Тупицький Олександр
Голова Конституційного Суду України
1. Ім'я/прізвище
Олександр Миколайович Тупицький
2. Анкетні дані
- Кандидат наук з державного управління за спеціальністю "Механізми державного управління";
- З 15 травня 2013 року обіймає посаду судді Конституційного Суду України (за квотою президента України);
- Заступник Голови Конституційного Суду України (2018-2019 рік).
3. Біографія і кар'єра
Біографія:
Тупицький Олександр Миколайович народився 28 січня 1963 року в селі Білозір'я Черкаської області. На Черкащині закінчив середню школу, вступив до Смілянського професійно-технічного училища №5, де провчився лише рік і покинув, пішов працювати фрезерувальником на Смілянський радіоприладний завод, але через декілька місяців його призвали до армії. Відслужив зазначені два роки (з 1981 по 1983 рік) строкової військової служби.
Після армії почав готуватися до вступу в інститут, працюючи на черкаському заводі "Будмаш". У 1984 році вступив до Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського (нині університет імені Ярослава Мудрого) на спеціальність "Правознавство". Після закінчення інституту (1988 рік) його направили у прокуратуру Куйбишевського району Донецька. Там пропрацював з 1988 по 1993 рік, пройшов шлях від стажиста до старшого слідчого прокуратури.
У 1993 році Олександр Тупицький перевівся з Куйбишевської районної прокуратури в Куйбишевський районний суд міста Донецька. Спочатку пару місяців попрацював судовим розпорядником, а потім 10 років – суддею. Як стверджують ЗМІ, за період суддівства налагодив дружні стосунки з місцевою елітою, наприклад, з тодішнім губернатором Донецької області Віктором Януковичем. Після чергової послуги (див. нижче в розділі "Скандали") для Віктора Федоровича в 2002 році був обраний головою Куйбишевського районного суду Донецька і очолював його до 2009 року.
У цей же період (з 2002 по 2009 рік) Олександр Миколайович Тупицький був членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області і членом Ради суддів Донецької області. У 2006 році їздив на запрошення Конгресу США в Америку – брав участь в програмі обміну досвідом "Відкритий світ".
Сплеск і кардинальні зміни в кар'єрі судді збіглися з обранням президентом країни Віктора Януковича. У жовтні 2010 року Тупицький переводиться в Донецький апеляційний господарський суд. Пропрацювавши там два місяці, перевівся до Львівського апеляційного господарського суду та майже відразу був призначений його головою. Таким чином, суддя змінив не тільки місто проживання, а й спеціалізацію.
Однак пропрацював там недовго – через два роки, за рекомендацією його друга і колеги (ще з часів роботи в Донецьку) Ігоря Темкіжева, голови Вищого адміністративного суду (ВАС), був призначений головою Дніпропетровського апеляційного господарського суду. У травні 2013 року (через рік) за указом президента Віктора Януковича був призначений суддею Конституційного Суду.
Успішно продовжив свою кар'єру і за президента Порошенка – в березні 2018 року був обраний заступником голови КСУ. У вересні 2019 року, вже за нового президента Володимира Зеленського, досяг "Олімпу" судової вертикалі – був обраний на посаду голови Конституційного Суду. Його повноваження як судді закінчаться в 2021-му, повноваження як голови – теж.
4. Бізнес, активи, доходи
Голова Конституційного Суду України Тупицький зареєстрований у будинку в котеджному містечку "Коник" (розташований на острові Жуків поруч з Конча-Заспою), який належить члену "команди Олександра Дубінського" Сергію Левченку. У будинку, крім самого Тупицького, згідно з його електронною декларацією, прописалися також його дружина і діти. На яких умовах голова Конституційного Суду отримав прописки в маєтку, що належить Левченку, невідомо. Орієнтовна вартість будинку такої площі тут може бути понад 30 мільйонів гривень або 1 мільйон доларів.
Крім цього, сім'я голови Конституційного Суду Олександра Тупицького володіє декількома об'єктами елітної нерухомості, серед якої, крім маєтку в Криму на околиці Ялти (великий будинок в 221,5 кв. м і ділянкп землі на 690 кв. метрів):
- чотирикімнатна квартира в ЖК "Новопечерські липки" площею 216,5 кв. м. і 2 паркомісця, записаних на його матір – 80-річну мешканку Черкас Галину Тупицьку. Її орієнтовна вартість складає близько 700 тисяч доларів або близько 20 мільйонів гривень. В електронній декларації самого Тупицького ця квартира вказана як місце періодичного перебування.
- особняк з басейном під Києвом площею понад 200 квадратних метрів, записаний на тещу голови КС Ларису Колпаченко. Орієнтовна вартість такої нерухомості зараз становить близько 5 мільйонів гривень.
- в 2019 році Тупицький придбав по сусідству ще одну ділянку, оформивши її на себе. За даними журналістів, по суті, це одна територія, на якій розташоване і штучне озеро. У декларації судді ця нерухомість не вказана.
У той же час у декларації суддя вказав, що орендує будинок на території Будинку відпочинку "Конча-Заспа" – закритих державних дач, куди нещодавно переїхав президент Володимир Зеленський.
У Донецьку у Тупицького залишилися два гаража. На його дружину Ольгу записано пів квартири і 1 000 кв. метрів землі в Донецьку, також на неї записаний автомобіль BMW X6, придбаний влітку 2013 року, коли Олександр Тупицький почав працювати суддею КСУ. Тоді авто оцінили в 706 695 гривень. Також Ользі належать 67% капіталу компанії Vega Financial в США.
5. Скандали/компромат
"Справа Салова": стрімкий старт кар'єри судді
У 1999 році суддя Олександр Тупицький став відомий широкому загалу завдяки гучній справі, яку він вів, за звинуваченням адвоката Сергія Салова, у якого в день президентських виборів, 31 жовтня 1999 року, в портфелі знайшли 5 фальшивих примірників газети "Голос України", в яких стверджувалося, що тодішній президент Леонід Кучма помер від алкогольної інтоксикації, а країною править його двійник. За це адвоката Салова звинуватили в наклепі і порушенні статті 127 КК України "Перешкоджання виборчого права", оскільки вважали його дії незаконною агітацією.
Спочатку суддя Куйбишевського райсуду Донецька Олександр Тупицький відправив обвинувальний висновок у справі Салова назад у прокуратуру на додаткове розслідування, зазначивши, що в діях донецького адвоката не бачить ознак кримінального злочину за статтею "Перешкоджання здійсненню виборчих прав громадян".
Згодом через повернення справи прокуратура Донецька змушена була перекваліфікувати її на наклеп на адресу Леоніда Кучми. В результаті сам Кучма повинен був давати свідчення у справі, але, як пишуть ЗМІ, такий стан речей йому не сподобався, і в телефонній розмові Кучма зажадав від губернатора Донецької області Януковича жорсткого покарання як обвинуваченого адвоката, так і судді.
Цю розмова записав на диктофон майор президентської охорони Микола Мельниченко, записи з президентського кабінету були оприлюднені в 2001 році і викликали в Україні глибоку політичну кризу.
Віктор Янукович після розмови з Кучмою "надавив" на суддю Тупицького, і той оперативно (6 липня 2000 року) виніс обвинувальний вирок адвокату Салову за статтею, яка не передбачала, щоб президент Кучма давав показання.
Як пишуть ЗМІ, після винесення "правильного" вироку Салову суддя Тупицький став стрімко просуватися по службовій драбині – за 11 років суддя нижчої інстанції перемістився на самий верх судової вертикалі.
6 вересня 2005 року Сергій Салов зі своїми адвокатами оскаржили вирок в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ), вони наполягали, що вердикт судді Тупицького став можливий тільки завдяки тиску президента Кучми. На засіданні суду в Страсбурзі Салов прямо цитував фрагменти записів майора Мельниченка.
Скандальне призначення і його наслідки
14 травня, за 11 днів до інавгурації президента Зеленського, стало відомо, що судді КСУ висловили недовіру тодішньому голові суду Станіславу Шевчуку. Як стверджує адвокат Андрій Портнов, за організацією відсторонення Шевчука стояв президент Петро Порошенко, ексзаступник голови його адміністрації Олексій Філатов і заступник голови Конституційного Суду Олександр Тупицький, який був "призначений у КС ще указом Януковича в 2013-му році і "провисів" всі п'ять років "на гачку" у Порошенка, прокуратури і Служби безпеки".
Заяви про те, що Тупицький відстоював інтереси адміністрації Порошенка не безпідставні – саме цей суддя зібрав голоси і реалізував скасування статті КК про незаконне збагачення, у чому були зацікавлені всі ті, хто був або став владою після 2014-го року, коли в КК з'явилася ця редакція статті, а це БПП, "Народний фронт", чиновники Адміністрації президента Порошенка і уряду його часів.
Після відсторонення Шевчука головою КС була призначена до вересня Наталя Шаптала (її повноваження як судді спливали через чотири місяці – у вересні 2019 року). Згодом Шаптала подала заяву про відставку, і 17 вересня 2019 року головою КСУ обрали заступника Шаптали – Олександра Тупицького.
Легітимність його обрання викликає у багатьох сумнів. Зокрема, керівниця проєктів з питань конституційного права ЦППР Юлія Кириченко зазначає, що вибрали нового голову за участю всього лише тих трьох суддів, у яких закінчувалися повноваження – по-хорошому, повинні були обирати вже в новому складі, але старий склад не став чекати оновлень.
Скандал навколо посади голови КСУ розвивався – 11 жовтня 2019 року Окружний адмінсуд Києва ухвалив рішення про поновлення на посаді голови КСУ Станіслава Шевчука, але 16 жовтня, коли Шевчук пішов на роботу, його не впустили в будівлю суду. Як сказали йому охоронці: "Тупицький наказав не впускати". За даним фактом Шевчук звернувся в ДБР з заявою на Тупицького про вчинення кримінального правопорушення – невиконання судового рішення. В КСУ прокоментували даний інцидент тим, що установа не має документа, завіреного гербовою печаткою, про відновлення Станіслава Шевчука на посаді голови КСУ, а також цього рішення немає в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Повернулися до питання призначення Тупицького на посаду голови КСУ в жовтні 2020 року. Почалося все з того, що 27 жовтня Конституційний Суд ухвалив за поданням 47 народних депутатів від партії ОПЗЖ скандальне рішення – скасував ст. 366-1 КК України про кримінальну відповідальність за внесення недостовірних даних у декларацію, а також визнав неконституційними повноваження НАЗК щодо контролю і перевірки декларацій, цілодобового доступу до реєстру декларацій і моніторингу способу життя. Міжнародні організації та партнери України розкритикували рішення КСУ, також негативно про це рішення висловилися і посли країн G7. Наступного дня НАЗК на виконання рішення КСУ закрило доступ до електронних декларацій. Увечері 29 жовтня після екстреного засідання Кабміну НАЗК повернуло доступ до реєстру декларацій, але за минулу добу, поки публічний доступ до реєстру був закритий, 7 з 15 суддів (в тому числі і Тупицький) внесли зміни в свої дані про доходи.
Того ж дня Зеленський зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт, яким пропонується визнати неправомірним рішення КСУ, позбавити повноважень весь склад суду і призначити новий, а також забезпечити безперервність дії антикорупційного законодавства. Голова КСУ Олександр Тупицький з президентом не погодився і заявив, що законопроєкт гаранта про розпуск КСУ має ознаки конституційного перевороту. Він назвав дії голови держави ультиматумом і заявив, що не збирається у відставку.
Потім у ЗМІ з'явилася інформація, що Національне антикорупційне бюро має в своєму розпорядженні записи, які є частиною кримінальної справи про захоплення влади суддями ОАСК. На записах звучать голоси, дуже схожі на голову Окружного адміністративного суду Павла Вовка, ексголову Офісу президента Зеленського Андрія Богдана та ексзаступника керівника адміністрації Януковича, які обговорюють призначення Тупицького головою суду, а також завдання, які він повинен виконати після призначення, що, на думку джерела "5 каналу" в НАБУ, вказує на те, хто лобіював кандидатуру голови КСУ.
3 листопада 2020 року представник президента в КСУ Федір Веніславський з трибуни Верховної Ради натякнув на ознаки державної зради в діях голови КСУ Тупицького. З трибуни нардеп сказав, що "в Конституційному Суді є група суддів, які відверто симпатизують Російській Федерації. Очолює цю групу голова Конституційного Суду, який ще в 2014 році, коли Конституційний Суд України визнав неконституційною постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим про проведення кримського "референдуму", виступав за те, що Конституційний Суд не має права давати оцінку конституційності постанови, враховуючи міжнародні договори України.
Скандал із земельною ділянкою в Криму
Журналісти "Схем" оприлюднили розслідування про те, що голова КСУ Тупицький в 2018 році став власником земельної ділянки в Кореїзі в анексованому Криму, оформивши договір купівлі-продажу за російським законодавством. У своїй декларації про доходи він цю інформацію не відобразив.
Після цього Державне бюро розслідувань відкрило низку кримінальних проваджень за фактами незаконного присвоєння земельної ділянки, вчиненого групою осіб, а також державної зради головою Конституційного Суду України, який уклав незаконну земельну угоду і тим самим визнав повноваження посадових осіб органів РФ на внесення записів про відчуження земельної ділянки на території України і віднесення її до категорії таких, що підпадають під юрисдикцію РФ.
"Таким чином, він вчинив діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, державній та економічній безпеці України, що кваліфікується за ч. 2 ст. 197-1 (самовільне зайняття земельної ділянки або самовільне будівництво), і ч. 1 ст. 111 (державна зрада ) Кримінального кодексу України", - зазначив голова ДБР Олексій Сухачов.
30 жовтня Тупицький визнав, що ділянка в Криму у нього дійсно є, приватизував він її ще до анексії Криму, однак, нібито, коли на українські кадастри "наклалися" російські, виникла проблема з оформленням. Голова КСУ визнав, що навмисне не вніс ділянку в декларацію, оскільки це б автоматично означало "невизнання Криму російським", і за російським законодавством могли знести будинок на ділянці. У той же час Тупицький визнав, що варто було звернутися в НАЗК, щоб йому пояснили, як юридично правильно внести в декларацію ділянку.
6. Особисте життя
Родина:
Одружений на Ользі Тупицькій, разом з дружиною виховують сина і дочку.
7. Нагороди:
Союзом юристів України визнаний переможцем у номінації "Суддя господарського суду". Під час роботи в судах загальної юрисдикції нагороджений Почесною грамотою Державної судової адміністрації України, ювілейним знаком Вищого господарського суду України "20 років господарським судам України", вдячністю Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Національної школи суддів України, відзнакою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – нагрудним знаком "правосуддя і справедливість".
8. Медіасканер
Тупицький про свою відставку: На вимогу тієї чи іншої особи не збираюся цього робити
Тупицький - Зеленському: Кров може захлеснути країну
Брифінг голови КСУ Олександра Тупицького
Наукові роботи:
Тупицький Олександр Миколайович.
Державний механізм підвищення якості професійної підготовки суддів.
