Гриценко Анатолій
"Перший непрохідний", "вічний полковник" – це все про Анатолія Гриценка, екс-міністра оборони, кандидата у президенти, який перед кожними виборами обіцяє стати президентом, але в результаті йому доводиться виправдовуються перед виборцями за низький результат.
Кадровий офіцер, який маючи відмінну військову освіту ніде не служив. З ним тяжко домовитись та він демонструє свої військові принципи, однак саме вони і є його основним недоліком у його політичній кар'єрі.
Народження: 25.10.1957 рік. Черкаська область с. Багачівка.
Родина: одружений, має чотирьох дітей. Батько – Степан Дем'янович (1927-2013), мати – Ганна Тихонівна (1936).
Вперше одружився в 1977 році на дівчині на ім’я Людмила, з якою прожив 25 років. Втім, коли він зустрів головну редакторку "Дзеркала тижня" Юлію Мостову зустрів, закохався, і не чекаючи від неї взаємності, просто розлучився з першою дружиною.
А вже через рік, у 2003 році, вони з Мостовою одружилися. У їх шлюбі народилося двоє дітей.
Освіта: тяга до військової справи у нього була з дитинства і передалась від батька. У зв'язку із цим після 8 класу школи №6 вступив у суворовське училище, яке закінчив у 1974 році.
При вступі в суворовське училище Гриценко набрав найвищий бал серед 2700 конкурсантів.
Після закінчення продовжив посягати військове мистецтво у Київському вищому військовому авіаційно-інженерному училищі, яке закінчив у 1979 році. Після цього почав працювати кадровим військовим, але навчання не закінчував.
Варто зазначити, що після офіційного закінчення навчання, перший серед українських офіцерів пройшов курси Військового інституту іноземних мов американського Міністерства оборони (1993) та Академії військово повітряних сил США (1994).
В 1995 році проходив стажування в Академії ВСУ.
Також Гриценко займався науковою діяльністю — виступав з лекціями в Гарвардському університеті, опублікував низку монографій в Україні та закордоном. Випустив більше ста наукових робіт.
КАР'ЄРА
Першим робочим місцем був 809 навчальний авіаційний полк Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Там він працював до 1981 року.
Згодом, з 1984 по 1992 був викладачем у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі.
Першу високу посаду отримав у 1994 році, коли став начальником Управління проблем безпеки і військового будівництва Наукового-дослідного центру Генерального штабу Збройних сил України, там він пробув три роки.
Наступна посада теж була політична – завдяки дружбі з Олександром Разумковим, який був першим помічником президента Леоніда Кучми, Гриценко два роки працював в аналітичній службі апарату РНБО.
З 1999 року, як помер Олександр Разумков став президентом Українського центру економічних та політичних досліджень імені свого друга.
ПОЛІТИКА
Про його політичну активність згадують ще під час його роботі як викладача в авіаційному ВУЗі за часів СРСР. Партійна організація Комуністичної партії кафедри, яку очолював Гриценко, перша серед військових структур відмовилась виплачувати партійні внески в Центральний комітет. Це був своєрідний протест прости ЦК партії, однак як політична фігура себе не позиціонував.
По-справжньому Гриценко відчув себе політиком після роботи в РНБО, коли під час Помаранчевої революції став частиною команди Віктора Ющенка. Під час виборчої кампанії 2004 року він відповідав за інформаційно-аналітичний напрям. Більше того, саме Гриценко протягом рекордних двох днів розробив усію передвиборчу програму для Ющенка.
Ці старання не пройшли даремно, після виграшу президентської гонки Ющенком, 4 лютого 2005 року Анатолій Гриценко отримав пост міністра оборони України. Так, на цій посаді Гриценко застав трьох прем'єрів: Юлію Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича.
Покинув пост міністра 10 грудня 2007 року після позачергових перевиборів парламенту і остаточно пішов у політику.
Саме його діяльність на посту міністра є об'єктом вивчення, а також критики та компліментів. Забігаючи наперед, варто сказати, що міністерський бекграунд Гриценко виносив як основу на подальші власні президентські перегони.
Серед заслуг Гриценка на посту міністра відзначають втілення програми Ющенка "Десять кроків на зустріч людям"- збільшення у 2,3 рази об'єм житлового будівництва для військових. Усього за час його каденції було видано 6 537 квартир військовим, зменшений термін строкової служби з 18 до 12 місяців, виведений військовий контингент України з Іраку, в три рази збільшений розмір грошового забезпечення військовослужбовців та курсантів, позбавлення солдатів необхідності нарядів на кухні та оновлення військової форми (відмова від радянських портянок), скорочення призову та переорієнтування на професійну армію.
Серед недоліків його каденції зазначають скорочення одиниць військової техніки. За його каденції було приватизовано 11 будівель Міноборони загальною площею понад 2 тисячі км2 разом із земельними ділянками в 24 гектара всього за 10 млн грн.
Однак, жодної справи так і не дійшло до суду.
Крім цього, громадська організація "Чесно" визначає Гриценка як фігуранта справи, за якою заступник керівника військовим майном безкоштовно отримав від Міноборони гектар землі.
Також його звинувачують у придбанні елітного маєтку у Конча-Заспі, однак він стверджує, що придбав його ще у 2003 році, коли не був міністром.
Після того, як він покинув пост міністра, розпочав власну політичну кар'єру як народний депутат. Пройшов до парламенту за списком "Наша Україна – Народна Самооборона".
Одразу ж став головою парламентського Комітету з питань національної безпеки та оборони.
У 2008 році в російській телепередачі відстоював прагнення України до НАТО з російським депутатом Костянтином Затуліним.
Тоді ж Всеукраїнська громадська організація "Громадянська позиція" на своєму всеукраїнському з'їзді обирає Анатолія Гриценка головою. Попри це до 2014 року Гриценко був членом фракції "Батьківщина".
За час свого депутатства після роботи в Міністерстві почав критикувати дії свого колишнього соратника – Ющенка.
У 2009 році заявив про участь у президентських виборах 2010 року. Як він сам стверджував, гроші у розмірі 2,5 млн грн зібрали з партійців та малого і середнього бізнесу, які його підтримали, про це він звітував в онлайн-режимі.
В результаті посів дев'яте місце, набравши лише 1,2% голосів.
На перевиборах у Верховну Раду в 2012 році пройшов за списками ВО "Батьківщина". Ще після оголошення попередніх результатів виборів закликав соратників відмовитись від місць у Верховній Раді через фальсифікації результатів голосування, але в результаті складав присягу депутата і став членом Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією.
САМОСТІЙНИЙ ПОЛІТИК
Принциповість Гриценка зіграла з ним злий жарт напередодні Революції гідності. У квітні 2013 року він вийшов з фракції "Батьківщина" разом із соратником Олегом Канівцем.
"Проти нього і проти мене була задіяна потужна кампанія дискредитації з боку деяких депутатів з фракції "Батьківщина", - так прокоментував своє рішення Гриценко.
Однак, інші депутати говорили, що на засіданнях фракції Гриценко часто сперечався з однопартійцями і не хотів йти на компроміс.
Під час Майдану Гриценко теж відзначився скандалом. Повідомлялось, що після втечі Віктора Януковича, Гриценко сприяв спецпідрозділу міліції "Беркут" з Луганська повернутись додому. Зазначається, що деякі з них стали до лав сепаратистів.
Коли почалась анексія Криму, вимагав запровадити воєнний стан та починати військові дії. У зв'язку з цим навіть звертався до СБУ та Генпрокуратури з заявою на виконуючого обов'язки президента України Олександра Турчинова та екс-голову СБУ Валентина Наливайченка за бездіяльність.
Його син Олексій, який був активістом "Автомайдану" потрапив у полон в Севастополі, коли його окупували російські війська.
Однак невдовзі був звільнений з полону та пішов у АТО.
Під час гострої фази воєнний дій на Донбасі в червні 2014 року в ефірі одного з ток-шоу заявив, що президента РФ Путіна необхідно вбити.
Анатолій Гриценко брав участь у позачергових виборах президента України 2014 року та посів четверте місце. На парламентський виборах, попри прогнози соціологів, партія "Громадянська позиція" взагалі не набрала необхідний відсоток для прохідного бар'єру. Його сила набрала 3,10%, посівши 10-те місце.
Позбувшись депутатського мандату, Анатолій Гриценко почав викладати політологію в Києво-Могилянській академії.
З цього часу став доволі рідко з'являтись в ефірах.
Почав активно нарощувати інформаційну присутність ближче до виборів 2019 року. Готуючись до президентських виборів, влітку 2018 року соціологи давали йому друге місце, поступаючись лише Юлії Тимошенко.
За час кампанії зумів заручитись підтримкою міського голови Львова Андрія Садового, який зняв свою кандидатуру на користь Гриценка. Також його підтримав журналіст Дмитро Гнап, політик Дмитро Добродомов, Віктор Чумак та інші.
Однак, після початку передвиборчої кампанії його рейтинги почали стрімко танути, тим паче, після заяви Володимира Зеленського про похід в президенти всі рейтинги почали міняти свою динаміку.
Під час зустрічі з виборцями в Одесі на нього і його соратників було здійснено напад, під час якого побили деяких членів його команди. Також було обстріляно автомобіль члена команди.
В результаті, Гриценко на виборах посів скромне 5-те місце, набравши 7,1% голосів.
Один із членів його команди, який разом йшов на вибори у першому турі, та був представлений як міністр оборони при президентові Гриценку Іван Апаршин став військовим радником Володимира Зеленського, і порадив Зеленському його сам Гриценко.
У Росії на Гриценка відкрили кримінальну справу на заарештували заочно.
Політичні погляди Анатолія Гриценка:
Крим і Донбас
Гриценко з 2014 року закликав керівництво жорстко протистояти російським військам в Криму, а згодом, закликав переформатувати Антитерористичну операцію в воєнну операцію по протидії ворога ззовні.
Про стосунки з Порошенком
Гриценко багато разів закликав чиновників відправити свої дітей на війну за прикладом свого сина і у зв’язку з цим, президент Петро Порошенко, за словами Анатолія Гриценка, навіть ліквідував взвод, яким керував Олексій Гриценко, щоб той не нагадував про необхідність дітей чиновників мобілізовувати на війну.
Про стосунки з Зеленським
Після оголошення результатів другого туру виборів президента 2019 року, у якому Володимир Зеленський виграв вибори і став президентом, Гриценко розповідав свої враження про нього, про його підготовку та готовність допомагати. Загалом, Гриценко готовий допомагати новому президенту у його роботі, але тільки якщо це не буде суперечити його власними поглядам.
Про економіку
За словами Гриценка, економіка України помирає в тіні військової агресії та потребує системних кроків для покращення інвестиційної привабливості.
Про право володіння вогнепальною зброєю
Гриценко принципово виступає за право володіння вогнепальною зброєю у населення, як це практикується в США та деяких країнах Європи.
Про хобі та власне життя
Він любить читати книжки, рибалку, активно моніторить світову політику.
Анатолій Гриценко має доволі великий досвід у політиці. Він чудово знає англійську мову та просуває ідею ЄС та НАТО, у його закликах багато позитивних речей, однак, сучасний політичний тренд полягає у нових обличчях у політиці і суспільство вимагає оновлення політичної еліти. Для Анатолія Гриценка, якщо він хоче лишитись в обоймі політичного життя, необхідно переформатувати, якщо не програму, то імідж точно.
Однак, у команді Зеленського є близькі люди до Гриценка, це спікер штабу Дмитро Разумков, який є звідним сином Юлії Мостовій. Але попри майже родинні зв’язки, в політичному просторі вони скоріш опоненти, аніж соратники.
Зараз набирає обертів парламентська передвиборча кампанія, партія "Громадянська позиція" теж планує брати участь у виборах, однак, що нового несе ця політсила в український парламентаризм і чи не дублуватиме вона вже існуючі політичні гасла, поки невідомо.
