Рабінович Вадим

Український підприємець, політичний діяч, народний депутат ВРУ VIII скликання від партії "Опоблок", кандидат в президенти України у 2014 році, колишній власник ФК "Арсенл-Київ".

Дата народження: 4 серпня 1953 року.

Місце народження: Харків.

Освіта:

Освіта незакінчена вища. В 1970 році вступив до Харківського автодорожного інституту, але в 1974 був відрахований звідти після виключення з комсомолу за аморальну поведінку (за версією самого Рабіновича, причиною стало вигадування на лекціях кросворду з політичним підтекстом).

У 1975 - 1977 рр. служив в армії, у частині ППО неподалік від Харкова. Після демобілізації працював у Харкові майстром будівельного управління.

Закінчив Харківський автодорожній інститут, працював майстром ремонтно-будівельного управління Харківського міськвиконкому.

Скандали:

Вадим Рабінович неодноразово був за гратами, брав участь у кримінальних угруповуваннях 90-х років і став політиком.

Вперше Вадим Рабинович був заарештований у 1980 році за звинуваченням у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах. Після 9 місяців слідства його звільнили в результаті особистого втручання Генерального прокурора СРСР Романа Руденка.

З кінця 1980 року до початку 1982 року він керував підпільними цехами з виготовлення кришталевого посуду, календарів і дерев'яних дверей. На початку 1982 року його знову заарештували за звинуваченням у розкраданні державних коштів у особливо великих розмірах.

За власним визнанням, перебуваючи під арештом, Вадим Рабінович більше року успішно симулював божевілля. 10 лютого 1984 року його засудили до 14 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі суворого режиму з конфіскацією майна і забороною займатися професійною діяльністю протягом п'яти років.

Ув'язнення відбував неподалік Харкова. Поширювалася інформація про те, що, перебуваючи за гратами, Вадим Рабінович був завербований КДБ. Згідно із зізнанням самого Рабиновича, він лише симулював інформування, після чого представники КДБ дали йому підписати документ «Про припинення співпраці» (за твердженням колишніх дисидентів, документів подібного типу ніколи не існувало).

Оскільки своєї провини на суді Рабинович не визнав, його на рік помістили в дніпропетровську психіатричну лікарню.

Він відсидів 8 років і в 1990 році був звільнений з в'язниці у відповідності з Указом М. Горбачова за відсутністю складу злочину. У той час, коли Вадим Рабінович сидів у в'язниці, вся єврейська громадськість Ізраїлю та західного світу виступала на його захист. Це додало фігурі Рабіновича додаткове значення. Дійсно, у цивілізованому світі не розуміли, чому людину запроторюють до в'язниці за прагнення займатися своїм бізнесом.

Після звільнення з в'язниці, Вадим Зіновійович починає будувати свою бізнес-імперію, починаючи від продажу металургії і закінчуючи придбанням концерну R. C. Group. У 1995 році разом з Олександром Роднянським і Борисом Фуксманом заснував телеканал «1+1».

З 1997 року очолює «Всеукраїнський єврейський конгрес», а з 2011 року є співголовою Європейського Єврейського Парламенту.

Крім того, Вадим Рабінович виступив ініціатором заснування в Києві Соломонового університету. Дипломи цього університету визнані в США. Сам Вадим Рабінович став почесним доктором філософії Соломонового університету.

За підсумками 1997 р. Вадим Рабінович отримав диплом лауреата загальнонаціональної української програми Людина року в номінації «Бізнесмен року».

Офіційно інтереси Рабіновича поширюються насамперед на медіа-бізнес - по різним даним, йому належить низка українських газет, видавництв, радіоканадів. Він став широко відомий за межами України в кінці 90-х, коли поповзли чутки про його плани покупки НТВ, на той час фактично втраченого Гусинським, але  ще не підконтрольному «Газпрому». Однак, всередині України Рабинович давно має славу «місцевого Березовського». Ділові і політичні інтереси тісно пов'язували його з рядом впливових українських політиків, насамперед з правою рукою президента Кучми, великим підприємцем Олександром Волковим.

24 червня 1999 року Служба безпеки України заборонила Вадиму Рабіновичу в'їзд в країну строком на п'ять років. Згідно з повідомленням прес-центру СБУ, рішення було прийнято у зв'язку з отриманими відомостями про причетність громадянина Ізраїлю Вадима Рабіновича «до діяльності, що завдає значні збитки українській економіці, і в інтересах забезпечення безпеки країни». Іншими словами, Вадиму Рабіновичу приписують участь в контрабанді радянської зброї в гарячі точки за межами СНД. Так, в січні 2002 року німецький тижневик Der Spiegel повідомив про велику поставку "Талібану" танків Т-55 і Т-62. Постачальником був нібито ізраїльський бізнесмен, виходець з України Вадим Рабінович, який діяв за підтрики пакистанської розвідки, а в Кабул танки загальною кількістю 150-200 машин. Рабінович ці відомості спростовував.

На думку журналістів за голими грудьми FEMEN маячить гаманець україно-ізраїльського олігарха Вадима Рабіновича. Багато хто стверджує, що є «стійкий зв'язок молодих київських FEMEN-ок з одним з найбільш непублічних багатих людей України по імені Вадим Зіновійович Рабінович. Цей «секрет Полішинеля» вдалося розкрити активістам (а, отже, і найбільш поінформованим) блогерам. За даними користувачів ЖЖ, зв'язок з Вадимом Рабиновичем існує безпосередньо у засновниці, а нині - головного ідеолога та завгоспа FEMEN Ганни Гуцол. Її батько - генерал-полковник Михайло Гуцол - починав свою кар'єру у Рабиновича в PR-службі.

В 1994 році (за іншими джерелами - 1995 року) Рабиновичу закрили в'їзд в США на підставі того, що він був українським представником «НОРДЕКС». За твердженням самого Рабиновича, заборона вже знято і він буває в США. Рабінович вільно відвідує більшість європейських держав, зокрема ФРН, а в Ізраїлі його приймають і керівники держави. У вересні 2001 року Рабінович, перебуваючи в Москві, передав 300 мільйонів рублів на відновлення синагоги на Великій Бронній.

Політична діяльність:

Ситуація з Рабиновичем наочно продемонструвала «випадковість» багатьох людей в політиці. Це коли хтось може досить швидко досягти певного рейтингу, і потім так само швидко — його втратити. І таких політиків, на жаль, сьогодні в Україні досить багато.

Рабінович ніколи не балотувався в органи влади України. На виборах 1998 року він надавав підтримку ряду партій (зокрема «зеленим», надаючи рекламні знижки на «1+1»), а також «прогресивним соціалістам», Народному Руху.

На виборах 2002 року він надавав підтримку блоку «Райдуга», знятому з реєстрації ЦВК. Головний редактор «Столичних новин» Володимир Кацман входив у першу п'ятірку блоку.

Характер публікацій у «СН» дозволяє припустити, що Рабінович також підтримував блок «Єдність» і «Народний рух» Бойко.

На виборах 1999 р. він, за власним твердженням, відмовив у матеріальній підтримці Олександру Морозу, чим нібито і пояснюються різкі висловлювання лідера соціалістів на його адресу. Сам Мороз спростовував твердження про подібну інформацію. В публічних інтерв'ю Рабінович незмінно позитивно висловлюється про Леоніда Кучму.

Щодо справи Гонгадзе він заявив, що "в Україні є журналісти, більш опозиційно налаштовані і небезпечні для влади, ніж маловідомий до того випадку Гонгадзе".

На думку Рабіновича, касетний скандал роздмухували виключно ліві, а в акціях проти і за президента на 70%  брали участь одні й ті ж люди (останній аргумент він підкріплює посиланнями на дослідження, проведене його видавництвом).

Вельми вірогідна також була підтримка "Блоку Вітренко". Враховуючи відносини з Горбуліним, Рабінович повинен мав би бути зацікавлений в провалі блоку "Демпартія - Демсоюз" і блоку Ющенка.

Завдяки близьким контактам з Червоненко, Рабінович вірогідно мав порозуміння з "Нашою Україною", однак у другій половині 2001 р. він негативно висловлювався щодо намірів Ющенка йти на вибори разом з УНР, НРУ та КУНом.

Рабінович дуже дорожив своїм альянсом з київським мером Омельченком. Тому коли з'явилася версія, що Рабінович стоїть за касетним скандалом-2 (оприлюдненням розмови Олександра Омельченка з Віктором Ющенком, він, щоб дезавуювати цю версію, навіть опублікував диктофонний запис розмови з колишнім прес-секретарем Руху Дмитром Пономарчуком.

У травні 2014 року кандидат у президенти України, президент Всеукраїнського єврейського конгресу Вадима Рабиновича одноголосно обрано лідером політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Центр". Про це сам Рабинович повідомив у своєму Facebook.

Обрання відбулося в Києві на 12-му з'їзді партії, де були присутні 450 делегатів з 23 регіонів України.

Згідно з офіційними результатами ЦВК за результатами дострокових президентських виборів 2014 року, Петро Порошенко отримав 54,7% голосів виборців, Юлія Тимошенко - 12,81%, Олег Ляшко - 8,32%, Анатолій Гриценко - 5,48%, Сергій Тігіпко - 5,23%, Михайло Добкін - 3,03%, Вадим Рабинович - 2,25%.

Президентом стати йому не вдалося, але отримати депутатський мандат він зміг.

За час депутатської роботи, він неодноразово вирізнявся критикою нинішньої влади на чолі з Петром Порошенко.

У 2016 році було створено партію "За життя" і її лідером став Вадим Рабинович.

У 2017 році в партію увійшов Нестор Шуфрич, у 2018 одіозний політик - Віктор Медведчук.

Так, партія "За життя" поступово набирала рейтинг завдяки медійній підтримці телеканалу NewsOne який належав однопарійцю Євгену Мураєву. 

Згодом Мураєв вийшов з парії та передав права на телеканал Андрію Портнову - колишньому заступнику голови АП часів Януковича. З недавнього часу новим управлінцем телеканалу став нардеп, давній соратник Медведчука Тарас Козак.

Перед президентськими виборами 2019 року партія "За життя" обєдналась з частиною партії "Опозиційний блок" в "Опозиційну платформу За життя" та підтримали на виборах президента Юрія Бойка.