Протест – пастка для патріотів

Однією з ознак масованої підготовки до спроби розвалу України з середини є конструктивна відмінність інформаційного посилу: якщо раніше російські засланці тривалий час пропагували ідеї «руського миру», то у 2017 році їх риторика кардинально змінилася. Зараз ті ж самі сили вже під виглядом патріотично-націоналістичних організацій, а також псевдо-правозахисних, намагаються залучати до своїх лав ветеранів АТО. Адже ні для кого не є секретом, що ветерани після повернення до мирного життя часто-густо залишаються з власними проблемами наодинці, а відсутність державних ефективних програм по реабілітації ветеранів не додає популярності діючій владі.

Саме на цьому намагаються грати ворожо налаштовані до України сили, у тому числі і російські силові структури.

Яскравий приклад одного з таких сценаріїв можна навести з досвіду українського правозахисного об’єднання «Синдикат». Голова цього правозахисного об'єднання  Євген Чепелянський під час прес-брифінгу, який пройшов у Києві 7 серпня поточного року, розповів представникам ЗМІ, як його організацію намагалися завербувати проросійські сили.

Все почалося з акції, яку 3 липня 2017 року об’єднання «Синдикат» та правозахисники з інших структур провели під стінами Генпрокуратури, вимагаючи від влади припинення катувань засуджених (основна мета була – привернути увагу прокуратури до конкретних випадків порушень закону у в’язниці міста Харкова).

За словами Євгена Чепелянського, ще напередодні анонсованої акції до їхньої організації почали надходити дивні телефонні дзвінки з пропозиціями. Наприклад, їм пропонували долучити до організації декілька десятків спортсменів та з півсотні «ветеранів АТО». А на запитання, яку саме організацію представляють «добродії», у відповідь називалися якісь маловідомі ГО, які існують лише на папері, або ж взагалі – представлялися приватними особами.

Звісно, організатори акції відхилили ці пропозиції та підсилили охорону під час заходу. За словами Чепелянського, раніше вони вже стикалися з аналогічними випадками під час попередніх акцій і тому не довіряли стороннім.

«Безпосередньо перед проведенням заходу під Генпрокуратурою, до нас почали надходити пропозиції. Почали телефонувати різні люди з пропозицією долучитися до акції.

 - Ми, теж, патріоти-активісти. Але чому ви так звужуєте тему (катування у місцях позбавлення волі), давайте проведемо цю акцію більш широко, залучим більше людей? Піднімемо питання по розслідуванню котлів, вбивств на Майдані та ін.

Звісно, ці теми для нас теж важливі. Але, зважаючи на точений характер власної акції, ми відмовилися об’єднувати сили. До того ж, до нас надійшла інформація з власного джерела, що проти нас готується жорстка провокація», – розповів Євген Чепелянський.

За його словами, на той момент ще не було відомо, яку саме провокацію готують, але заходи безпеки було підсилено, а до участі були допущені лише перевірені люди.  Одночасно з підготовкою до акції, представники «Синдикату» спілкувалися з сімейною парою, як вони себе презентували, активістів, які борються за громадянські права українців. Ці люди пропонували всіляку допомогу (у тому числі і матеріальну) об’єднанню, також пропонували долучити більшу кількість людей. Але, як випадково з’ясувалося, ці ж самі люди готували диверсійні групи, які мали кожна своє завдання. Один з найманців (родом із Запоріжжя) мав приїхати до Києва і кинути гранату під Генпрокуратуру, саме під час проведення заходу, який був організований «Синдикатом». Як з’ясувалося, молодика завербував той самий «активіст», який вів перемовини з представниками правового об’єднання «Синдикат» про спільну акцію та доручення до неї власних людей.

На цього найманця правозахисники вийшли випадково, до них звернувся брат «запорізького варяга», який втратив зв’язок з родичем, але він вважав, що останнього затримала київська поліція і утримує його у Печерському відділенні. Але, як з’ясувалося, найманця затримала не поліція, а СБУ. І затримала саме за підозрою в причетності до терористичного угрупування.

Далі – більше. Проаналізувавши наявну інформацію, представники «Синдикату» з’ясували, що «активіст», який пропонував їм допомогу і навіть перерахував 7 тис. грн. (без жодних умов чи побажань) на відкритий рахунок правозахисної організації, ще у 2014 році вступив до лав російського терористичного угрупування, яке було створене на території, окупованій Росією на сході України. Його звуть Денис Лотов і за ним тягнеться низка неоднозначних подій ще з минулих часів (наприклад, він до 2014 року був членом організації «Наждак», яку очолював одіозний лідер, ярий антисеміт Микола Дульський). Після Майдану та початку війни на Сході, Лотов вступає до лав терористів але вже через рік кидає служіння російським зайдам та пробує власні сили у політичних чварах, які точаться на окупованих територіях серед російських кураторів та місцевих бандитів.

Також він пробує втертися у довіру до українських правозахисних та націоналістичних організацій, щоб використати її як прикриття, але випадкова помилка одного з його прибічників призвела до  зриву їх планів.

В даній ситуації показовим моментом є те, що російські терористи і надалі намагаються вести гібридну війну в Україні, тероризувати мирних мешканців, створювати провокації у дусі ДРГ. А також всіляко намагаються дестабілювати ситуацію всередині країни, підбурюючи громадян до всіляких акцій та проявів непокори, які вони можуть використати для власних цілей . Варто пам’ятати, що це тільки поодинокий випадок викриття діяльності псевдо-патріотів. А скільки таких організацій у «сплячому режимі» існує по країні? Питання не тільки до СБУ, бо служба безпеки фізично не зможе відслідити діяльність більш обережних диверсантів.

Це питання також має бути адресоване українському суспільству, яке досить легко підбурити до протестів. Але у цьому випадку варто пам’ятати стару латинську мудрість «Cui prodest?». Шукай, кому вигідно.