Міжнародні суди України проти Росії: огляд ситуації і що ми з цього матимемо?

Читайте також: Європарламент розгляне безвіз для України

Крім цього, українська сторона протистоїть РФ в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ), Міжнародному кримінальному суді і в міжнародних арбітражах, але вже не на рівні держав, а на рівні економічних суб'єктів; місцевих судах - в різних статусах. Наприклад, в Голландії - щодо збитого Boeing 777 та скіфського золота.

Розберемо по порядку, що за суди, що ми в них подали і на що можемо розраховувати.

Відразу слід уточнити, що Росія ще з 1990-х років обрала просту тактику: при приєднанні до будь-якої угоди, що передбачає вирішення питань в міжнародному суді, Росія наполягає на застереженні, що для поширення юрисдикції міжнародних судів на територію РФ потрібна окрема згода російського керівництва щодо кожної справи.

Тому судитися з Росією в Міжнародному суді ООН складно. Але не неможливо.

Справа в тому, що будь-який позов проти РФ в суді ООН був би апріорі безперспективним без попереднього визнання з боку ООН факту агресії РФ. Тобто - спочатку в суді треба було б визнати РФ агресором, а вже потім в цій парадигмі докладно доводити всі злочини проти миру і безпеки людства, які здійснювала РФ на території України. Це б удвічі ускладнювало завдання для українських юристів.

Українські юристи проаналізували весь масив міжнародних договорів як самої Росії, так і СРСР, в яких вона виступає правонаступницею, і знайшли деякі, в яких Росії так і не вдалося забезпечити собі імунітет. Зокрема, ті, які застосовні до нашого конфлікту.

Читайте також: США прийме рішення по Україні

Йдеться про Конвенцію щодо заборони фінансування тероризму, Конвенції про заборону дискримінації, а також, окремо, Конвенції з морського права (в останньому випадку справа стосується використання українського морського шельфу).

Перед очима у нашого Мін'юсту стояв негативний досвід Грузії. Остання, відразу після війни з РФ пішла в суд, не витративши достатньо часу на досудову роботу, в результаті чого їй повернули весь пакет документів через недотримання процедури.

Наші готувалися ретельніше, витративши два роки на спроби створити досудовий арбітраж і попутний збір документів. Спрацювало – принаймні, наші позови взяли до розгляду. Процесуальний графік, за словами міністра, повинен зайняти близько п'яти-шести років, починаючи з цього року. З плюсів: у нас вже є хороша доказова база, зібрана, зокрема, для інших судів - того ж ЄСПЛ, про який мова піде далі. У ній - і факти зв'язку між РФ і терористичними військами, і факти дискримінації. Як змушена викручуватися Росія, ви, напевно, вже бачили по першим трансляціям із залу суду - оголошуючи танки корисними копалинами шахтного способу розробки. Не дуже, взагалі-то, переконливо.

Міжнародний суд ООН може зажадати від Росії грошової компенсації. Зрозуміло, є ще необхідність припинити незаконні дії і по можливості ліквідувати нанесений ними збиток, але на практиці - це не дуже реальні перспективи.

Європейський суд з прав людини

Україна подала туди п'ять великих позовів. Щоб ви розуміли, за всю історію ЄСПЛ він розглянув лише 17 справ, де позивачем і відповідачем виступали цілі держави. З нашими - буде 22 справи.

Читайте також: Україна просить вжити заходів проти РФ на час розслідування

Позови почали складати ще з березня 2014 року.

Перший – загальнокримське питання. Туди входить весь комплекс порушень прав людини в окупованому Криму: вбивства і викрадення українців, в тому числі кримських татар, порушення майнових прав, і навіть така екзотика, як незаконне привласнення громадянства. Пам'ятайте слова Сенцова: «Я не кріпак, щоб мене з землею передавати»? Другий - сукупний щодо злочинів «гібридних військ» і адміністрацій на Донбасі за 2014 рік. Третій - більш вузько, він стосується вивозу дітей-сиріт з Луганщини на територію РФ в 2014 році. Четвертий позов стосується подій 2014-2015 років, п'ятий - 2015-2016 років. Таке хронологічне поділ було зроблено на прохання самого апарату ЄСПЛ через масштаби справи. Зараз готують шостий позов, а також міждержавну заяву із засудженням заборони Меджлісу - тут пауза, за словами міністра, взята за наполяганням самих представників кримських татар. Це тільки міждержавні.

Читайте також: Ще один американський чиновник постраждав через контакти з РФ

Індивідуальних позовів по Криму і Донбасу проти Росії - більше трьох тисяч.

По першому, кримському, суд навіть ухвалив попереднє рішення із закликом до РФ повернути свої війська на місця дислокації. Природно, та проігнорувала заклик, але зате потім це ігнорування лягло в основу багатьох рішень щодо конфлікту в Раді Європи, ПАРЄ та ООН.

Що може зробити ЄСПЛ? Зобов'язати Росію виплатити компенсації за встановлені факти порушення прав людини. Теоретично вона повинна буде це зробити, відповідно до її зобов'язань як члена Ради Європи (навіть вихід з нього не звільняє від відповідальності, якщо справу вже було порушено). Правда, для порівняння, попереднє справа, яка стосувалася окупації Туреччиною Північного Кіпру, тривало кілька десятиліть. Закінчилося воно вимогою ЄСПЛ в 2014 році виплатити грекам-кіпріотам більше 90 млн євро (нагадаємо, турки окупували у кіпріотів приблизно третину країни). Характерно, що Туреччина досі відмовляється виплачувати. Україна ж лише за попередніми оцінками тільки втрат в Криму вимагає від РФ понад 100 млрд. дол. При цьому міністр прогнозує, що судові розгляди в ЄСПЛ триватимуть 5-7 років. Але сам обмовляється: це безпрецедентна за масштабами справа, більша турецько-кіпрської, так що будь-який прогноз буде неточним.

Так що цей суд швидше для того, щоб встановити масові порушення прав людини в Криму і на Донбасі, а не сам факт агресії (це не прерогатива ЄСПЛ).

Міжнародний кримінальний суд

У нас в цей суд подано два позови. Перший - щодо подій на Майдані, і РФ він поки не стосується (хоча, може, якщо в процесі буде доведено причетність російських спецслужб до силових дій, застосованих проти активістів). Поки він проти Януковича і його оточення. Другий - щодо окупації Росією частини території України, а саме - Криму. Донбас, знову-таки, може бути, за словами міністра, доданий по ходу справи. Якщо вдасться довести, що події в Криму і на Донбасі - частини однієї справи.

МКС карає тюремним ув'язненням і, теоретично, здатний видати ордер на арешт злочинця. Тобто можлива цікава ситуація, в якій при виїзді того чи іншого російського (або колишнього українського) чиновника в країну, що визнає юрисдикцію суду, тамтешні правоохоронці будуть зобов'язані його заарештувати.

Міжнародні арбітражі і місцеві суди

У них часто бере участь не держава Україна, а окремі суб'єкти. Наприклад, «Нафтогаз» судиться в Стокгольмі відразу по декількох напрямках: захищається від позову «Газпрому», що вимагає компенсації за відхід від формули «бери або плати»; контратакує противника, вимагаючи гарантій щодо транзиту і можливості віртуального реверсу; окремо сперечається вже з російською державою, вимагаючи відшкодування за крадіжку його майна в Криму.

До речі, невелика, але приємна переможенька на цьому фронті - перемога України в окружному суді Амстердама в справі скіфського золота Криму. Справа, втім, зараз на апеляції, але якщо апеляційний суд не знайде помилок в діях окружного суду - золото повернеться в Україну.

На що ми можемо сподіватися

У України, безумовно, є всі шанси встановити в міжнародних судах істину і засудити Російську Федерацію і за окупацію Криму, і за руйнування Донбасу, і з Boeing 777, і навіть за вивезених з Луганська сиріт. Власне, не так і складно домогтися формального визнання, що чорне - це чорне, а не гібридне біле. Вина Росії - історичний і медійний факт, і офіційні рішення міжнародних судів його лише закріплять.

Чи вийде струсити з Росії реальні компенсації? Малоймовірно. В кінцевому підсумку одне із завдань Росії - саме розхитати діючу систему міжнародного права. Підкоритися їй, визнати свою провину, виплатити компенсації? Для нинішніх Кремлінів це виключено, і у нас немає підстав вважати, що такі Кремліни будуть людиноподібними. Чи можливо стягнення російської власності за кордоном незалежно від її думки з цього приводу? Теоретично це можливо - див. приклад конфіскацій у справі ЮКОСа. Практично, якщо і стане реальністю, то навряд чи це окупить втрати України. Вибачте, але яку власність РФ за кордоном можна конфіскувати, щоб її вартість покрила ціну Криму? Калінінградську область?

Інша справа - що рішення судів впливають на європейську та американську політику, так само як і на думку електорату зарубіжних країн. Чим більше таких рішень, тим простіше домагатися продовження санкцій, тим простіше пояснювати, навіщо допомагати Україні, тим простіше змінювати сприйняття двох воюючих країн в нашу користь. А це теж критично важливо, навіть в самій далекій перспективі.

Ну і, нарешті, хто знає, як поверне крива? Мілошевич і Піночет теж колись думали, що суд їм не загрожує, а ти диви ...