них і для себе) людей з конкретною програмою дій. І з якого завжди можна запитати. Тому є великий шанс, що нарешті зникне колективна безвідповідальність як зі сторони народу за свій вибір, так і зі сторони обранців за їхню бездіяльність.

Делегат — це не «месія», і процедура його заміни та/або відкликання повинна бути такою ж простою, як і процедура його призначення. Якщо делегат не справляється зі своєю роботою, його можуть відкликати простою більшістю голосів люди, які його обрали.

Для України сьогодні є життєво необхідним виокремити активних, розумних, енергійних людей, які готові взяти на себе відповідальність за долю своєї країни, зможуть сприйняти необхідні новації і провести потрібні реформи. Ці люди мають стати провідниками трансформації суспільства та взяти на себе відповідальність за реформування країни. І якщо ми говоримо, що перший етап революції Гідності дав нам свободу, то другий має створити передумови до появи відповідального громадянства.

Для отримання якісної влади мають бути певні вимоги як до кандидатів, так і до виборців. У багатьох розвинених країнах немає «загального виборчого права», натомість мешканці країни поділяються на «громадян» та «негромадян» (або жителів). До виборчого процесу мають бути допущені громадяни, які мають скласти іспити на знання: а) державної мови (у побуті вони можуть користуватися любою мовою, але державну мають знати); б) основ Конституційного ладу; г) політичної історії України; д) підписати новий Суспільний договір, взявши на себе обов’язок служити (військова або альтернативна служба), брати участь в співуправлінні країною на загальних умовах.

Статус «негромадянина» багато в чому пов’язаний з обмеженням прав. Доведені докази сепаратизму, колабораціонізму та інші антидержавні дії – мають призводити до позбавлення статусу «громадянина». Так, наприклад у Латвії негромадяни не можуть служити в правоохоронних органах, охороняти в’язниці, працювати чиновниками, адвокатами, нотаріусами, фармацевтами, працівниками Служби державних податків, РАЦСів і ін. Також існують обмеження в соціальних і економічних правах: у придбанні нерухомості, у правах на приватизаційні сертифікати, в підрахунку пенсійного стажу, у праві володіти зброєю, у виїзді без віз в деякі країни ЄС тощо.

Цього року Євросоюз, Америка та Росія будуть спонукати Україну до внесення законопроекту про вибори на окупованих територіях. Наступний крок – легітимізація окупаційних режимів і внесення змін до Конституції щодо особливого статусу ОРДЛО.

Запровадження Інституту відповідального громадянства та 2-рівневої системи виборів унеможливить окремий статус для окупованих територій, оскільки голосувати будуть не просто мешканці з окупованих територій, а відповідальні громадяни, серед яких сотні тисяч, які вимушено покинули свої домівки, це стане запобіжником від потрапляння до парламенту антиукраїнських сил і запорукою того що справжній голос Донбасу таки почують.