Лінчевський Олександр

Дата народження: 25 жовтня 1975 року

Місце народження: Київ

Сімейний стан: одружений. Виховує двох синів.

Освіта: 

Почав здобувати лікарську освіту в 1990 році у Київському медичному училищі № 4, де навчався до 1993-го.
Після цього вступив у Національний медичний університет ім. Богомольця за спеціальністю “Лікувальна справа” де навчався до 1999 року.

Після цього, два роки був на інтернатурі з хірургії в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика.
У 2002 році проходив практикум по загальній, невідкладної та торакальної хірургії (Ле Ман, Франція).

Окрім базового навчання він відвідував багато профільних семінарів, курсів та конференцій.
2007 - курс легеневої хірургії рівень 1, Європейська школа кардіоторакальної хірургії (Бергамо, Італія);
- тренінг по онкології, Laboratoires Perouse (Париж, Франція).
- семінар європейської спілки кардіо-торакальної хірургії (Прага, Чехія). Зальцбурзький семінар травми і невідкладної хірургії (Зальцбург, Австрія).

У 2008 - курс легеневої хірургії рівень 2, Європейська школа кардіоторакальної хірургії (Бергамо, Італія);
- європейська школа торакальної хірургії (теорії. Курс) (Анталія, Туреччина).
У 2009 році відвідав європейську навчальну конференцію легеневої онкології (Лугано, Швейцарія)
- європейська школа торакальної хірургії (метод. Курс) (Еланкур, Франція).
2011 - європейська школа російськомовних торакальних хірургів (Кіровоград, Україна).
- практика від Європейського союзу торакальних хірургів "Hopital Nord" (Марсель, Франція).
2012 - європейська школа торакальної хірургії, (метод. Курс) (Еланкур, Франція).
- зальцбурзький семінар травми і невідкладної хірургії (Зальцбург, Австрія).
2013 - курс по відеоторакоскопії (VATS), IRCAD (Страсбург, Франція);
- симпозіум по відеоторакоскопії (VATS) (Інсбрук, Австрія).
2014 рік - курс поглибленої допомоги при травмі (ATLS) (Брайтон, Великобританія);
- курс бійця-рятувальника (CLS) курс Інструктори (Київ, Україна).
2015 - міжнародний курс бійця-рятувальника (ICLS) (Вісбаден, Німеччина);
- курс для хірургічних команд сил спеціальних операцій НАТО (Монс, Бельгія).
- вправа з розгортання польового госпіталю (212CSH) (Рамштайн, Німеччина).2016 - практичний семінар з малоінвазивної торакальної хірургії (Відень. Австрія).

Як бачимо, щороку Олександр Лінчевський відвідував різноманітні курси підвищення кваліфікації.

Вузька спеціальність: торакальний хірург відповідальний хірург відділення політравми.

Вчений ступінь: Кандидат медичних наук, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика

Кар'єра: 

Працював в різних закладах одночасно, пов’язуючи діяльність у різних клініках.

Почав кар’єру під час докторантури у 1999 - 2001 в центрі з надання невідкладної допомоги хворим з гострими шлунково-кишковими кровотечами, Київська клінічна лікарня № 12;

Також у 1999 почав працювати торакальним хірургом, згодом призначений відповідальним хірургом відділення політравми Київської клінічної лікарні № 17 де працював до 2016 року.

У 2011 році почав працювати асистентом кафедри торакальної хірургії та пульмонології НМАПО ім. П. Л. Шупика, де працює до цих пір.

Після Майдану у 2014 році став медичним директором громадського об’єднання “Захист Патріотів”. Там він працював до 2016 року.

У 2016 році призначений заступником Міністра охорони здоров’я України Розпорядженням КМУ від 31 серпня 2016 року № 617-р.

Професійне членство: Європейський Союз торакальних хірургів (ESTS);

Європейський союз хірургів травми і невідкладної допомоги (ESTES);

Декларація:

За даними декларації за 2017 рік, сім'я Лінчевських володіє трьома квартирами в Києві. У 2003 році була придбана житлоплоща в 29 кв.м, нею одноосібно володіє сам глава сім'ї. Дружина Катерина Олександрівна в 2004 році придбала квартиру в 42,9 кв.м. Ще одна житлоплоща в 75,6 кв.м зареєстрована як загальна власність з синами.

У Лінчевського також числиться три автомобілі: CITROEN C3 (2006 року випуску), MERCEDES-BENZ E 200 (1996 року випуску), TOYOTA COROLLA (2008 року випуску). У дружини - одне авто OPEL ZAFIRA (рік випуску: 2013).

За 2017 рік Лінчевскій заробив: за двома основними місцями роботи: 542 грн і 402 849 грн, за сумісництвом - 13 530 грн, 36 680 грн, 15 221 грн. Його дружина працює на одному місці і заробила за рік 159 994 грн.

У Лінчевського також є заощадження. У чотирьох банках Олександр Володимирович зберігає: 2 153 USD, 44: 303 грн 23 141 грн, 9 817 грн. Дружина вважає за краще готівкові - 500 EUR.

Скандали і конфлікти: До недавнього найбільше критики в ЗМІ Лінчевському діставалося за ідею замінити фельдшерів на парамедиків.

А зовсім недавно, на початку червня 2018 року, в мережі розгорівся справжній скандал через слова Лінчевського, який зробив гучну заяву щодо онкохворих, які нібито все одно помруть - "Це рак. Вони всі помруть".

У свою чергу, в.о. міністра охорони здоров'я України Уляна Супрун заступилася за свого колегу, назвавши висунуті йому звинувачення «прикладом інформаційної атаки з використанням маніпуляцій і брехні» і що слова Лінчевського були вирвані з контексту.

Разом із Супрун, вони мали ще не один інформаціний скандал.

Найгучніший скандал, який пролив світло на найболючіший гнійник в українській медицині, пов'язаний з відомим хірургом Борисом Тодуровим. 

Лікар розкритикував дії міністра охорони здоров'я України Уляни Супрун та її "команди", які привели до зриву реалізації програми по серцево-судинним захворюванням.

Саме Супрун і Лінчевський, за словами кардіохірурга, на підтримку якого виступили провідні діячі української медицини, зірвали тендер на 364 млн гривень із закупівлі кардіологічних матеріалів для всієї України.

"Ваша недбалість забрала більше життів українців, ніж війна за останні роки. Ви розумієте свою відповідальність (в тому числі і кримінальну) за халатне ставлення до своїх обов'язків?" - написав тоді Тодуров на своїй сторінці в Facebook.

А Олександр Лінчевський, за словами Тодурова, відмовився включати Інститут серця в список установ, яким дозволяється робити пересадку серця. На листі з проханням задовольнити цю пропозицію, чиновник написав: "Не-а" і намалював зеленим фломастером усміхнену пику.

"Ваш заступник - Лінчевський заблокував роботу Інституту Серця. І не підписав жодного офіційного документа за останні 4 місяці. Уже четвертий місяць він відмовляє нам у відкритті філій в Донецькій і Луганській областях, де населення і військові взагалі залишилися без кардіохірургічної допомоги. Це просто знущання над людьми", - звернувся Тодуров до Супрун.

Ще одна життєво важлива для українських онкохворих програма "загинула" через недолугість Супрун і Лінчевського. МОЗ не продовжив програму державної допомоги "Онкологія", а це означає, що онкохворі більше не зможуть розраховувати на фінансову допомогу держави в рамках цієї програми.

"Я б хотіла побачити, як процвітає профілактична медицина, щоб ми мали менше і менше захворювань на онкологічні хвороби. Чому ми повинні лікувати їх всіх? Тому що ми дуже пізно виявляємо ці хвороби, тому що наші пацієнти не відвідують сімейних лікарів", - таким чином виправдала себе Уляна Супрун.

Звичайно, подібні заяви не могли не викликати шквал критики.

Лінчевський також фігурує у скандалі через гроші на лікування важкохворих українців за кордоном. Зокрема, на реалізацію державної програми КПКВК 2301360 "Лікування громадян України за кордоном" до держбюджету України заклали 389 млн гривень. Однак, станом на 14 лютого цього року, ці кошти й досі не використані.

Ця ситуація склалась не сьогодні. Ще влітку 2017 року на засіданні Комітету охорони здоров’я ВРУ Лінчевському поставили запитання: "Скільки коштів необхідно для того, щоб громадян України, які стоять в черзі на лікування за кордоном, за тиждень отримали таку можливість?".

На що Лінчевський зазначив, що потрібно 186 млн грн. Але він, як голова Комісії, яка вирішує питання направлення українських громадян за кордон, навіть не знав, що ця сума була розрахована на 93 людини, а напередодні до цієї кількості додалось ще 26 хворих! Він про цих хворих просто не знав.