З президентського крісла на лаву підсудних: як судили екс-президентів

У 2011 році окружний суд Тель-Авіва (Ізраїль) засудив екс-президента Моше Кацава до семи років реального позбавлення волі. Дану справу розслідували 4 роки і називали однією з найгучніших справ за всю історію Ізраїльської держави. Моше Кацава звинуватили  у сексуальних домаганнях і корупції.

Подробиці бурхливого минулого пана Кацава, ще на посаді міністра транспорту Ізраїлю, спливли лише влітку 2006 року року, причому з його ж подачі. Одна з колишніх співробітниць транспортного міністерства пригрозила оприлюднити дані про те, що пан Кацав нібито отримував великі суми грошей від родичів ув'язнених, яких він включав в так звану президентську амністію, а також звинуватила його в сексуальних домаганнях і згвалтуванні.

Бажаючи покінчити з шантажем, президент повідав про все юридичному раднику уряду Менахему Мазузу. Втім, досить скоро з твердженнями, що президент розпускає руки, виступили ще кілька його колишніх підлеглих. 12 липня 2006-го, в один день з початком військової операції проти Лівану, в Ізраїлі почалося офіційне розслідування висунутих проти голови держави звинувачень. Водночас стало відомо, що ізраїльський лідер торгував президентськими помилуваннями.

В березні 2011-го року Кацава засудили на 7 років позбавлення волі та забов’язавши виплатити постраждалим 100 тисяч шекелей.

У 2013-му році Німеччину сколихнув початок судового процесу над колишнім президентом Крістіаном Вульфом (2010-2012). Його звинувачували у зловживанні службовим становищем для отримання особистої фінансової вигоди та ще близько 25 епізодах “зловживання владою”. Зокрема, Вульф нібито отримував подарунки від своїх багатих друзів. Йшлося про проживання в дорогих готелях, сплачене продюсером Девідом Гроеневельдом, інтереси якого екс-президент лобіював у питанні отримання грантів на зйомки фільмів.

Згідно із законодавством Німеччини, Вульфу загрожувало до 3 років позбавлення волі і грошовий штраф. Але з обвинувальним вироком якось не склалося. Суд виправдав його через відсутність переконливих доказів.

В Аргентині нині триває судовий процес над колишнім президентом Крістіною Фернандес де Кіршнер (2007-2015). Її звинувачують в злочинній змові з метою розкрадання бюджетних коштів, причетності до махінацій в Центральному банку Аргентини, незаконному збагаченні та корупції. У 16-му році суд арештував усе майно 63-х річної де Крішнер.

У Південній Кореї проходить розслідування відносно колишнього президента республіки Пак Кин Хе (2013-2017), її звинувачують, зокрема, в розкритті секретної держінформації сторонній особі, зловживанні службовим становищем, корупції, здирстві хабарів у великих компаній. Наприкінці 2016-го їй оголосили імпічмент, остаточно це рішення набрало в чинності 10 березня 2017 р.

До слова, в недавній історії Південної Кореї два інших президента також переслідувалися за корупцію: Ро Де У (після відходу з поста отримав 22 роки в'язниці) і Но Му Хен (після звинувачень в отриманні хабара на 6 млн дол. покінчив життя самогубством, стрибнувши з обриву). Конституційний суд Південної Кореї затвердив імпічмент Пак Кин Хе.

Також, в 2000 році в корупції був звинувачений діючий на той момент президент Перу Альберто Фухіморі, котрий втік до Японії. У відставку політик подав відправивши відповідний документ факсом. Але парламент країни відмовився ухвалити таку відставку. За запитом Перу Фухіморі вдалося затримати під час його поїздки в Чилі в 2005 р, пізніше - домогтися видачі і засудити до 7,5 років позбавлення волі за хабарництво. Його звинувачували в привласненні за час президенства близько 200 мільйонів доларів. І хоча не всі епізоди вдалося довести у 2007 році Фухіморі засудили до 25 років позбавлення волі за  зловживання владою, а пізніше за створення «ескадронів смерті» і наказ на здійснення операції, жертвою якої стали 25 осіб.

В Сьєрра-Леоне у 2011 році за причетність до вбивств, тортур, згвалтувань і інших злочинів проти мирного населення міжнародний суд засудив колишнього президента Ліберії Чарльза Тейлора (1997-2003) до 50 років позбавлення волі. У Сьєрра-Леоне з 1992 по 2001 йшла громадянська війна, в ході якої загинуло близько 120 тис.осіб.

У 2014 р прокуратура Грузії висунула колишньому президенту Михайлу Саакашвілі (2004-2013) заочні звинувачення, в тому числі за розтрату бюджетних коштів на особисті потреби і перевищення повноважень під час розгону протестів в листопаді 2007 р. Генпрокуратура України відмовила у видачі Саакашвілі, призначеного на той час главою адміністрації Одеської області. 

Через судовий процес у 2011 довелося пройти й екс-президенту Франції Жаку Шираку (1995-2007). Він був засуджений до 2 років умовного позбавлення волі у справі про створення фіктивних робочих місць ще в той час, коли він займав пост мера Парижа. Ширака визнали в зловживанні довірою і повноваженнями, розтраті державних коштів.

Результатом революції в Єгипті став судовий процес проти президента Хосні Мубарака (1981-2011). Спочатку його засудили до довічного ув'язнення за наказ стріляти по демонстрантах, потім скасували вирок, пізніше судили за корупцію, в результаті в 2015 р винесли обвинувальний вирок, але зарахували час, яке він вже провів за гратами, і випустили на свободу.

Замінивший Мубарака президент Мухаммед Мурсі (2012-2013) теж потрапив під суд, після того як втратив владу під час чергових народних хвилювань. Його звинуватили у втечі з в'язниці, заворушеннях, які призвели до повалення влади Мубарака, і навіть шпигунстві на користь Катару. Винесений Мурсі смертний вирок був замінений на довічне ув’язнення.

А смертний вирок Саддаму Хусейну, президенту Іраку (1979-2003), поваленому в результаті військового вторгнення США, винесений в 2006 р був приведений у виконання. Хусейна визнали винним у масовому вбивстві в 1982 р жителів однієї з іракських сіл, де на його кортеж до цього було скоєно збройний напад. Хусейн був повішений 30 грудня 2006 р.

Не можна не згадати історію Муаммара Каддафі, котрий протягом 42-х років очолював Лівію. Західний світ вважав його черговим арабським диктатором і це не було необгрунтовано, оскільки в 80-х політик почав активне переслідування і винищення противників режиму Каддафі. Після кількох вбивств на Заході вибухнув серйозний міжнародний скандал. Режим Каддафі був остаточно повалений в 2011 році, цьому передували активні протести проти режиму Каддафі і жорсткий опір влади проти демонстрацій. Кількість жертв революції в Лівії перевищила тисячу осіб, тому в березні 2011 мітинги перетворилися в справжню громадянську війну. У червні 2011 року Міжнародний кримінальний суд визнав Муаммара Каддафі, його сина і найближче оточення в злочинах проти людяності і видав указ про арешт чиновників. Деякий час він переховувався, але в жовтні 2011 року взяли штурмом останній оплот Каддафі - місто Сирт. Під час штурму машин, на яких намагався сховатися політик, Муаммара поранили. Розлюченим повстанцям вдалося схопити Каддафі і самостійно здійснити над ним розправу. 20 жовтня агентство Reuters заявило, що Муаммар Каддафі мертвий.

Чим завершиться справа екс-президента України Віктора Януковича, котрий нині переховується у Росії і чи відповість він за свої злочини? Покаже слідство.

Автор- Вікторія Рощина